Справа № 643/13980/20
Провадження № 3/643/3571/20
12.11.2020 року суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , у вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
25.08.2020 року о 03 год. 35 хв. у м. Харкові по пр. Ювілейний, буд. 56, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом, не впевнилась у безпеці руху, чим спричинила наїзд на припарковані транспортні засоби «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Крім того, 25.08.2020 року о 03 год. 35 хв. у м. Харкові по пр. Ювілейний, буд. 56, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу Drager ALKOTEST 6820 у присутності двох свідків, результат огляду - 1,30 проміле. Вказаними діями ОСОБА_1 порушила п. 2.9.А Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальністю за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала, пояснила, що вночі з 24 на 25 серпня 2020 року вона зі своїм хлопцем відпочивала у клубі «Балеро». Йому зателефонував друг та спитав де він знаходиться, на що її хлопець відповів, що він заходиться у нічному клубі «Балеро». Вони вийшли на вулицю покурити та дочекатися друга. Підійшов ОСОБА_2 , вони стояли спілкувалися, ОСОБА_2 попросив ключі від автомобіля, щоб з'їздити у магазин. Далі вона пішла до клубу, а хлопці залишилися розмовляти на вулиці. Потім її хлопець їй зателефонував та попросив вийти на вулицю, де припаркований автомобіль. Вона вийшла та побачила дорожньо-транспортну пригоду, ОСОБА_2 попросив все владнати та поїхав, вони викликали патруль поліції, який довго чекали. Приїхало два чи три патрульних автомобіля поліції, оскільки поліцію викликав ще і охоронець. ЇЇ хлопець повідомив патрульним, що вони викликали їх, щоб ті встановили власників пошкоджених автомобілів. Надалі патрульні попросили, щоб її хлопець надав документи на автомобіль, проте він відмовився, після чого працівники поліції почали погрожувати, що заберуть автомобіль на штрафний майданчик. ОСОБА_1 вирішила взяти на себе відповідальність за ДТП, оскільки дуже хотіла додому, а дане питання вже вирішувалось декілька годин. Вона показала працівникам поліції своє водійське посвідчення через додаток «Дія», надала свої анкетні дані, дихала у трубочку. Потім вони дали прочитати їй протоколи, щоб вона перевірила правильність написання своїх анкетних даних. Вона перевірила, підписала, записано було усе вірно, більше вона нічого не писала. Вона вирішила взяти на себе відповідальність тільки за ДТП, не розуміла, яка відповідність її чекає, зокрема за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення . Взагалі вона автомобілем не керувала, прав у неї з собою не було, вона хоч і має водійське посвідчення, але фактично автомобілем не керує.
Її захисник додав, що вони самі викликати патруль поліції, оскільки хотіли, щоб поліцейські встановили осіб потерпілих, так як власник автомобіля бажав відшкодувати шкоду, завдану ДТП, але патрульні забажали скласти протоколи, повідомили. Патрульні спочатку хотіли скласти протокол на власника автомобіля, але їм не вдалося та склали на ОСОБА_1 .
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що 25.08.2020 року вночі він побачив, як автомобіль «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1 , їхав заднім ходом та вдарив два припаркованих автомобіля. Він закрив шлагбаум та викликав поліцію. Хто перебував за кермом він не бачив.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що 25 серпня 2020 року вночі він під'їхав до ККЗ «Україна», на парковці до нього підійшли працівники поліції та попросили бути свідком при огляді на стан сп'яніння дівчини. Дівчина пройшла огляд на стан сп'яніння, результат перевищував дозволену норму. Чи перебувала дана дівчина за кермом він не бачив.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що вночі з 24 на 25 серпня 2020 року зателефонував своєму другові ОСОБА_6 , хотів із ним зустрітися, дізнався, що він перебуває у нічному клубі «Балеро», та під'їхав до нього. Вони стояли розмовляли, в них закінчилися цигарки і так як ОСОБА_7 та його дівчина перебували у алкогольному сп'янінні, він вирішив сам з'їздити у магазин за цигарками на автомобілі свого друга. Після того, як власник автомобіля дав йому ключі, він сів у автомобіль, не розрахував дистанцію та здійснив зіткнення з двома припаркованими автомобілями. Спрацювали сигналізації, з автомобілів ніхто не виходив. Він стояв чекав власників означених, хотів одразу з ними розрахуватися, пошкодження були невеликими. Чекав хвилин 15, але ніхто не підійшов, він сильно поспішав додому, оскільки у нього хворіла дружина, тому передав гроші своєму другові для розрахунку з власниками пошкоджених автомобілів, та вирішив поїхати. Вони домовився, що його друг, який є хлопцем ОСОБА_1 , дочекається потерпілих та з ними розрахується.
Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч. 1 ст. 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
При визначенні нормативного акту за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що передбачає відповідальність за вчинене ОСОБА_1 правопорушення, суд виходить з наступного.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Верховною Радою України 22 листопада 2018 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 2617-VIII), яким визначено поняття кримінального правопорушення, кримінального проступку та визначено особливості початку досудового розслідування у формі дізнання.
Означений Закон набув чинності 01 липня 2020 року.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу І Закону № 2617-VIII статтю 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладено у новій редакції. Одночасно, підпунктом 17-1 пункту 2 Розділу 1 внесено зміни до Кримінального кодексу України та введено новий склад кримінального проступку у статті 286-1 КК України у такій редакції: "Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", об'єктивна сторона якого включає відповідальність як за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само: передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,; вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування. У частині другій цієї статті передбачена відповідальність за повторне вчинення проступку.
Законом України від 17 червня 2020 року № 720-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (на підставі статті 8 Конституції України набув чинності в порядку частини 5 статті 94 Конституції України з дня опублікування в офіційному друкованому виданні Верховної Рада України «Голос України» - 03.07.2020 року) виключені норми Закону № 2617-VIII а саме: підпункт 4 пункту 1 Розділу І, яким положення статті 130КУпАП викладено у новій редакції та підпунктом 171 пункту 2 Розділу 1, яким введено в дію положення статті 286-1 КК України.
Згідно з частиною 5 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 720-ІХ до приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки Законом № 720-ІХ такі зміни виключені, суд керується положеннями статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Тобто, до набрання чинності Законом України № 2617-VIII (до 01.07.2020 року) Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачав у статті 130 адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З 01.07.2020 року і до 03.07.2020 року такі діянні криміналізовано шляхом доповнення КК України статтею 286-1, а з 04.07.2020 року такі діяння знову віднесенні до статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Оскільки ОСОБА_1 вчинила дії, які охоплюються складом адміністративного правопорушення, визначеного частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення після 03.07.2020 року, а саме 25 серпня 2020 року керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а зміни, введені підпунктом 4 пункту 1 Розділу І (яким положення статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладено у новій редакції) та підпунктом 17-1 пункту 2 Розділу 1 (яким введено в дію положення статті 286-1 КК України) Закону № 2617-VIII виключені Законом № 720-ІХ, суд вважає, що положення статті 130 КУпАП на момент розгляду справи діють в редакції Закону від 07 липня 2016 року № 1446-VIII, у зв'язку з чим має бути застосований закон, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
При цьому, суд зазначає, що 20 липня 2020 року Комітетом Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, який відповідно до частини 3 статті 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» має право надавати роз'яснення щодо застосування положень законів України, були надані роз'яснення щодо окремих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 720-IX від 17 червня 2020 року.
В означених роз'ясненнях Комітет зазначив, що частина п'ята статті 94 Конституції України передбачає, що Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Таким чином, частина п'ята статті 94 Основного Закону не допускає набрання законом чинності раніше дня його опублікування. Головною метою цієї конституційної норми, як зазначено в рішенні Конституційного Суду від 6 жовтня 2010 року № 21-рп/2010, є недопущення набрання законом чинності до моменту його офіційного оприлюднення, чим забезпечується реалізація конституційних положень, відповідно до яких закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність осіб, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (стаття 58 Конституції України). З огляду на зазначене, враховуючи положення частини п'ятої статті 94 Конституції України Комітет вважає, що Закон № 720-IX набрав чинності 3 липня 2020 року, а саме в день його опублікування. Крім того, у зв'язку з набранням чинності 1 липня 2020 року Законом № 2617-VIII, відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само за вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування, була закріплена у статті 286-1 «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» України, а статтю 130 КУпАП було змінено. Однак, Законом України № 720-IX внесено зміни до Закону № 2617-VIII, відповідно до яких із Закону № 2617-VIII вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1. Таким чином Комітет вважає, що з 3 липня 2020 року стаття 130 КУпАП підлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 2617-VIII, а стаття 286-1 КК України виключена.
