ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 листопада 2020 року Справа № 902/774/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 р. у справі № 902/774/20 (суддя Матвійчук В.В., повний текст ухвали складено 10.09.2020 р.)
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка"
про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, акту приймання-передачі та зобов'язання державного реєстратора внести зміни до ЄДР
та за зустрічним позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про визнання неукладеним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка", який укладено в м. Вінниці 23.04.2019 р., в редакції, наданій до матеріалів первісного позову ОСОБА_1
за участю представників сторін:
позивача (за первісним позовом) - Мартинюка Я.С.;
відповідача (за первісним позовом) - Радіщева В.О.;
третьої особи - не з'явився;
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаівка" про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, акту приймання-передачі та зобов'язання державного реєстратора внести зміни до ЄДР.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ " Дружба Миколаївка" від 23.04.2019 р. в частині оплати вартості отриманої частки у статутному капіталі товариства.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.08.2020 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/774/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
18.09.2020 р. до Господарського суду Вінницької області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з вимогою про визнання неукладеним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" від 23.04.2019 р., в редакції, наданій до матеріалів первісного позову ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 06.10.2020 р. зустрічну позовну заяву об'єднано в одне провадження з первісним позовом; розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним позовом у підготовчому засіданні.
08.09.2020 р. до Господарського суду Вінницької області надійшло клопотання від ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, в якому заявник просить суд:
- накласти арешт на корпоративні права - частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" (ЄДРПОУ 03732057) у розмірі 0,49%, яка належить ОСОБА_3 ;
- заборони державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань" відносно/щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" (код ЄДРПОУ 03732057), в тому числі, але не виключно, реєстрацію, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, проводити передачу реєстраційної справи товариства, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зокрема, про зміну складу та часток засновників товариства, розміру статутного капіталу, виключення учасників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені підприємства, зміну органів управління товариства.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 р. у справі № 902/774/20 було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Відмовляючи в забезпеченні позову, суд першої інстанції вказав, що предметом позову у справі №902/774/20 є розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" з підстав, визначених Цивільним кодексом України. Дії інших осіб, які позивач просить заборонити,прямо не стосуються предмету спору .
Стосовно клопотання позивача в частині накладення арешту на частку розміром 0,49% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба Миколаївка», суд першої інстанції звернув увагу, що заходи забезпечення позову, які полягають у накладенні арешту на майно, не є співмірними з позовними вимогами, спрямованими на захист прав учасника товариства.Статтею 137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, застосовуються, якщо це майно належить відповідачу (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України), а ТОВ «Дружба Миколаївка» не є відповідачем в цій справі..
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, прийняти нове рішення, яким вжити заходи забезпечення позову, що вказані позивачем в заяві про забезпечення позову.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що позивачем при поданні відповідної заяви не було сплачено судового збору, та відповідно - не було додано документів на підтвердження сплати судового збору. Проте, в порушення вимог процесуального права, суд першої інстанції дану заяву розглянув та виніс ухвалу про відмову в забезпеченні позову.
Скаржник не погоджується з позицією суду стосовно того, що дії інших осіб, які позивач просить заборонити прямо не стосуються предмета спору. В обґрунтування необхідності забезпечення позову в обрані способи, заявником було зазначено, що з урахуванням фактів, які стали підставою для звернення до суду із позовом, у нього є наявні обґрунтовані побоювання щодо подальшого протиправного відчуження частки на користь третіх осіб, пов'язаних із відповідачем та новим власником ОСОБА_4 , в тому числі, щодо зміни місцезнаходження підприємства, відчуження частки в статутному капіталі, що належала позивачу або прийняття рішення про припинення юридичної особи.
Апелянт вказує, що ризик помилкового арешту частки в статутному капіталі та помилкової заборони державним реєстраторам вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені законом відносно/щодо ТзОВ "Дружба Миколаївка" завдасть третій особі ТОВ "Дружба Миколаївка" меншу шкоду, ніж позивачу, якщо відповідачі спільними умисними діями переведуть всі активи та пасиви до новоствореної ТОВ "Дружба Миколаївка.".
