Суддя Ізмайлов І. К.
Справа № 644/1130/19
Провадження № 2/644/271/20
04.11.2020
04 листопада 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі
головуючого - судді Ізмайлова І.К.
за участю секретарів - Лазарєвої М.Ю., Зінченко М.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Харківській області Кішкіна Олена Олександрівна про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом, оскільки померлий за заповіту не залишив.
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її чоловік ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, що складається з частки квартири АДРЕСА_1 .
Квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 11.11.1998 року, виданого Харківським обласним державним сільськогосподарським підприємством «Декоративне садівництво», зареєстрована у КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації р. № В-40494 від 04.12.1998 року, на праві спільної сумісної власності за нею, померлим ОСОБА_3 та онукою ОСОБА_4 .
За час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 народилася дончка - ОСОБА_5 , яка проживає окремо та доводиться матір'ю ОСОБА_4 .
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 15.01.2004 року ОСОБА_3 визнано безвісно відсутнім та, на підставі даного рішення суду, знято з реєстрації місця проживання в квартирі АДРЕСА_1 .
В серпні 2007 року ОСОБА_3 повернувся у квартиру АДРЕСА_1 та залишився проживати без реєстрації постійного місця проживання до самої смерті. Шлюб розірвано не було і весь час вони проживали однією сім'єю, отже вона є спадкоємицею першої черги.
Після смерті батька ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Харківській області Кішкіної О.О., де склала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь дружини спадкодавця - ОСОБА_1 .
Вважаючи себе спадкоємицею майна померлого вона не звернулася до нотаріальної контори у строк, передбачений законом.
23 січня 2019 року звернувшись до нотаріуса отримала повідомлення в якому зазначалося, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Однак у зв'язку з тим, що вона не надала жодного документально підтвердженого юридичного факту сумісного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті, вона позбавляється можливості на реалізацію свого права на майно, що залишилося у якості спадщини після смерті чоловіка.
На підставі викладеного просила встановити юридичний факт постійного проживання зі спадкодавцем та визнати, в порядку спадкування за законом після його смерті право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 .
09 квітня 2019 р. ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова позовну заяву прийнято та відкрито провадження у зазначеній цивільній справі.
05 червня 2020 р. ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова задоволено клопотання позивача про витребування доказів в АТ «Украпошта», КЗОЗ «Центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф» та ГУ пенсійного фонду України в Харківській області.
04 серпня 2020 р. ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова закрито підготовче провадження та цивільну справу призначено до розгляду.
Позивачка та її представник про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно у судове засідання не з'явились. Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних доказів.
Відповідачка про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, у судове засідання не з'явився, подала суду заяву про визнання позову та розгляду справи за її відсутності.
Третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Харківській області Кішкіна О.О. про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомила.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи, суд доходить наступних висновків:
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 18 своєї Постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» - суд повинен навести в рішенні докази в підтвердження висновку про обставини, що мають значення для вирішення справи, а при задоволенні заяви чітко викласти встановлений факт.
Відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Судом встановлено, що 23 жовтня 1963 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження та витягом з реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища в зв'язку з чим змінила прізвища на ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_1 , батьками якої записані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Органом приватизації житлового фонду Харківського обласного державного сільськогосподарського підприємства «Декоративне садівництво» видано свідоцтво НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 43,8 кв.м.
Право власності зареєстроване в КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» 04.12.1998 року за реєстром № В-40494.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15.01.2004 року заява ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , заінтересована особа: ВЖРЕП Орджонікідзевського району м. Харкова про визнання особи безвісно відсутньою - задоволено.
ОСОБА_3 , який проживав у квартирі АДРЕСА_1 визнано безвісно відсутнім.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть.
Відповідно до відомостей, які містяться в актовому запису про смерть № 5918 від 17.04.2018 року ОСОБА_3 помер в Харківській міській клінічній багатопрофільній лікарні № 25
Згідно довідки № 873 від 28.10.2019 року виданої головним лікарем КНП «Міська клінічна багатопрофільній лікарні № 25» Харківської міської ради ОСОБА_3 доставлено до приймального відділення лікарні бригадою швидкої допомоги з адреси: АДРЕСА_1 , в паспорті реєстрація місця проживання відсутня.
Відповідно до листа № 2000-0802-7/37513 від 25.06.2020 р. направленого на виконання ухвали суду від 05.06.2020 р. Головним Управлінням пенсійного фонду України в Харківській області повідомлено, що ОСОБА_3 перебував на пенсійному обліку за адресою: АДРЕСА_1 .
Надаючи аналіз наведеним доказам, суд доходить висновку що є доведеним фактом - факт постійного проживання на день відкриття спадщини ОСОБА_3 зі своєю дружиною, у належній йому на праві спільної сумісної власності квартирі АДРЕСА_1 без адресної реєстрації у зв'язку з визнанням його судом безвісно відсутньою особою та не скасування зазначеного рішення за життя ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч. 1 ст. 368 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох і більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 своєї постанові № 20 від 22.12.95 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").
Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
Зі позову вбачається, що він стосується відкриття спадщини після смерті учасника спільної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Таким чином суд доходить висновку, що частка ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру є рівними з іншими співвласниками та дорівнює 1/3 частині у праві власності на квартиру.
Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
На підставі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлює шестимісячний строк.
23.01.2019 р. за № 22/01-16 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Головного управління юстиції в Харківській області Кішкіною О.О. повідомлено ОСОБА_1 про розгляд її заяви про прийняття спадщини. Заявниці роз'яснено положення ст.ст. 1268, 1270, 1296 ЦК України та рекомендовано звернутися до суду, оскільки нотаріусу не надано документу у підтвердження проживання на день смерті зі спадкодавцем, який підтверджує факт прийняття спадщини.
Судом встановлено, що у померлого ОСОБА_3 залишилася дружина - позивачка, яка не звернулася у передбачений законом строк з заявою про прийняття спадщини, а також дочка відповідачка у справі, яка 30.05.2018 року склала заяву про відмову від спадщини після смерті батька ОСОБА_3 на користь матері ОСОБА_1 , засвідчила її у приватним нотаріусом ХМНО Кішкіної О.О. за реєстром № 2275.
Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру (заповіти / спадкові договори та витягу зі спадкового реєстру) та витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 інформація у Спадковому реєстрі відсутня.
Згідно ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Інших спадкоємців у померлого ОСОБА_3 немає і у відповідності зі ст. 1261 ЦК України позивачка є спадкоємцем першої черги, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і вважається такою що прийняла спадщину, протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не заявила про відмову від неї.
В зв'язку з наведеним суд задовольняє позов ОСОБА_1 в частині визнати за нею права власності в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_3 - 1/3 частину у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 17, 27, 31, 60, 61, 209, 213, 214, 215, 256, 259, 263, 264, 293, 315 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1 на день відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 розділу VІІІ перехідних положень ЦПК України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвали суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлено 13.11.2020 р.
Позивачка: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідачка: ОСОБА_2 - АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя: І.К. Ізмайлов