вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
"11" листопада 2020 р. Справа№ 910/9928/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Євсікова О.О.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Гловацький О.С., Дусановський С.К.
від відповідача: Галан М.О.
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії про забезпечення позову
у провадженні за апеляційною скаргою Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії
на рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2020 (повний текст складено 20.08.2020)
у справі № 910/9928/19 (суддя Джарти В.В.)
за позовом Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
за участі третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"
за участі третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Національний банк Грузії
про стягнення 18 388 910,51 Євро, що станом на 25.07.2019 за курсом НБУ становить 522 707 686,69 грн
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року Департамент автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 18 388 910,51 Євро, що станом на 25.07.2019 за курсом НБУ становить 522 707 686,69 грн.
Позов обґрунтовано настанням гарантійного випадку за банківською гарантією № GA/13/2106/SS від 12.12.2013 та наявністю правових підстав для здійснення виплати гарантійного платежу.
Зміст заяви про забезпечення позову
Департамент автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що розміщені на банківських рахунках Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
Заява обґрунтовується таким:
- в засобах масової інформації з'явилася інформація, що інший український банк планує придбати банк, "дістати ліцензію", інтегрувати робочі активи на свою користь, що свідчить про високий ризик для підприємницької діяльності банку, а також потенційний ризик істотного ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у даній справі. Так як обсяг зобов'язань банку відповідно до оскарженого рішення є значним, то на думку заявника, існує ризик імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду;
- актуальна економічна ситуація в країні свідчить про обґрунтовані сумніви щодо можливості відповідача в майбутньому виконати рішення суду. Ці аргументи позивача мотивовані посиланнями на запровадження на території України карантинних заходів, що впливає на економіку та долю усіх підприємств, в тому числі банків. Заявник зазначив, що за деякими прогнозами 700 тисяч підприємств в Україні можуть закритися, що в свою чергу, свідчить про суттєвий ризик утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду першої інстанції. Зокрема, у ІІ кварталі 2019 року банк закрив 31 відділення. Він є лідером за порушеними нормативами НБУ. Також банк розпочав припинення обслуговування платіжних карт MasterCard та роботу з клієнтами - фізичними особами. З 10.12.2019 припинилося дистанційне обслуговування клієнтів банку через інтернет. Згодом банк закрив усі свої відділення, окрім одного. Рахунки фізичних осіб закривалися до 20.07.2020;
- посилаючись на вищенаведені обставини, заявник просить застосувати захід забезпечення позову, який на його думку, фактично спрямований на виключно на попередження ризиків ухилення банку від виконання рішення суду про стягнення коштів на користь позивача, запровадження законних обмежень, які дадуть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам для виконання рішення суду у справі у разі набранням рішенням законної сили;
- заявник вважає, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти є співмірними розміру позовних вимог та їх задоволення жодним чином не призводить до зупинення господарської діяльності відповідача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у складі колегії суддів: Ходаківська І.П. - головуючий, Демидова А.М., Владимиренко С.В. у справі № 910/9928/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії на рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2020 у справі №910/9928/19 та призначено її до розгляду на 04.11.2020.
29.10.2020 Департаментом автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії подано до Північного апеляційного господарського суду заяву про забезпечення позову.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 29.10.2020 вказану заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: Ходаківської І.П. - головуючого, Демидової А.М., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2020 у складі колегії суддів: Ходаківська І.П. - головуючий, Демидова А.М., Владимиренко С.В. заяву Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії про забезпечення позову призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.11.2020; викликано у судове засідання представника Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії для надання пояснень; запропоновано відповідачу - Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надати свої пояснення або заперечення на заяву про забезпечення позову.
Розпорядженням керівника Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4297/20 від 09.11.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2020 заяву передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківська І.П. - головуючий, Владимиренко С.В., Євсіков О.О.
Ухвалою суду від 09.11.2020 вказаною судовою колегією прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії на рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2020 та заяву про забезпечення позову Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії у справі №910/9928/19.
