04 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/12150/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року (суддя Златін С.В., м. Дніпро) у справі № 160/12150/19
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
У грудні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 12.11.2019 № 000614510, № 000615510.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 позовні вимоги задоволено.
Вказане рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для застосування до позивача штрафних санкцій згідно спірних рішень, оскільки порушення, що були зафіксовані актом фактичної перевірки від 23.10.2019, на підставі якого винесені вказані податкові повідомлення-рішення, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГУ ДПС у Дніпропетровській області оскаржило його в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник послався на обставини, що зафіксовані актом фактичної перевірки від 23.10.2019, зокрема, щодо проведення позивачем розрахункових операцій на загальну суму 2 164,53 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій (РРО), а також не надання на вимоги перевіряючих документів, зокрема, книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 та документів, що підтверджують оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_1 з продавцем ОСОБА_2 . З огляду на це, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У судовому засіданні 04.11.2020 представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
Позивач, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання 04.11.2020 не з'явився, з клопотанням про відкладення судового розгляду до суду не звертався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.
За таких обставин, враховуючи норми ч. 2 ст. 313 КАС України, справу розглянуто за відсутності позивача.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.10.2019 службовими особами ГУ ДПС у Київській області було проведено фактичну перевірку позивача, за наслідками якої складено акт від 23.10.2019.
Під час перевірки встановлено факт проведення контрольної розрахункової операції без застосування РРО під час продажу товару: пива «Ель чорниця» 1 л., пляшки 1л., кришки, пакету на загальну суму 37,80 грн.; розрахунковий документ не роздруковано та не надано. Позивач проводив розрахункові операції без застосування РРО та без видачі розрахункового документу встановленого зразка (фіскального чеку) на загальну суму 2164,53 грн.; не надав Книги обліку доходів і витрат та не надав на вимогу перевіряючих документів, що підтверджують оформлення трудових відносин позивача з продавцем ОСОБА_2 .
На підставі акту перевірки від 23.10.2019, ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення форма «с» від 12.11.2019 № 000614510 на суму 1 грн. та форми «пс» від 12.11.2019 № 000615510 на суму 510 грн.
Правомірність винесення скаржником вказаних рішень є предметом спору у межах цієї адміністративної справи.
При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.
Щодо податкового повідомлення рішення форма «с» від 12.11.2019 № 000614510 на суму 1 грн., судом першої інстанції вірно встановлено, що у вказаному рішенні зазначено про порушення позивачем вимог п. 1 та 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон № 265/95) та застосовано штраф на підставі п.1 ч.1 ст. 17 вказаного Закону.
У відповідності до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Згідно п.1 ч.1 ст. 17 Закону № 265/95, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:
1) у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
- вчинене вперше - 1 гривня;
- за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач має РРО фіскальний номер 3000343831, який введений в експлуатацію, що підтверджено актом № 8915 від 12.07.2017. РРО опломбовано, що підтверджено довідкою про опломбування РРО від 12.07.2017
№ 24582. Також, позивач має реєстраційне посвідчення на РРО № 3000343831 від 13.07.2017 (а.с. 19-21).
Матеріалами справи також підтверджено факт проведення 15.10.2019 розрахункової операції з продажу пива «Ель чорниця» 1 л., пляшки 1л., кришки, пакету на загальну суму 37,80 грн. з роздруківкою фіскального чеку ФН 3000343831 (а.с. 18).
Факт проведення вказаної розрахункової операції з використанням РРО підтверджено також поясненнями продавця ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 (а.с. 47).
Таким чином, позивач підтвердив застосування РРО на повну суму покупки, яка вказана у акті фактичної перевірки від 23.10.2019.
Також, матеріалами справи спростовано твердження податкового органу про проведення позивачем розрахункових операцій без застосування РРО та без видачі розрахункового документу встановленого зразка (фіскального чеку) на загальну суму 2164,53 грн., оскільки у матеріалах справи містяться копії 20 розрахункових документів на загальну суму 2164,53 грн., які є додатками до акту фактичної перевірки (а.с. 113-132).
