Справа № 752/314/20
Провадження № 2/752/3863/20
іменем України
(заочне)
26 жовтня 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про звільнення майна з-під арешту, -
у січні 2020 року АТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про звільнення майна з-під арешту, в якому просило звільнити нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 з-під арештів, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: № 10249298, за яким заборонено відчуження всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , обтяжувач ВДВС Голосіївського районного управління юстиції (найменування обтяжувача на момент накладення обтяження), обтяження зареєстровано 15.09.2010 року на підставі постанови про арешт майна 675/5 від 15.09.2010 року.
Свої вимоги мотивував тим, що 14.09.2007 року ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 230 000,00 доларів США згідно кредитного договору № 800000528. Того ж дня ОСОБА_1 уклала з банком іпотечний договір № 800000528-И, за яким для забезпечення виконання за кредитним договором № 800000528 від 14.09.2007 року передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_2 .
Також, вказав, що 14.09.2007 року банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 68 833,00 доларів США згідно кредитного договору № 800001816 з цільовим призначенням - для рефінансування іпотечного кредиту, отриманого у ВАТ «Ерсте Банк». В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між ОСОБА_1 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_2 за іпотечним договором № 800001816-И від 14.09.2007 року.
Вказав, що банку стало відомо, що в 2010 році ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві було винесено постанову про арешт на все нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , в тому числі і на майно, що знаходиться в іпотеці.
Оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконує, то позивач, керуючись положеннями Закону України «Про іпотеку», вимушений скористатися правом задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, а для реалізації даного права заважає арешт, який був накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, тому просить суд зняти арешт з вищезазначеної квартири.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 18.02.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 01.06.2020 року (а.с. 53).
Ухвалою від 01.06.2020 року підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд на 26.10.2020 року (а.с. 62).
Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та проханням задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач, котра в установленому ст. 128 ЦПК України порядку повідомлялась про місце, дату та час судового засідання, в судове засідання не з'явилась, відзив не надала.
Третя особа, котра в установленому ст. 128 ЦПК України порядку повідомлялась про місце, дату та час судового засідання, явку представника в судове засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, пояснення на позов не надала.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
14.09.2007 року ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», надав ОСОБА_1 кредит в сумі 230 000,00 доларів США згідно кредитного договору № 800000528. Того ж дня ОСОБА_1 уклала з банком іпотечний договір № 800000528-И, за яким для забезпечення виконання за кредитним договором № 800000528 від 14.09.2007 року передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 9-34).
Також, 14.09.2007 року банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 68 833,00 доларів США згідно кредитного договору № 800001816 з цільовим призначенням - для рефінансування іпотечного кредиту, отриманого у ВАТ «Ерсте Банк». В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між ОСОБА_1 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_2 за іпотечним договором № 800001816-И від 14.09.2007 року (а.с. 35-41).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 192385677 від 10.12.2019 року, 14.09.2007 року приватним нотаріусом Антиповою І.В. була накладена заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 5664746, підстава обтяження: договір іпотеки, 800001816-И, р. № 4385, 4386, та заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 5665030, підстава обтяження: договір іпотеки, 800000528-И, р. № 4388, 4389 (а.с. 45-47).
Крім того, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 192385677 від 10.12.2019 року встановлено, що 15.09.2010 року на квартиру було накладено арешт на підставі постанови ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві про арешт майна боржника 675/5 від 15.09.2010 року (номер запису обтяження 10249298 від 15.09.2010 року).
В судовому засіданні встановлено, що іпотекодержателем даного нерухомого майна виступає позивач - АТ « Альфа Банк».
Згідно ст. 34 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Дане застереження міститься в п. 6.3.1 іпотечних договорів.
Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Враховуючи наведені вище обставини та положення закону, вбачається, що позивач має право відповідно до укладеного з боржником іпотечного договору на задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, при цьому право іпотекодержателя виникло у позивача раніше ніж було винесено постанову про арешт майна.
Згідно вимог ст. ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
З наведених підстав суд вважає, що арешт квартири АДРЕСА_1 , накладений на неї згідно постанови державного виконавця 675/5 від 15.09.2010 року (номер запису обтяження 10249298 від 15.09.2010 року) перешкоджає реалізації позивачем його законних прав та інтересів, у зв'язку з чим приходить до висновку про задоволення позову.
В порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 142, 263-265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа: ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.
Звільнити нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 з-під арештів, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: № 10249298, за яким заборонено відчуження всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , обтяжувач ВДВС Голосіївського районного управління юстиції (найменування обтяжувача на момент накладення обтяження), обтяження зареєстровано 15.09.2010 року на підставі постанови про арешт майна 675/5 від 15.09.2010 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;
Третя особа: ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, адреса: 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 22/15.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко