12 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 308/4508/19 пров. № А/857/12972/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Шинкар Т.І., Іщук Л.П.
з участю секретаря судового засідання: Чопко Ю.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Діовші Артура Яношовича на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 жовтня 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Данко В.Й. у м. Ужгороді) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про скасування рішення,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив скасувати постанову у справі про порушення митних правил №0170/30500/19 від 13.03.2019, винесену в.о.заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Кухар А.В. за ч.3 ст.470 МК України, а справу про порушення митних правил закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.10.2020 у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача Діовші А.Я. подав апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що наведені в оспорюваній постанові обставини не відповідають фактичним, оскільки його довіритель не ввозив транспортний засіб через митний кордон України, а перебував у ньому в якості пасажира. Крім того, звертає увагу на пропуск строку притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, оскільки таке порушення не є триваючим.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутності.
Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що 30.11.2016 о 23 год 51 хв ОСОБА_1 ввіз на територію України через митний пост «Тиса» Закарпатської митниці ДФС автомобіль марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 (далі - Транспортний засіб, автомобіль), без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами ст.95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
15.01.2019 старшим державним інспектором відділу митного оформлення №4 митного посту «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС Андор-Балаж М.В. відносно гр. ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил №0170/30500/19 за ч.3 ст.470 МК України, примірник якого було вручено особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що підтверджується відповідним записом у ньому.
13.03.2019 в.о.заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Кухар А.В., за результатами розгляду матеріалів про порушення митних правил було прийнято постанову №0170/30500/19, якою позивача було визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.
Вважаючи вищевказану постанову протиправною, позивач звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт перевищення позивачем встановленого ст.95 МК України строку доставки транспортного засобу до митного органу підтверджується матеріалами справи та не спростований позивачем належними доказами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Згідно п.1 ч.1 ст.95 МК України, строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту становить 10 діб.
Частиною другою цієї статті передбачено, що до цього строку не включаються, зокрема, час дії обставин, зазначених у ст.192 цього Кодексу, час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення), час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).
Частиною першою статті 192 МК України передбачено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний : 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Відповідно до ч.1 ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.460 МК України, вчинення порушень митних правил, передбачених ч.3 ст.469, ст.470, ч.3 ст.478, ст.481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Згідно ч.3 ст.470 МК України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом першої інстанції було враховано, що факт ввезення позивачем 30.11.2016 у режимі «транзит» на митну територію України через митний пост «Тиса» Закарпатської митниці транспортного засобу, підтверджується матеріалами справи про порушення митних правил №0170/30500/19.
Слід врахувати, що протокол про порушення митних правил, який міститься в матеріалах справи про порушення митних правил №0170/30500/19, є одним з джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі.
Згідно ч.1 ст.488 МК України, провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.
Відповідно до ч.1 ст. 490 МК України протокол про порушення митних правил мають право складати : 1) посадові особи, які відповідно до посадових інструкцій уповноважені здійснювати митний контроль, митне оформлення і пропуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України і які безпосередньо виявили порушення митних правил; 2) посадові особи органів доходів і зборів, які згідно з посадовими обов'язками мають таке право; 3) інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або керівником митниці.
Відповідно до ч.1 ст.494 МК України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
За змістом частини другої цієї статті, протокол про порушення митних правил повинен містити дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол, необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено, місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил, посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення, прізвища та адреси свідків, якщо вони є, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 511 цього Кодексу, інші необхідні для вирішення справи відомості.
Згідно ч.3 ст.494 МК України, протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складенні протоколу була присутня особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.
Якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення (ч.4 ст.494 МК України).
З матеріалів справи видно, що позивач був присутнім під час складення протоколу про порушення митних правил від 15.01.2019, підписував його, у своїх поясненнях від 15.01.2019 висловив свою незгоду з інкримінованим йому порушенням митних правил. Крім того, у копії протоколу, що надана позивачу, зазначено відомості про місце реєстрації, серію та номер паспорта позивача, дату його видачі.
Крім іншого, позивач посилається на те, що він не являється водієм транспортного засобу. Зазначає, що будь-які документи для переміщення автомобіля через державний кордон України не подавав, при проходженні митного контролю із автомобіля не виходив, документів не підписував, не має посвідчення водія, транспортних засобів не мав і на територію України не ввозив.
У свою чергу, відповідач посилався на те, що згідно витягу із автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» (АСМО), яка функціонує в складі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) та об'єднує в собі всі програмно-технічні складові, необхідні для автоматизації процесів митного оформлення та контролю та інформації щодо переміщення транспортного засобу АСМО «Інспектор» автомобіль ввезений ОСОБА_1 на митну територію у режимі «транзит» по зеленому коридору.
Згідно ч.1 ст.366 МК України, двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.
Відповідно до ч.2 ст.366 МК України, канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.
Частиною четвертою цієї статті передбачено, що громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою (частина четверта цієї статті).
Відповідно до ч.5 ст.366 МК України, обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України (ч.6 ст.366 МК України).
Згідно п.9 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби №1118 від 17.11.2005 (далі - Правила №1118), не підлягає пропуску через митний кордон України транспортний засіб, зокрема, на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
Особливості митного контролю та митного оформлення ТЗ, зареєстрованих у відповідних реєстраційних органах іноземних держав, що ввозяться на митну територію України з метою транзиту регламентовано Розділом ІV цих же Правил, якими передбачено, що у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого ТЗ здійснюється в усній формі.
Відтак, за відсутності необхідних документів ввезення транспортного засобу на митну територію України в режимі «транзит», по самостійно обраному «зеленому коридору» не вбачається можливим.
Вказана обставина, що позивач не має посвідчення водія не перешкоджає можливості ввезення транспортного засобу.
В той же час, такі доводи позивача не можуть підтверджувати факту не ввезення автомобіля саме ОСОБА_1 , оскільки відповідно до Правил №1118, транспортний засіб для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред'явлений митному органу як власником, так і уповноваженою особою, при цьому обов'язкової вимоги щодо наявності у такої особи посвідчення водія законодавством не передбачено.
Доводи позивача про відсутність у нього посвідчення водія на право керування транспортними засобами не можна вважати обґрунтованими, оскільки наявність такого не входить до переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність у позивача посвідчення водія на право керування транспортним засобом не спростовує факту ввезення ним на територію України транспортного засобу.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Аналізуючи наведені вище норми митного законодавства та встановлені судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що посадовою особою митного органу правомірно було прийнято оспорюване рішення.
Отже, відповідач довів правомірність своїх дій, як того вимагає ч.2 ст.77 КАС України.
Натомість позивач, за загальним принципом змагальності сторін, не спростував довів суб'єкта владних повноважень.
Стосовно доводів апелянта про порушення відповідачем строків притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною першою статті 467 МК України передбачено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.
Зміст цієї статті МК України не містить вичерпного переліку порушень митних правил, які є триваючими. При цьому, в положеннях цього Кодексу не міститься визначення триваючого правопорушення.
Суд апеляційної інстанції виходить з того, що такими є правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.
Обов'язковим елементом складу правопорушення, передбаченого ст.470 МК України щодо не вивезення автомобіля, який перебуває під митним контролем і щодо якого існує обов'язок вивезення за межі України, є перевищення строку вивезення більш як на 10 діб, а тривати дане правопорушення може від кількох днів до кількох років.
Отже, правопорушення передбачене ст.470 МК України характеризується тривалою протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, тобто є триваючим, а тому вважається формально закінченим з моменту фіксування такого у протоколі про порушення митних правил, відтак адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше, ніж через шість місяців з дня його виявлення.
Фіксація правопорушення у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення є наслідком відповідних дій посадових осіб з перевірки наявності в діях особи складу правопорушення та підстав для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності.
Такі дії посадових осіб можуть вчинятися лише після виявлення правопорушення, тобто встановлення певного факту та загальних ознак вчиненого діяння.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів апелянта стосовно пропуску відповідачем строку притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил.
Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Діовші Артура Яношовича залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 жовтня 2020 року по справі № 308/4508/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді Т. І. Шинкар
Л. П. Іщук
Повне судове рішення складено 13.11.2020