Скаржник звертає увагу суду на те, що позовні вимоги направлені на захист порушених корпоративних прав позивача, від незаконний дій відповідача, що пов'язані із відчуженням, належної йому частки у статутному капіталі на користь третіх осіб, без належного виконання першочергових договірних відносин,оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 фактично носять немайновий характер, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання. Таким чином, в даному випадку, така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 р. скаржнику поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали суду; відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.11.2020 р. об 14:30 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 р. відкладено розгляд справи на 09.11.2020 р. об 15:45 год.
ОСОБА_2 надіслав до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що представник ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції оригінал договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка", однак вказаний договір відрізняється від його копії, яка додавалась до матеріалів справи. Більш того, вказаний договір підписано Фогелем 15.10.2020 р., що зазначено на кожній сторінці, в той час, як в позові йде мова про договір, підписаний 23.04.2019 р.
Окремо звертає увагу суду на те, що перший аркуш договору, а також одна зі сторінок другого аркушу не засвідчена підписами ОСОБА_2 , і саме на цих сторінках зазначені умови, посилаючись на невиконання яких позивач ОСОБА_1 просить задоволити позов: щодо вартості частки, строків розрахунку, а також щодо наслідків розірвання даного договору. Перший аркуш наданого договору прикріплений до другого за допомогою скоби стиплеру, що дозволяє його в будь-який момент передрукувати, змінивши умови договору на свою користь.
Вказані обставини ставлять під сумнів справжність даного договору і його наявність, станом на момент, про який вказує позивач - 23.04.2020 р.
Відповідач вказує, що позивач не виконав вимог ухвали суду щодо надання оригіналу акту приймання - передачі частки від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . До справи ним додано нотаріально завірену копію вказаного акту, при чому завіряння мало місце в день направлення цього документу на адресу суду -15.10.2020 р. Дані дії позивача щодо невиконання ухвали суду нічим не обґрунтовані. Разом з тим, відповідач робить припущення, що тим самим позивач ОСОБА_1 приховує від суду вільний зразок підпису ОСОБА_2 , який виконаний на акті приймання -передачі і завірений нотаріально з метою унеможливлення проведення судово - почеркознавчої експертизи на предмет встановлення належності підпису в договорі ОСОБА_2 . Крім того, згідно візуального аналізу підписів, які виконано на договорі купівлі-продажу та копії акту приймання-передачі від імені ОСОБА_2 вбачається, що останні містять відмінності щодо порядку їхнього виконання, що додаткового дає підстави ставити їх під сумнів та клопотати про проведення судово-почеркознавчої експертизи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" надіслало до суду заяву, в якій погоджується із доводами, які викладені у відзиві відповідача на апеляційну скаргу та вказує, що позов, який поданий до суду першої інстанції позивачем у даній справі є намаганням захопити підприємство рейдерським способом з боку групи осіб, до якої входить сам позивач ОСОБА_1 . Даний позов є одним із способів, які вчинила вказана група за останній час для реалізації своїх злочинних намірів. Щодо вказаних дій товариством подано відповідну заяву про вчинення злочину Генеральному прокурору ОСОБА_5 , копію якої просить долучити до матеріалів справи.
В судових засіданнях 04.11.2020 р. та 09.11.2020 р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги, ухвалу суду першої інстанції скасувати та вжити заходи забезпечення позову.
Представник відповідача в судових засіданнях 04.11.2020 р. та 09.11.2020 р. заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Третя особа не забезпечила явку повноважного представника в судові засідання, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлялася у встановленому законом порядку.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія апеляційного суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним господарським судом, предметом первісного позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, акту приймання-передачі та зобов'язання державного реєстратора внести зміни до ЄДР.
Позивачем до суду першої інстанції подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти реєстраційні дії відносно/щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка".