Одночасно суд зазначає, що база даних "Законодавство України" на сайті https://zakon.rada.gov.ua має інформаційний характер і не є офіційним друкованим виданням.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції Закону України № 1446-VIII від 07 липня 2016 року).
Аналогічні висновки щодо застосування статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладені у постанові Дніпровського апеляційного суду від 04.09.2020 у справі № 205/5244/20, постанові Черкаського апеляційного суду від 11.09.2020 у справі № 711/5498/20, постанові Вінницького апеляційного суду від 09.10.2020 у справі № 149/1565/20.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення повністю доведена та підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколами про адміністративні правопорушення серії ОБ № 140467 від 25.08.2020 року, серії ДПР 18 № 368046 від 25.08.2020 року, підписаними ОСОБА_1 , письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , схемою місця ДТП від 25.08.2020 року, рапортом від 27.08.2020 року, відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 надала згоду та в присутності двох свідків пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння, проти результату не заперечувала, також з даного відеозапису вбачається, як ОСОБА_1 повідомляє, що переплутала педалі та здійснила наїзд на припарковані автомобілі, бажає відшкодувати завдану шкоду, результатами тестування на приладі Drager, згідно з яким вміст алкоголю складає 1,30 проміле, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який ОСОБА_1 підписала погодившись з його результатом, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25 серпня 2020 року, письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , рапортом від 25.08.2020 року.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог пункту 2.9.А Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9А Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Для притягнення особи до відповідальності за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення необхідно встановити або: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правопорушення, передбачене ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.
Складені працівником поліції щодо ОСОБА_1 протоколи відповідають вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містять виклад суті вчинених правопорушень та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.
На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Досліджені та перевірені судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать що в діях ОСОБА_1 наявні склади адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. The United Kingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення матеріали справи не містять.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Доводи ОСОБА_1 , які вона зазначала під час судового засідання, в частині того, що за кермом автомобіля в момент дорожньо-транспортної пригоди була не вона, а інша особа, суд оцінює критично, оскільки ці доводи спростовуються іншими наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, поясненнями самої ОСОБА_1 , які вона первісно надавала працівникам поліції.
Так, на відеозаписі з нагрудної камери працівників поліції зафіксовано, що під час спілкування з працівниками поліції та складання матеріалів про адміністративне правопорушення, брали участь, зокрема, ОСОБА_1 та інша особа, яка за поясненнями самої ОСОБА_1 є її хлопцем і власником автомобіля. ОСОБА_1 пояснювала працівникам поліції про те, що «я реально по глупости села, перепутала педали, резко газанула» (відеозапис 25.08.2020 04:16-04.21 год.), «я за рулем была, педали перепутала, не моя машина, я просто за рулем была» (відеозапис о 04:15 год. 25.08.2020).
Також на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських відсутній свідок ОСОБА_5 , а ОСОБА_1 жодного разу під час складання адміністративних матеріалів працівникам поліції не повідомляла, що за кермом автомобіля перебувала не вона, а саме вказаний свідок, що ставить під сумнів версію ОСОБА_1 та показання свідка ОСОБА_5 . Протягом часу спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 жодного разу категорично не заперечувала проти того, що вона перебувала за кермом автомобіля. Пояснення ОСОБА_1 та іншої особи, яка перебувала поруч з нею під час встановлення спірних обставин, є непослідовними і суперечливими, оскільки вимагаючи від працівників поліції довести факт вчинення ними ДТП, неодноразово наголошували на їхньому бажанні відшкодувати шкоду власникам пошкоджених транспортних засобів. Жодних логічних та обґрунтованих пояснень чому ОСОБА_1 вирішила взяти на себе відповідальність замість свідка ОСОБА_5 суду надано не було.
Відповідно до письмових пояснень, наданих ОСОБА_1 під час оформлення адміністративних матеріалів, вона зазначила про те, що 25.08.2020 року приблизно о 03 год. 35 хв. за адресою м. Харків, пр. Ювілейний, 56, вона сіла за кермо автомобіля «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не розрахувала дистанцію та вдарила припарковані автомобілі. При цьому, з досліджуваного судом відеозапису з нагрудних камер працівників поліції не вбачається, що ними було вчинено будь-який тиск на ОСОБА_1 .
