04 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003683 пров. № А/857/9835/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізка І.М.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Буд Дизайн» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року про відмову у прийнятті додаткового судового рішення, прийняту суддею Гуликом А.Г. в місті Львові у справі № 1.380.2019.003683 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Буд Дизайн» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу,
встановив:
ТзОВ «Топ Буд Дизайн» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (яке суд першої інстанції замінив на правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області) в якому просило визнати протиправними та скасувати накази відповідача від 29.05.2019 № 3256 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Топ Буд Дизайн»» та від 17.07.2019 № 4256 «Про поновлення терміну проведення перевірки ТзОВ «Топ Буд Дизайн»».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2020 позов задоволено.
24 березня 2020 на адресу Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі, оскільки таке питання не вирішено судом, зокрема не зазначено у резолютивній частині рішення суду про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд виходив з того, що заява про ухвалення додаткового судового рішення є безпідставною, оскільки суд вже вирішив питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу у відповідності до статті 134 КАС України безпосередньо при прийнятті рішення, а саме у мотивувальній частині рішення суду від 09.12.2019 вказано про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивач не довів факту надання такої допомоги у справі.
Суд не врахував доводи представника позивача про те, що у резолютивній частині рішення суду від 09.12.2019 не вказано про відмову у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу та вказано про задоволення позову повністю, оскільки такі є необґрунтованими.
Суд також виходив з того, що такі вимоги не є матеріально-правовими вимогами, а є процесуальними вимогами, пов'язаними з розглядом справи у суді, а тому у резолютивній частині рішення суду від 09.12.2019 вказано про задоволення позову повністю, а не частково.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ТзОВ «Топ Буд Дизайн» подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про те, що він вже вирішив питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу у відповідності до статті 134 КАС України безпосередньо при прийнятті рішення, вказавши про це в мотивувальній частині. Тобто, суд в порушення вимог ст. 246 КАС України не зазначив, що відмовлено в частині заявленої вимоги про стягнення судових витрат, які на момент прийняття судового рішення становили 13,400 грн. Апелянт вказує, що питання розподілу судових витрат та способу виконання судового рішення у разі вирішення питання про право є обов'язком суду, що вирішується за результатами розгляду справи залежно від того, яке рішення приймається судом. Зазначає, що судові витрати, передбачені ст. 132 КАС України, є комплексним поняттям, що охоплює два види судових витрат: судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказі, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Просить скасувати ухвалу суду та ухвалити постанову, якою задовольнити його заяву.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Разом з тим, у рішенні від 09 грудня 2019 Львівського окружного адміністративного суду було вирішено питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме в мотивувальній частині судового рішення зазначено, що з наданих позивачем документів не можливо встановити за які саме правові послуги сплачені кошти в сумі 13 400 грн. Суд дійшов висновку, що позивач не довів факту надання послуг правової допомоги у справі для стягнення відповідних витрат на професійну правничу допомогу, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для їх стягнення (т. 1 а.с. 201).
Враховуючи те, що судом першої інстанції в рішенні 09 грудня 2019 вирішено питання про судові витрати, то підстав для задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Буд Дизайн» не було.
Зазначений висновок відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 02 вересня 2020 у справі №620/3487/18.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення, а тому в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Буд Дизайн» залишити без задоволення, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2020 року про відмову у прийнятті додаткового судового рішення у справі №1.380.2019.003683 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 13.11.2020