"12" листопада 2020 р.
Справа № 642/1065/20
Провадження № 2/642/662/20
04 листопада 2020 року Ленінський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого судді - Бородіної О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Клименко О.О.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -
У лютому 2020 року до Ленінського районного суду м. Харкова звернулася ОСОБА_1 з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на нерухоме майно - металевий гараж, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до п. 9 додатку до Рішення Виконавчого комітету Харківського міської ради депутатів трудящихся від 31.12.1976 №856 «Про дозвіл на встановлення металевих гаражів для транспорту інвалідів» інвалідом, якому дозволено встановлення металевих гаражів, є ОСОБА_2 , інвалід Великої Вітчизняної Війни ІІ-Ї групи, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , автомобіль «Запорожець» з ручним керуванням. Металевий гараж біля буд. АДРЕСА_1 був встановлений у 1977 році відповідно до затвердженого Головним архітектором м. Харкова Нікуліним 15.03.1977 креслення та схеми місця розташування. ОСОБА_2 є дідом позивачки, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка з 06.10.2004 постійно і безперервно проживає за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 (угоди про визначення часток у квартирі, що є спільною сумісною власністю від 07.09.2005; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8380364 від 19.09.2005; договору дарування частки квартири від 25.10.2005; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9475629 від 29.12.2005). Позивачка зазначає, що починаючи з 06.10.2004 і дотепер добросовісно, відкрито і безперервно володіє і користується металевим гаражем, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_1 . Посилаючись на те, що вона є суб'єктом, який відповідно до положень ст. 2 ЦК України здатен набути у власність гараж; сам гараж не є об'єктом, вилученим із цивільного обороту; вона заволоділа гаражем добросовісно, безперервно володіла і користувалася гаражем відкрито у строк необхідний для визнання права власності - 15 років 4 місяці і 19 днів. Вказує на відсутність норм чинного законодавства України які передбачають обмеження та/або заборони набуття права власності на гараж за набувальною давністю. Позивач просить визнати за нею право власності на металевий гараж, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 05 березня 2020 року вказаний позов був залишений без руху.
29 квітня 2020 року представником позивача подано до суду уточнену позовну заяву, з наданням копії технічного паспорту на гараж та копії документів на підтвердження його вартості, безперервного володіння ним.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2020 року було відкрите провадження в даній справі, постановлено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
21 травня 2020 року від представника відповідача - Харківської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування заперечень зазначено, що позивач класифікує металевий гараж, щодо якого заявлено вимоги, як об'єкт нерухомого майна, на підтвердження чого надає Технічний паспорт від 05.03.2020 на гараж у дворі будинку літ. «Б-1» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 18,2 кв.м, виконаний ТОВ «Юридична компанія» «Консулат», інвентаризаційна справа № 07/03-20. Згідно інформації Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 25.06.2019 № 2897/0/605-19, щодо розміщення на земельній ділянці гаражу поблизу дитячого майданчику по АДРЕСА_1 , інформація стосовно прийнятих рішень Харківської міської ради щодо надання в користування вищезазначених земельних ділянок для будівництва (або реконструкції) вказаного об'єкту в Департаменті відсутня. Дозвільні документи (паспорти прив'язки тощо) на розміщення вищезазначеного об'єкту не надавались. Вихідні дані, а саме містобудівні умови та обмеження на проектування вищезазначеного об'єкту за вищевказаним адресом Департаментом містобудування да архітектури Харківської міської ради не надавались. Відповідно до інформації, наданої листом від 15.07.2019 № 1736/116-19 відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, станом на 29.12.2012 у Відділі не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
Згідно листа КП «Жилкомсервіс» від 01.07.2019 № 9296/2/07-05, в ході обстеження встановлено, що поблизу дитячого майданчика за адресою: АДРЕСА_1 розташовано металевий гараж. Даний гараж знаходиться в незадовільному технічному стані, аварійний, стіни гаражу ушкоджені корозією та деформовані. Інформації щодо користувача вищезазначеного гаражу у КП «Жилкомсервіс» немає.
За інформацією Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, викладеної в листі від 05.07.2019 № 4729/0/225-19, земельні ділянки за зазначеною адресою в Департаменті земельних відносин на оформлені не перебувають, рішень щодо продажу земельних ділянок за запитуваними параметрами Харківською міською радою не приймалось. Звернень від фізичних або юридичних осіб щодо оформлення права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 до Департаменту земельних відносин з 10.07.2013 по цей час не надходило. Відповідно до листа КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради від 19.07.2019 № 8671/04-08/19, згідно наявних архівних матеріалів реєстрація права власності на гараж по АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради не проводилась.