Обґрунтовуючи вимоги заяви, позивач посилався на те, що 23.04.2019 р. між ним та відповідачем укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" у розмірі 0,49%. Відповідач прийняв її (частку)у власність та зобов'язався сплатити за неї грошові кошти в розмірі, визначеному договором. Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не здійснив розрахунку за продану частку в статутному капіталі товариства, чим порушив істотні умови договору купівлі-продажу частки. Надалі, відповідач, не виконавши умов договору по проведенню розрахунку із позивачем, відчужив частку статутного капіталу ТОВ "Дружба Миколаївка" у розмірі 0,49 % третій особі - ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 07.09.2020 р. (номер державної реєстрації змін 11761070004001334 від 01.08.2020 р.). Такі дії відповідача свідчать про небажання повернення корпоративних прав, які є похідними з володіння часткою у статутному капіталі, до позивача. Аналогічні дії теперішнього володільця частки можуть призвести до вчинення подальших реєстраційних дій щодо ТОВ "Дружба Миколаївка" та подальшого відчуження корпоративних прав та майна товариства іншим особам. Дані обставини можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову, та позивач не зможе захистити свої порушені права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду. Тому позивач вважає, що єдиним дієвим механізмом захисту його прав на даній стадії судового розгляду є заява про забезпечення позову.
Як вже зазначалось ,суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, враховуючи предмет позову у даній справі, дійшов висновку, що такий захід забезпечення позову як заборона державним реєстраторам вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії відносно ТзОВ "Дружба Миколаївка", прямо не стосуються предмета спору. Окрім того, приймаючи до уваги те, що права позивача, які витікають з його права на частку в статутному капіталі товариства (за твердженнями позивача), про захист яких йдеться в позові, не стосуються майна ТОВ "Дружба Миколаївка", тому заходи забезпечення позову, які полягають у накладенні арешту на майно, не є співмірними з позовними вимогами, спрямованими на захист прав учасника товариства.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що положеннями ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачено право на звернення до господарського суду юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Отже, пред'явлення позову є процесуальною формою реалізації позивачем права на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.
Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011р. №4-рп/2011). Окрім того, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановлений ст. 55 Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч.5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:
1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;
2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;
3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;
4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору (ч. 10 ст. 137 ГПК України).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову шляхом подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Позов забезпечується в тому числі забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.
Господарським судам слід виходити із законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні рішення у випадку задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції вказує, що оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення, у разі їх задоволення, не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
В свою чергу, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Колегія суддів зауважує, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з позовом про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (стаття 76 ГПК України).
Як вказувалося вище, предметом розгляду у даній справі є вимога позивача до відповідача про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, акту приймання-передачі та зобов'язання державного реєстратора внести зміни до ЄДР,зокрема зобов'язати державного реєстратора внести зміни до відомостей про ТОВ "Дружба Миколаївка", які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а зокрема виключити відомості про учасника ОСОБА_2 із часткою 0,49 % та включити відомості про учасника ОСОБА_1 із часткою 0,49% номінальною вартістю 311 грн.
Надаючи оцінку твердженням представника відповідача, що арешт на частку майна в статутному капіталі неможливо накласти, з огляду на те, що корпоративні права не відносяться до категорії майна на яке можливе накладення арешту, суд зазначає таке.
Статтею 317 ЦК України передбачено право власника володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами 1,2 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі статтею 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Статтею 190 ЦК України визначено ,що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Отже, за змістом вказаних норм матеріального права власник майна, в тому числі і майнових прав, має право на ефективний спосіб захисту свого порушеного права в суді у випадку виникнення спору.
Право на частку в статутному капіталі будь-якого товариства є майновим правом, яке учасник може реалізувати будь-яким способом на свій розсуд, однак із дотриманням законодавства та установчих документів господарського товариства.
Стаття 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачає, що майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності; майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
З аналізу викладеного суд констатує, що частка в статутному капіталі є самостійним об'єктом цивільних прав та на неї може бути накладено арешт, а тому доводи представника відповідача в цій частині є помилковими .
При цьому, апеляційним судом встановлено що :
1. позивач відчужив відповідачу частку в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" в розмірі 0,49%, що стверджується копіями Договору купівлі-продажу від 23.04.2019 р. та Акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Дружба Миколаївка" (, а. с. 5-8);
2. в подальшому ОСОБА_2 відчужив свою частку ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , а. с. 41-44);
Отже, припущення позивача, якими він обґрунтовує необхідність забезпечення позову підтверджуються наведеним вище, оскільки ОСОБА_2 відчужив свою частку ОСОБА_3 , а подальше відчуження частки в розмірі 0,49%, може мати наслідком неможливість захистити позивачем свої порушені права та обов'язки, за захистом яких він звернувся до суду, в межах одного судового провадження.