Під час розгляду справи сторона захисту просила суд не приймати до уваги як належний доказ вищевказані пояснення ОСОБА_1 , оскільки під час того як ОСОБА_1 ставила свій підпис на них, означені пояснення не містили відомостей про те, що вона сіла за кермо автомобіля. За твердженням сторони захисту цей допис було зроблено працівниками поліції вже після того, як ОСОБА_1 підписала пояснення.
Однак, суд вказані твердження сторони захисту вважає безпідставними, оскільки вищевказані пояснення ОСОБА_1 відповідають інформації, яка зафіксована на відеозапису з нагрудних камер працівників поліції. Пояснення оформлені працівниками поліції у відповідності до вимог діючого законодавства, не містять будь-яких підстав для сумніву у їх дійсності, а з їх змісту не вбачається, що запис: «… що 25.08.2020 около 3 час. 35 мин. по адресу г. Харьков, пр. Юбилейный, 56, я села за руль Хонды акорд и не розчитала дистанцию д.н. авто Хонды НОМЕР_1 , и ударила припаркованные автомобили…» було зроблено вже після того, як ОСОБА_1 написала «С моих слов написано верно и мной прочитано» і поставила про це свій підпис.
Крім того, версія захисту щодо керування автомобілем свідка ОСОБА_5 з'явилася лише під час розгляду справи судом першої інстанції, а первісно під час спілкування з працівниками поліції та оформлення адміністративних матеріалів вона взагалі не вказувала про це, у зв'язку з чим розцінюється судом як така, що спрямована на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення інкримінованого їй адмінправопорушення.
За таких обставин, покази свідка ОСОБА_9 про те, що саме він перебував за кермом автомобіля, суд оцінює критично.
Пояснення свідка ОСОБА_3 про те, що він бачив, як 25.08.2020 року біля 03:36 год. за адресою м. Харків, пр. Ювілейний, 56, на парковці автомобіль «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаучись заднім ходом ударив припарковані автомобілі, відповідають тим поясненням, які надавала ОСОБА_1 під час оформлення адміністративних матеріалів, а саме, що 25.08.2020 року приблизно о 03 год. 35 хв. за адресою м. Харків, пр. Ювілейний, 56, вона сіла за кермо автомобіля «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не розрахувала дистанцію та вдарила припарковані автомобілі.
Той факт, що свідок ОСОБА_3 не бачив хто саме був за кермом автомобіля «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1 , жодним чином не спростовує того, що саме ОСОБА_1 була за кермом вказаного транспортного засобу з урахуванням наданих нею пояснень.
Також не спростовує вказаних вище судом обставин те, що свідок ОСОБА_4 не бачив хто саме був за кермом автомобіля «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1 , оскільки він і не міг цього бачити внаслідок того, що не був присутнім під час самого ДТП, а був залучений в якості свідка при проходженні ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Твердження ОСОБА_1 про те, що вони довго чекали поліцію та її друг ОСОБА_5 вимушений був звлишити місце дорожньо-транспортної пригоди спростовується матеріалами справи, а саме протоколом та відеозаписом. Так, з протоколу вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася о 03 год. 30 хв., на відеозапису зафіксовано, що патруль поліції приїхав о 03 год. 47 хв.
Посилання ОСОБА_1 на те, що працівники поліції ніяк не могли встановити особу, яка перебувала за кермом, вона злякалась що евакуюють автомобіль, втомилася, хотіла до дому, у зв'язку з чим взяла на себе відповідальність не розуміючи наслідків цього, суд вважає безпідставними, оскільки вона отримувала посвідчення водія і повинна знати та виконувати вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
За таких обставин, з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає доводи ОСОБА_1 , з приводу того, що вона не перебувала за кермом автомобіля не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Згідно зі ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами.
Положеннями ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з неї слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 251, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративні стягнення:
- за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн. 00 коп.;
- за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Згідно зі ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення остаточно призначити ОСОБА_10 стягнення у вигляді штрафу в розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути зОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 420, 40 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Н.В. Новіченко