Також, позивачем до позовної заяви додано Технічний паспорт від 05.03.2020 на гараж у дворі будинку літ. «Б-1» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 18,2 кв.м, виконаний ТОВ «Юридична компанія» «Консулат», інвентаризаційна справа № 07/03-20. Однак, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна: нежитлова будівля літ. «Б-1» за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 159,9 кв.м на праві комунальної власності належить територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради на підставі свідоцтва про право власності, б/н, 20.06.2007, Виконавчий комітет Харківської міської ради. Таким чином, є незрозумілим, щодо якого об'єкта виготовлено технічний паспорт, оскільки об'єкт літ. «Б-1» вже зареєстровано на праві комунальної власності за Харківською міською радою.
Рішенням Виконавчого комітету Харківського міської ради депутатів трудящихся від 31.12.1976 № 856 «Про дозвіл на встановлення металевих гаражів для транспорту інвалідів» та затвердженими Головним архітектором м. Харкова Нікуліним 15.03.1977 креслення та схеми місця розташування, як вийняток, інвалуду Великої Вітчизняної Війни другої групи ОСОБА_2 було надано право на встановлення спірного гаража. Прийняття таких рішень об'єктивно було зумовлено потребами забезпечення життєдіяльності людини з інвалідністю. Доказів належності до осіб згаданої категорії позивача до матеріалів справи не додано.
Також, відповідно до п. 4 рішення Виконавчого комітету Харківського міської ради депутатів трудящихся від 31.12.1976 № 856 «Про дозвіл на встановлення металевих гаражів для транспорту інвалідів» ОСОБА_2 заборонено продавати або передавати гараж іншим особам без спеціального рішення міськвиконкому. Таких рішень Харківською міською радою, її виконавчим комітетом не приймалося.
16.08.2019 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням Харківської міської ради від 16.11.2011 року № 504/11 (зі змінами та доповненнями) було складено припис про усунення порушень шляхом демонтажу об'єкта №2398. У тексті припису вказано, що за результатами здійснених заходів самоврядного контролю виявлено самовільне встановлення об'єкта - металевий гараж на земельній ділянці комунальної власності за адресою: біля будинку по АДРЕСА_1 , без документа, що посвідчує право власності або користування такою земельною ділянкою, та/або без отримання документа, який відповідно до вимог чинного законодавства, рішень Харківської міської ради, її виконавчого комітету, дає право на встановлення такого об'єкта та/або без відповідного договору, необхідність укладення якого визначена актами чинного законодавства, рішеннями Харківської міської ради. її виконавчого комітету, що є порушенням вимог п. 5.7.1.14. Правил благоустрою території міста Харкова, п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Вказаним приписом № 2398, з посиланням на п. 5.10.9 Правил №540/11 та з метою усунення виявлених порушень у добровільному порядку, у триденний строк вимагається усунути вказані у приписі порушення шляхом демонтажу об'єкту - гаражу за відповідною адресою з обов'язковим відновленням благоустрою території. Вказаний припис у добровільному порядку виконаний не був, тому виконавчим комітетом Харківської міської ради 28.08.2019 було прийнято рішення № 648 «Про звільнення території міста Харкова від самовільно встановлених об'єктів», згідно з яким передбачено звільнити територію міста Харкова від самовільно встановлених об'єктів шляхом демонтажу, зокрема від металевого гаражу, розташованого біля будинку по АДРЕСА_1 . Вказане рішення не виконано у встановленому порядку.
Також, на підставі направлення для проведення позапланового заходу від 22.01.2020 № 73-Н виданого начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради здійснено вихід на об'єкт: «Гараж біля будинку по АДРЕСА_1 ». Відповідно до службової записки начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 07.02.2020: в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України (ведеться з 2011 року), відсутня інформація щодо об'єкта за вищевказаною адресою; виїздом на місце на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 із залученням провідного експерта ТОВ «ТАНКРІАБУД» Кулакова О.Ю. (сертифікат АЕ №004704), візуальним оглядом встановлено, що споруда металевого гаражу за вищевказаною адресою не є капітальною спорудою, та має всі факторні та характерні ознаки тимчасової споруди («Технічний звіт встановлення ступеню капітальності споруди гаража, яка розташована біля будинку по АДРЕСА_1 » виготовлений ТОВ «ТАНКРІАБУД»).
Тобто, металевий гараж біля будинку АДРЕСА_1 є самовільно встановленою тимчасовою спорудою, оскільки розміщено на земельній ділянці комунальної власності без документів, що посвідчують право власності або право користування такою земельною ділянкою, та/або без отримання документа, який відповідно до вимог чинного законодавства, рішень Харківської міської ради, її виконавчого комітету, дає право на встановлення на території м. Харкова такого об'єкта та/або без відповідного договору, необхідність укладення якого визначена актами чинного законодавства, рішеннями Харківської міської ради, її виконавчого комітету, тобто самовільно, чим порушено вимоги п. 5.7.1.14 Правил №540/11 та п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Тому право власності за набувальною давністю на самочинно встановлений об'єкт не може бути визнано судом, оскільки відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» на об'єктах благоустрою заборонено самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо, також п. 5.7.1.14 Правил №504/11 встановлена заборона самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, малі архітектурні форми, тимчасові споруди, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
Тобто, спірний металевий гараж не є законним об'єктом володіння. Набуття права власності за набувальною давністю можливе лише у випадку законності об'єкта володіння та відсутності норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю на такий об'єкт, однак спірний об'єкт є об'єктом самочинно встановленим та об'єктом, щодо якого встановлена заборона продажу або передачі прав на нього іншим особам. Крім того, зазначено, що Другим апеляційним адміністративним судом за результатами розгляду справи № 520/9302/19 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення у відповідній частині, в постанові від 20.02.2020 встановлено, що спеціалістом відділу контролю за розміщенням малих архітектурних форм та тимчасових споруд Департаменту територіального контролю Харківської міської ради 16.08.2019 складено акт обстеження земельної ділянки, на якій розміщено об'єкт благоустрою, відповідно до якого об'єкт - металевий гараж, являє собою одноповерхову, металеву полегшену конструкцію збірного типу, підключений до електромережі, має прямокутну форму, розміром орієнтовно 4x7 м, сірого кольору, розташований біля будинку по АДРЕСА_1 . Тобто, судом визнано той факт, що даний металевий гараж є тимчасовою спорудою. У зв'язку з чим, на зазначений об'єкт складено припис про усунення порушень шляхом демонтажу об'єкта №2398 від 16.08.2019 та здійснено його фотофіксацію з публікацією на офіційному сайті Харківської міської ради. З огляду на вищевикладене, Другим апеляційним адміністративним судом визнано, що металевий гараж розташований біля будинку по АДРЕСА_1 є тимчасовою спорудою у розумінні Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Правил №504/11. Також, колегією суддів Другого апеляційного адміністративного суду прийнято рішення не брати до уваги посилання заявника на рішення Виконавчого комітету Харківського міської ради депутатів трудящихся від 31.12.1976 № 856 «Про дозвіл на встановлення металевих гаражів для транспорту інвалідів» та затверджені Головним архітектором м. Харкова Нікуліним 15.03.1977 креслення та схеми місця розташування, оскільки це рішення стосувалось не заявника, а особи з інвалідністю та прийняття цього рішення об'єктивно було зумовлено потребами забезпечення життєдіяльності людини з інвалідністю. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду погодилась з висновком суду першої інстанції, що відсутність у заявника речових прав на сам гараж та земельну ділянку під гаражем виключає навіть припущення про здатність оскарженого рішення призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів заявника, та що оскаржені рішення владних суб'єктів не мають жодного стосунку до належних заявнику на праві власності об'єктів нерухомого майна, а жодних речових прав на земельну ділянку під майданчиком (рівно як і речових прав на сам майданчик) заявник не має.
Відповідь на відзив не надходила.
У судове засідання позивач або її представник не з'явилися, від представника позивача надходили заяви про відкладення судового засідання, у останній заяві просив провести засідання за його відсутності.
Представник відповідача Харківської міської ради у судові засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
У зв'язку з неявкою учасників процесу в судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи проведено судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Харківського міської ради депутатів трудящихся від 31.12.1976 № 856 «Про дозвіл на встановлення металевих гаражів для транспорту інвалідів» та затвердженими Головним архітектором м. Харкова Нікуліним 15.03.1977 креслення та схеми місця розташування, інвалуду Великої Вітчизняної Війни другої групи ОСОБА_2 було надано право на встановлення спірного гаража.
Прийняття таких рішень було зумовлено потребами забезпечення життєдіяльності людини з інвалідністю. Також, відповідно до п. 4 рішення Виконавчого комітету Харківського міської ради депутатів трудящихся від 31.12.1976 № 856 «Про дозвіл на встановлення металевих гаражів для транспорту інвалідів» ОСОБА_2 заборонено продавати або передавати гараж іншим особам без спеціального рішення міськвиконкому.