При цьому, вказаний захід забезпечення позову узгоджується із приписами ч. 10 ст. 137 ГПК України, оскільки не порушує прав інших учасників господарського товариства та не є втручанням в господарську діяльність ТОВ "Дружба Миколаївка".
Щодо доводів суду першої інстанції, як на підставу відмови в забезпеченні позову про те, що ТОВ "Дружба Миколаївка" не є відповідачем у справі, а тому не може бути накладено арешт на його частку є помилковим , оскільки хоч ТОВ "Дружба Миколаївка" не є відповідачем у справі (позивачем не пред'явив йому жодну позовну вимогу), проте і в клопотанні про забезпечення позову, позивач не просив накласти арешт на майно чи майнові права ТОВ "Дружба Миколаївка".
За таких обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що не забезпечення позову в цій справі, шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" (код 03732057) у розмірі 0,49 %, зможе мати наслідком неможливість для позивача, захистити свої порушені права та обов'язки, за захистом яких він звернувся до суду, в межах одного судового провадження, а тому слід вжити такий захід забезпечення позову.
Щодо забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відносно/щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" (код 03732057), в тому числі, але не виключно, реєстрацію, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, проводити передачу реєстраційної справи товариства, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зокрема, про зміну складу та часток засновників товариства, розміру статутного капіталу, виключення учасників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені підприємства, зміну органів управління товариства, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 31 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію.
Відповідно до частини 10 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".
Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №915/508/18.
Здійснивши аналіз заборон, котрі просить вжити заявник, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", вчиняти/здійснювати/проводити будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відносно/щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" (код 03732057), в тому числі, але не виключно, реєстрацію, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, реєстрацію будь-яким чином скасування існуючої редакції статуту, проводити передачу реєстраційної справи товариства, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зокрема, про зміну складу та часток засновників товариства, розміру статутного капіталу, виключення учасників товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені підприємства, зміну органів управління товариства не прямо стосується предмету спору.
Окрім того, забезпечення позову таким засобом призведе до порушення прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства, що суперечить ч. 10 ст. 137 ГПК України та забороні незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини, що зазначено в статті 6 Господарського кодексу України.
Тому, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в цій частині.
Щодо доводів апелянта про прийняття та розгляд заяви судом першої інстанції без сплати судового збору, апеляційний суд зазначає,що це не призвело до порушення прав позивача.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. п. 1, 3-4 ч. 1 ст. 277 ГПК України).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку , що ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020р. у справі №902/774/20 в частині відмови у забезпечені позову шляхом накладення арешту на корпоративні права - частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" (код 03732057) у розмірі 0,49 % слід скасувати та ухвалити нове рішення про забезпечення позову шляхом накладення відповідного арешту.
В іншій частині вказану ухвалу необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 р. у справі № 902/774/20 - задоволити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 р. у справі № 902/774/20 скасувати в частині відмови забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на корпоративні права - частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" (код 03732057) у розмірі 0,49 %, яка належить ОСОБА_3 ;
Постановити в цій частині нове рішення про забезпечення позову, виклавши резолютивну частину ухвали суду в наступній редакції:
"1. Клопотання ОСОБА_1 б/н та дати (вх. номер канц. суду 01-48/64/20 від 08.09.2020) про вжиття заходів забезпечення позову задоволити частково.
2. Накласти арешт на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" (код 03732057) у розмірі 0,49 %.
3. Стягувачем за цією ухвалою є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
4. Боржником за цією ухвалою є товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Миколаївка" (22160, Вінницька область, Козятинський район, с. Миколаївка, вул. Миру, 51, код ЄДРПОУ 03732057).
5. Ухвала є виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
6. Строк пред'явлення даної ухвали до виконання складає три роки, починаючи з наступного дня після набрання даною ухвалою законної сили.".
3. В решті ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 р. у справі № 902/774/20 залишити без змін.
4. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 р. у справі № 902/774/20 повернути до суду першої інстанції.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2020 р.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.