У судове засідання 11.11.2020 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представники позивача підтримали подану заяву про забезпечення позову та просили її задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечив та просив відмовити в її задоволенні.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 02.09.2019 у справі №917/137/19.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Наявність фактичних обставин з якими пов'язується необхідність застосування заходів забезпечення позову, а саме арешту на майно та грошові кошти в розмірі позовних вимог, які обліковуються на рахунках банку, заявник обґрунтовує тим, що в засобах масової інформації з'явилася інформація, що інший український банк планує придбати банк, "дістати ліцензію", інтегрувати робочі активи на свою користь, що свідчить про високий ризик для підприємницької діяльності банку, а також потенційний ризик істотного ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у даній справі. Так як обсяг зобов'язань банку відповідно до оскарженого рішення є значним, то на думку позивача, існує ризик імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.
Серед інших підстав, заявником зауважено на тому, що актуальна економічна ситуація в країні свідчить про обґрунтовані сумніви щодо можливості відповідача в майбутньому виконати рішення суду. Ці аргументи позивача мотивовані посиланнями на запровадження на території України карантинних заходів, що впливає на економіку та долю усіх підприємств, в тому числі банків. Позивач зазначає, що за деякими прогнозами 700 тисяч підприємств в Україні можуть закритися, що в свою чергу, свідчить про суттєвий ризик утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду першої інстанції. Зокрема, у ІІ кварталі 2019 року банк закрив 31 відділення. Він є лідером за порушеними нормативами НБУ. Також банк розпочав припинення обслуговування платіжних карт MasterCard та роботу з клієнтами - фізичними особами. З 10.12.2019 припинилося дистанційне обслуговування клієнтів банку через інтернет. Згодом банк закрив усі свої відділення, окрім одного. Рахунки фізичних осіб закривалися до 20.07.2020.
Посилаючись на вищенаведені обставини, заявник просить застосувати захід забезпечення позову, який на його думку, фактично спрямований на виключно на попередження ризиків ухилення банку від виконання рішення суду про стягнення коштів на користь позивача, запровадження законних обмежень, які дадуть змогу створити належні умови для запобігання перешкодам для виконання рішення суду у справі у разі набранням рішенням законної сили.
Заявник вважає, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти є співмірними розміру позовних вимог та їх задоволення жодним чином не призводить до зупинення господарської діяльності відповідача.
Метою застосування заходів забезпечення позову в даному випадку, на думку заявника, є недопущення переведення та відчуження майна та коштів, які обліковуються на банківських рахунках відповідача, за рахунок яких може відбутися виконання рішення набрання ним законної сили, а пропонований захід забезпечення є співмірним із заявленими позовними вимогами. Окрім цього, заявник посилаючись на положення ст. 141 ГПК України, пропонує не надавати зустрічне забезпечення в разі задоволення його заяви.
Проаналізувавши доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на таке.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення позову є інститутом попереднього судового захисту, метою запровадження якого є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за умови існування очевидної небезпеки шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у ст. 14 ГПК України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, враховуючи загальні вимоги, передбачені ст. 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.
Так, згідно зі ст.ст. 73, 74, 77, 78 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відтак, з урахуванням вимог, передбачених ст.ст. 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, вищенаведене свідчить, що в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17 та від 03.04.2020 у справі №904/4511/19.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та особливості застосування заходів забезпечення позову, заявником не подано жодного доказу та не наведено достатніх підстав які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення майбутнього позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти в межах ціни позову, ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, у разі набранням рішенням законної сили.
Не є належним свідченням невиконання в майбутньому судового рішення самі лише посилання позивача на інформацію, що міститься в засобах масової інформації про продаж банку, а також на світову економічну ситуацію спричинену пандемією коронавірусної інфекції. Доводи представника заявника в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях та формальних посиланнях.
Як вже зазначалось, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Однак, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення відповідачем дій, що у подальшому могли б призвести до зменшення обсягів наявних грошових активів, що могло б призвести до ускладнення виконання судового рішення.
Отже, заявником не наведено суду жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, а заява Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії про забезпечення позову з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за результатами розгляду заяви про забезпечення позову покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 281 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Відмовити у задоволенні заяви Департаменту автомобільних доріг Міністерства регіонального розвитку та інфраструктури Грузії про забезпечення позову у справі № 910/9928/19.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її оголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст ухвали складено - 11.11.2020.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді О.О. Євсіков
С.В. Владимиренко