Згідно інформації про готівкові розрахункові операції, проведені позивачем без застосування РРО в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , яка складана представниками контролюючого органу, розрахункові документи у кількості 20 штук є в наявності, однак про них відсутня інформація у базі ІТС «Податковий блок».
Судом першої інстанції встановлено та доводами апеляційної скарги не спростовано, що у всіх 20-ти розрахункових документах вказано РРО фіскальний номер 3000343831 та заводський номер вказаного РРО АТ402007773, тобто РРО, який належить позивачу і зареєстрований у податковому органі.
Разом із цим, п.1 ч.1 ст. 17 Закону № 265/95 не встановлює відповідальність за відсутність інформації про розрахункові документи у базі ІТС «Податковий блок», а встановлено відповідальність саме за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи.
За вказаних обставин, оскільки розрахункові документи у позивача на суму 2164,53 грн. є в наявності, то підстави для відповідальності позивача згідно п.1 ч.1 ст. 17 Закону № 265/95 відсутні, оскільки позивач провів розрахункові операції через РРО з фіскальним режимом роботи.
При цьому, колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції відхилено доводи скаржника про те, що позивач допустив порушення оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність згідно абз.3 ст. 1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995, оскільки вказаний Указ Президента України втратив чинність згідно Указу Президента України від 20.06.2019 № 418/2019.
Апеляційна скарга містить посилання на Указ Президента України № 436/95 від 12.06.1995. Проте, не містить спростування вказаного твердження суду першої інстанції. Крім того, на абз.3 ст. 1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 не міститься посилання в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.
Закон № 265/95 не встановлює відповідальність за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки.
Отже, застосування до позивача штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 12.11.2019 № 000614510 є протиправним, а саме рішення підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення рішення форми «пс» від 12.11.2019 № 000615510 на суму 510 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції вірно встановлено та скаржником підтверджено, що штраф згідно вказаного податкового повідомлення-рішення застосовано до позивача за не надання ним під час проведення перевірки Книги обліку доходів та витрат фізичної особи підприємця, а також документів, що підтверджують оформлення трудових відносин позивача з продавцем ОСОБА_2 (а.с. 47).
Відповідно до п.121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Пунктом 85.2 ст. 82 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акту в ньому вчиняється відповідний запис (п.85.6 ПК України).
Матеріали справи містять звернення службових осіб податкового органу до позивача під час фактичної перевірки із вимогою надати Книгу обліку доходів та витрат фізичної особи підприємця, яке було отримано його представником ОСОБА_3 (а.с. 58).
Суд першої інстанції при вирішенні справи виходив з того, що скаржник не надав суду акт відмови платника податків або його законних представників від надання копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу під час проведення фактичної перевірки.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким твердженням суду першої інстанції, оскільки актом фактичної перевірки від 23.10.2019 зафіксовано факт не надання платником податків до перевірки Книгу обліку доходів та витрат, а також документів, що підтверджують оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_1 з продавцем ОСОБА_2 (а.с. 14).
Вказаний акт перевірки підписано представником позивача ОСОБА_3 без зауважень. Таким чином, підписавши акт фактичної перевірки від 23.10.2019, яким зафіксовано факт не надання вказаних документів, без жодних зауважень, представник позивача Литвиненко В.В. підтвердив цей факт. На думку колегії суддів, вимога п. 85.2 ст. 82 Податкового кодексу України щодо складання акта в довільній формі не виключає можливість фіксування вказаних обставин і в акті фактичної перевірки.
Також, пояснення продавця ОСОБА_2 поряд зі спростуванням твердження податкового органу про проведення розрахункової операції без застосування РРО не містить жодних відомостей щодо надання службовим особам скаржника будь-яких документів на їх вимогу.
Отже, за наявності письмового запиту щодо надання документів, який був отриманий представником позивача, та за відсутності доказів надання документів на вказаний запит, колегія суддів дійшла висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 12.11.2019 № 000615510 у розмірі 510 грн.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги та відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2019 № 000615510.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 160/12150/19 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення форми «пс» від 12.11.2019 № 000165510 на суму 510 грн. та відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Врешті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 11.11.2020 р.
Головуючий суддя О.М. Панченко
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов