04 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 380/504/20 пров. № А/857/8291/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Глушка І.В., Макарика В.Я.,
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №380/504/20 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу (головуючий суддя першої інстанції - Гулкевич І.З., час ухвалення - 16.55 год., місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 15.06.2020р.),-
Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 304563,05 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за відповідачем рахується податковий борг, що виник у зв'язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання, тому підлягає стягненню у судовому порядку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, у якій зазначає, що не погоджується із рішенням суду, оскільки таке суперечить фактичним обставинам справи. Суть доводів апелянта зводиться до того, що за відповідачем рахується податковий борг та у разі якщо після направлення ( вручення ) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається ( не вручається ). Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в повному обсязі.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що згідно довідки Головного управління ДПС у Львівській області від 26.09.2019 №756/9/58.09-09 за ОСОБА_1 числиться борг в сумі 304563,05 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Вищевказаний борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень №13994-13 від 19.04.2017 на суму 25763,09 грн; №13992-13 від 19.04.2017 на суму 19436,69 грн; №13996-13 від 19.04.2017 на суму 22732,87 грн; №7737-13 від 20.02.2018 на суму 67704,00 грн; №7738-13 від 20.02.2018 на суму 89740,80 грн; №7739-13 від 20.02.2018 на суму 79185,60 грн.
Сума заборгованості в сумі 304 563,05 грн. відображена у копії зворотного боку облікової картки платника податків за відповідним платежем.
Відповідачу скеровано податкову вимогу форми Ф за №3527-17 від 06.07.2017.
Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що податкова вимога форми Кам'янка-Бузького відділення Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №3527-17 від 06 липня 2017 року скасована судовим рішенням.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
У відповідності до пп. 14.1.137 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно п.15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 36.1. ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Відповідно до п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.
Пунктом 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу форми Ф №3527-17 від 06.07.2017 року, отриману ОСОБА_1 21.07.2017 року, згідно якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 05.07.2017 року становить 60044,97 грн.
Згідно п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Судом з програми Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що Львівським окружним адміністративним судом 10 серпня 2018 року прийнято рішення по справі №813/2765/18, яке набрало законної сили 22.11.2018 року, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кам'янка-Бузького відділення Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №9901-14, №9902-14, №9903-14 від 05 жовтня 2016 року. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Кам'янка-Бузького відділення Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №3527-17 від 06 липня 2017 року.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п.54.5 ст.54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
При цьому, відповідно до пп. 60.1.4 п. 60.1, п. 60.5 податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимогі. У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Долучена Позивачем податкова вимога стосується податкових повідомлень - рішень саме №9901-14 від 05.10.2016, №9902-14 від 05.10.2016 та №9903-14 від 05.10.2016. Цими податковими повідомленнями - рішеннями Відповідачу нараховувалися податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та ці податкові зобов'язання стосувались податкового періоду 2015 року.
Предметом даного позову є податкові зобов'язання за податкові періоди 2016 та 2017 роки, тому вказана вище податкова вимога не стосується податкових повідомлень - рішень, які Позивач долучив до позовної заяви.
З вище наведеного слідує, що у зв'язку із скасуванням судовим рішенням вказаних вище податкових повідомлень - рішень №9901-14, №9902-14 та №9903-14 від 05.10.2016 та податкової вимоги форми Ф №3527-17 від 06.07.2017 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що така податкова вимога вважається відкликаною з моменту набрання рішенням Львівського окружного адміністративного суду законної сили, тобто з 22.11.2018 року.
Таким чином, у разі, якщо після направлення податкової вимоги податковий борг був погашений у повному обсязі, вважається, що правовідносини з його погашення вичерпали своє значення (припинилися). Відповідно, у разі виникнення в подальшому у платника податків нового податкового боргу, порядок вжиття контролюючим органом заходів щодо його погашення розпочинається спочатку - шляхом, зокрема, направлення платникові податків нової податкової вимоги. Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 04.02.2018 року у справі № 806/4015/15, від 19.03.2019 року у справі № 808/8020/14.
З урахуванням наведених вище обставин справи та норм Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки як податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначено наявність податкового боргу у ОСОБА_1 , так і сама податкова вимога скасовані судовим рішенням, що набрало законної сили, відповідно до положень п. 60.5 ст. 60 ПК України такі вважаються відкликаними, тому відсутні для стягнення вказаного податкового боргу з відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі №380/504/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді І. В. Глушко
В. Я. Макарик
Повне судове рішення складено 13.11.2020.