Справа № 727/3997/20
Провадження № 2/727/1025/20
11 листопада 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді - Смотрицького В.Г.
при секретарі Желик І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Поліс» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних посилаючись на те, що, 16.11.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ БАНК», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Генеральну угоду № 24.041/07-ГУ від 16.11.2007 року. В рамках укладеної Генеральної угоди, 16.11.2007 року між ВАТ «ВТБ Банк» та Відповідачем було укладено Кредитний договір №24.086-041/07-СК, за умовами, якого ВАТ «ВТБ Банк» надав відповідачу в користування грошові кошти в розмірі 100 000 доларів США, зі сплатою процентів за користування кредитом 14,4 відсотка річних. Строк повернення кредиту встановлений по 14.11.2014 року.
31.10.2008 року до Кредитного договору була укладена додаткова угода № 24.086-041/08-СК/ДУ01 від 01.11.2008 р., якою був змінений розмір процентів за користування кредитом.
31.08.2009 року між ВАТ «ВТБ Банк» та Відповідачем було укладено Договір про внесення змін № 24.086-041/09-СК/ДУ01. Вказаним договором встановлювався пільговий період сплати процентів за користування кредитом.
Також, в рамках Генеральної угоди, між ВАТ «ВТБ Банк» та Відповідачем було укладено Кредитний договір № 24.061-041/08-СК від 05.05.2008 року, за умовами, якого ВАТ «ВТБ Банк» надав Відповідачу в користування грошові кошти в розмірі 370 000, 00 гривень, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 20,00 відсотків річних. Строк повернення кредиту встановлений по 03.05.2013 року.
31.10.2008 року до Кредитного договору була укладена додаткова угода № 24.061-041/08-СК/ДУ01 від 01.11.2008 р., якою був змінений розмір процентів за користування кредитом.
31.08.2009 року між ВАТ «ВТБ Банк» та Відповідачем було укладено Договір про внесення змін № 24.061-041/09-СК/ДУ01. Вказаним договором встановлювався пільговий період сплати процентів за користування кредитом.
Задля забезпечення виконання зобов'язань між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №24.086/07-ДП01. від 16.11.2007 року договір поруки №24.061-041/08-ДП01. від 05.05.2008 року до кредитних договорів.
Однак в порушення своїх зобов'язань ОСОБА_1 не здійснював повернення кредитних коштів передбачених кредитними договорами.
Внаслідок не виконання своїх зобов'язань Відповідачем станом на 11.05.2010 року виникли заборгованості на загальну суму 1 208 669,16 грн.
У зв'язку з не виконання зобов'язань за кредитними договорами, Банк був вимушений звернутися до Шевченківського районного суду м. Чернівців з проханням стягнути з відповідача та поручителя солідарно на користь банку заборгованість в загальному розмірі 1 208 669,16 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 жовтня 2010 року у справі № 2-2253/10 позовні вимоги банку до відповідача та поручителя про стягнення заборгованості - задоволені.
В подальшому, між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» було укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №21МБ від 18.11.2015 року, Додаткову угоду №1 від 27.11.2015 року до даного Договору, відповідно до яких Банк відступив право вимоги за Кредитним договором 1 та Кредитним договором 2, а також всіма іншими договорами забезпечення виконання зобов'язань за Кредитними договорами, Позивачу.
З 27.11.2015 згідно Договору відступлення ТОВ «ФК «ПОЛІС» є єдиним власником всіх прав вимоги за Кредитними договорами та Договорами поруки.
Позичальником та Поручителем заборгованість за Кредитними договорами не повернута.
26.02.2020 року ТОВ «ФК «Поліс» направило вимогу про погашення заборгованостей завих.№ 2.948. Вимога направлялася відповідачу за адресою вказаною в Кредитному договорі та за адресами майна власником якого є відповідач.
ОСОБА_1 була отримана вимога, про це свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.
Станом на 08.05.2020 року відповідачем та поручителем зобов'язання з оплати заборгованості відповідно до Кредитних договорів виконане не було.
На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача три відсотки річних нарахованих на суму простроченої заборгованості за грошовими зобов'язаннями за період з 08.05.2017 року по 08.05.2017 року у розмірі 108781,22 грн. та інфляційні втрати нараховані на суму простроченої заборгованості за грошовим зобов'язанням за період з 08.05.2017 року по 08.05.2020 року згідно кредитного договору № 24.086-041/07-СК від 16.11.2007 року, кредитного договору № 24.061-041/08-СК від 05.05.2008 року у розмірі 302167,29 грн., а також витрати зі сплати судового збору та заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 липня 2020 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Крім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, про поважні причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалює заочне рішення.
Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до укладених: генеральної угоди № 24.041/07-ГУ від 16.11.2007 року між Відкритим акціонерним товариство ВТБ Банк та ОСОБА_1 , Кредитного договору № 24.086-041/07-СК від 16.11.2007 року між Відкритим акціонерним товариство ВТБ Банк та ОСОБА_1 , Додаткової угоди № 24.086-041/08-СК/ДУ01 від 31.10.2008 року, Договору про внесення змін № 24.086-041/09-СК/ДУ01 від 31.08.2009 року, Кредитного договору № 24.061-041/08-СК від 05.05.2008 року, Додаткової угоди № 24.061-041/08-СК/ДУ01 від 31.10.2008 року, Договору про внесення змін № 24.061-041/09-СК/ДУ01 від 31.08.2009 року, відповідач ОСОБА_1 отримав кредит, що підтверджується копіями договорів з додатками (а.с.12-57).
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України встановлені обставини, які не повинні доказуватися при розгляді судової справи - це обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Велика палата Верховного Суду постановою від 03.07.2018 року по справі № 917/1345/17 зазначила наступне: «Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення».
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.10.2010 року позов Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволений, солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку заборгованість в розмірі 1208669,16 грн. та 1700,00 грн. судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120,00 грн. (а.с.86-89).
Між Публічним акціонерним товариство «ВТБ Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» було укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами №21МБ від 18.11.2015 року, Додаткову угоду №1 від 27.11.2015 року до даного Договору, відповідно до яких Банк відступив право вимоги за Кредитними договорами, а також всіма іншими додатковими договорами забезпечення виконання зобов'язань за Кредитними договорами ОСОБА_1 - позивачу (а.с. 58-80).
Позивач звертався до ОСОБА_1 з вимогою про погашення заборгованості від 26.02.2020 року (а.с. -81). Однак станом на день звернення позивача до суду дана заборгованість відповідачем не погашена.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Згідно висновку зазначеному у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №910/8132/17 від 18 квітня 2018 року«положеннями ст. 1054 ЦК України предметом кредитного договору можуть бути лише грошові кошти, а тому при вирішенні спорів, пов'язаних з неналежним виконанням зобов'язань, що випливають із зазначених договорів, підлягають застосуванню норми частини другої статті 625 цього Кодексу, за змістом яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.».
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
«Передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника». Такий висновок був викладений у постанові Верховного Суду у справі № 373/2054/16-ц від 16.01.2019 року.
У висновку визначеному постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №569/613/19 від 03.02.2020 року зазначено: «Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат не є санкцією передбаченою умовами договору за неналежне виконання умов договору та не входять до складу основного зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника».
«Невиконання Відповідачем грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у Позивача з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову».Таке твердження кореспондується з висновком зазначеним у постанові Великої Палати Верховного Суду зробленими у справі № 127/15672/16-ц від 08.11.2019 року.
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовною заявою про стягнення заборгованості 08.05.2020 року, таким чином останніми трьома роками, які передують зверненню є строк з 08.05.2017 року.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконав рішення суду та не сплатив суму боргу за кредитними договорами, кошти, які підлягали стягненню знецінились внаслідок девальвації, то суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача 3% річних від суми простроченого грошового зобов'язання в розмірі 1208669,16 грн. (сума боргу) х 3% х 1096 (кількість днів прострочення) : 365,33 (кількість днів у році): 100 = 108781,22 грн. та інфляційні втрати від суми простроченого грошового зобов'язання встановленого рішенням суду - 302167,29 грн. (сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції: 1208669,16 грн. х 1,25 = 1510836,45 грн.; сума інфляційних втрат - 1510836,45 грн.-1208669,16 грн.=302167,29 грн., за період з 08.05.2017 року по 08.05.2020 року.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом не беруться до уваги обставини викладені у відзиві до позовної заяви надані представником відповідача, оскільки суду не надано жодних доказів на підтвердження обставин викладених у відзиві. Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору та заяви про забезпечення позову в розмірі 7215,23 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 599, 625, 1050 ЦК України, ст.ст.4,12,13,133,141,258-259,263-265 ЦПК України, суд, -
Ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» інфляційні втрати в розмірі 302167 (триста дві тисячі сто шістдесят сім) гривень 29 копійок та три відсотки річних в розмірі 108781 (сто вісім тисяч сімсот вісімдесят одну) гривень 22 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову в розмірі 7215 (сім тисяч двісті п'ятнадцять) гривень 23 копійки.
З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 13 листопада 2020 року.
Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: