11 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 380/406/20 пров. № А/857/10265/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі за позовом Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області до Державної податкової служби України про скасування податкової консультації,
суддя у І інстанції Костецький Н.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 15 липня 2020 року,
У січня 2020 року Комунальне підприємство «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (далі - КП) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати незаконною та скасувати податкову консультацію Державної податкової служби України (далі - ДПС) від 25 листопада 2019 № 1523/6/99-00-04-04-03-15/ІПК, надану за зверненням позивача.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 380/406/20 позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем у оскаржуваній податковій консультації не зроблено висновку з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, не надано відповідь на поставлене КП питання всупереч приписам статті 52 Податкового кодексу України (далі - ПК), що свідчить про протиправність податкової консультації ДПС від 25 листопада 2019 року № 1523/6/99-00-04-0403-15/іПК «Про рентну плату за спеціальне використання води», яку слід скасувати.
Відповідач ДПС у поданій апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову КП. Свої вимоги обґрунтовує тим, що податкова консультація ДПС від 25 листопада 2019 року №1523/6/99-00-04-04-03-15/ІПК відповідає вимогам чинного законодавства, щодо її форми і змісту. Судом першої інстанції не взято до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 серпня 2019 року у справі №808/3438/16, відповідно до якої визнання податкові консультації недійсною в судовому порядку можливо у випадку, якщо така суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Позивач КП подало відзив на апеляційну скаргу ДПС, у якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене із додержанням норм матеріального та процесуального права при повному з'ясуванні фактичних обставин справи. Вважає вимоги ДПС безпідставними та необґрунтованими.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції, 04 листопада 2019 року КП звернулось до ДПС про надання індивідуальної податкової консультації щодо необхідності відображення обсягів переданої води від одного ліцензіата другому для її подальшої реалізації кінцевим споживачам та яким чином.
Відповідачем у відповідь КП надано податкову консультацію від 25 листопада 2019 року № 1523/6/99-00-04-0-03-15/іПК «Про рентну плату за спеціальне використання води», із якою підприємство не погодилося та звернулося із позовом, що розглядається, до адміністративного суду.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Приписами пункту 1.1 статті 1 ПК (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що вказаний Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК податковою консультацією є індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК встановлено, що індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Згідно з пунктом 52.1 статті 52 ПК за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом..
Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПК ).
Приписами пункту 52.3 статті 52 ПК встановлено, що за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов'язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Згідно з пунктом 53.2 статті 53 ПК платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Таким чином, податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, який містить правову позиції контролюючого органу із застосування конкретних норм податкового законодавства, в межах повноважень.
На підставі аналізу наданої ДПС податкової консультації від 25 листопада 2019 року № 1523/6/99-00-04-04-03-15/іПК «Про рентну плату за спеціальне використання води» суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що зміст наданої ДПС податкової консультації від 25 листопада 2019 року № 1523/6/99-00-04-04-03-15/іПК не можна розцінити як такий, що у відповідності до вимог пункту 52.3 статті 52 ПК містить чіткий висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, що викладені у відповідному зверненні КП, оскільки процитовані контролюючим органом норми податкового законодавства не розтлумачують питання, що цікавить позивача, та не містять рекомендацій по їх застосуванню щодо конкретної ситуації.
З огляду на зазначене слід вважати вірним висновок суду першої інстанції про протиправність податкової консультація ДПС від 25 листопада 2019 року № 1523/6/99-00-04-0403-15/іПК «Про рентну плату за спеціальне використання води».
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд дійшов переконання, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 380/406/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко
Постанова у повному обсязі складена 13 листопада 2020 року.