03 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 460/6223/20 пров. № А/857/12044/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Гінди О. М., Ніколіна В. В.,
за участю секретаря судового засідання Юник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року про повернення позовної заяви (головуючий суддя Дудар О. М., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови щодо призначення пенсії за віком від 06.03.2019 №98/10, зобов'язання призначити та виплатити пенсію за віком з 20.02.2019, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком у 2019 році з 1 липня 1564,00грн, з 1 грудня 1638,00 грн
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску.
Представник позивача подав до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку та просив скасувати ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі зазначає, що повертаючи позовну заяву, суд не надав належної оцінки доводам щодо незастосування 6-тимісячного строку в даній справі, натомість формально підійшов до вирішення цього питання.
Натомість, згідно висновку Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2018 року в справі № 646/6250/17, у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
У постанові Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі № 608/957/16-а вказано, що «При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави».
В цій же постанові зроблено висновок про те, що «За таких обставин колегія суддів не погоджується із тим, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення, слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України (статтею 99 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі».
В даній справі неможливість отримання позивачем сум пенсії за минулий час обумовлено протиправністю рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії.
Апелянт зазначає, що Європейський Суд з прав людини наголошує на тому, що застосовані обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права.
Більш того, обмеження не входить у сферу застосування статті 6 § 1, якщо не переслідує «законну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (Ashingdane v. the United Kingdom (Ашинґдейн проти Сполученого Королівства), § 57; Fayed v. the United Kingdom (Файєд проти Сполученого Королівства), § 65; Markovic and Others v. Italy (Марковіч та інші проти Італії) [ВП], § 99).
Застосовані судом першої інстанції обмеження порушують саму сутність права на пенсію, оскільки, якщо слідувати логіці суду першої інстанції, то позивач, не оскарживши рішення про відмову у призначення пенсії протягом 6 місяців, по суті назавжди втрачає право на пенсію, оскільки втрачає можливість відстояти це право в судовому порядку. Відтак він втрачає можливість отримувати пенсію як в майбутньому, так і за минулий час, яка є єдиним засобом існування після досягнення пенсійного віку.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Повертаючи позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції вірно врахував, що згідно ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до суду, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Судом першої інстанції вірно враховано, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд врахував, що у справах «Стаббінгс та інші проти Великобританії» (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, заява №22083/93, №22095/93, рішення від 22.10.1996) та «Девеер проти Бельгії» (DEWEER v. BELGIUM, заява №6903/75, рішення від 27.02.1980) Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Європейський суд з прав людини у справі «Мельник проти України» (заява N72286/01, рішення від 28.03.2006) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Судом першої інстанції враховано, що ч.ч. 1, 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Частиною 1 ст. 47 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Судом першої інстанції встановлено, що до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії позивач звернувся 20.02.2019. Відтак, рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії позивачу мало бути прийняте щонайпізніше 22 березня 2019 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не заслуговують на увагу твердження, викладені представником позивача в заяві про усунення недоліків про те, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення не може бути застосований шестимісячний строк звернення до суду, оскільки це має наслідком неможливість реалізувати передбачене ч.2 ст.46 Закону №1058-IV право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком, оскільки положення ч. 2 ст. 46 Закону №1058-IV поширюються на правовідносини, що виникають внаслідок невиплати з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, вже нарахованих сум пенсій, а предметом даного позову є протиправність/правомірність рішення відповідача про призначення пенсії.
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції вірно вважав, що позовну заяву належить повернути позивачеві, так як строк звернення до суду позивач пропустив, доказів поважності причин пропуску такого строку не подав.
Враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року про повернення позовної заяви по справі № 460/6223/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
повний текст складено 13.11.2020