Металевий гараж був встановлений у 1977 році біля буд. АДРЕСА_1 відповідно до затвердженого Головним архітектором м. Харкова Нікуліним 15.03.1977 креслення та схеми місця розташування.
ОСОБА_2 є дідом позивачки, що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .
Позивачка з 06.10.2004 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві власності відповідно до угоди про визначення часток у квартирі, що є спільною сумісною власністю від 07.09.2005; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8380364 від 19.09.2005; договору дарування частки квартири від 25.10.2005; витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9475629 від 29.12.2005.
16.08.2019 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням Харківської міської ради від 16.11.2011 року № 504/11 (зі змінами та доповненнями) було складено припис про усунення порушень шляхом демонтажу об'єкта №2398. У тексті припису вказано, що за результатами здійснених заходів самоврядного контролю виявлено самовільне встановлення об'єкта - металевий гараж на земельній ділянці комунальної власності за адресою: біля будинку по АДРЕСА_1 , без документа, що посвідчує право власності або користування такою земельною ділянкою, та/або без отримання документа, який відповідно до вимог чинного законодавства, рішень Харківської міської ради, її виконавчого комітету, дає право на встановлення такого об'єкта та/або без відповідного договору, необхідність укладення якого визначена актами чинного законодавства, рішеннями Харківської міської ради. її виконавчого комітету, що є порушенням вимог п. 5.7.1.14. Правил благоустрою території міста Харкова, п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
Вказаним приписом № 2398, з посиланням на п. 5.10.9 Правил №540/11 та з метою усунення виявлених порушень у добровільному порядку, у триденний строк вимагається усунути вказані у приписі порушення шляхом демонтажу об'єкту - гаражу за відповідною адресою з обов'язковим відновленням благоустрою території. Вказаний припис у добровільному порядку виконаний не був, тому виконавчим комітетом Харківської міської ради 28.08.2019 було прийнято рішення № 648 «Про звільнення території міста Харкова від самовільно встановлених об'єктів», згідно з яким передбачено звільнити територію міста Харкова від самовільно встановлених об'єктів шляхом демонтажу, зокрема від металевого гаражу, розташованого біля будинку по АДРЕСА_1 . Вказане рішення не виконано у встановленому порядку.
Також, на підставі направлення для проведення позапланового заходу від 22.01.2020 № 73-Н виданого начальником Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради здійснено вихід на об'єкт: «Гараж біля будинку по АДРЕСА_1 ». Відповідно до службової записки начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 07.02.2020: в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України (ведеться з 2011 року), відсутня інформація щодо об'єкта за вищевказаною адресою; виїздом на місце на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 із залученням провідного експерта ТОВ «ТАНКРІАБУД» Кулакова О.Ю. (сертифікат АЕ №004704), візуальним оглядом встановлено, що споруда металевого гаражу за вищевказаною адресою не є капітальною спорудою, та має всі факторні та характерні ознаки тимчасової споруди («Технічний звіт встановлення ступеню капітальності споруди гаража, яка розташована біля будинку по АДРЕСА_1 » виготовлений ТОВ «ТАНКРІАБУД»).
Таким чином, металевий гараж біля будинку АДРЕСА_1 є самовільно встановленою тимчасовою спорудою, оскільки розміщено на земельній ділянці комунальної власності без документів, що посвідчують право власності або право користування такою земельною ділянкою, та/або без отримання документа, який відповідно до вимог чинного законодавства, рішень Харківської міської ради, її виконавчого комітету, дає право на встановлення на території м. Харкова такого об'єкта та/або без відповідного договору, необхідність укладення якого визначена актами чинного законодавства, рішеннями Харківської міської ради, її виконавчого комітету, тобто самовільно, чим порушено вимоги п. 5.7.1.14 Правил №540/11 та п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Позивач стверджує, що вона починаючи з 06.10.2004 і дотепер добросовісно, відкрито і безперервно володіє і користується металевим гаражем, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_1 , а тому вважає, що набула право власності на нього.
Однак позивач не надала належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав щодо володіння спірним майном, а відповідно й наявності у неї добросовісності такого володіння.
В свою чергу, позивач користується гаражем, який був тимчасово встановлений у 1977 році біля буд. АДРЕСА_1 на підставі рішенням Виконавчого комітету Харківського міської ради депутатів трудящихся від 31.12.1976 № 856 «Про дозвіл на встановлення металевих гаражів для транспорту інвалідів» для користування інваліду Великої Вітчизняної Війни другої групи ОСОБА_2 , із забороною продавати або передавати гараж іншим особам без спеціального рішення міськвиконкому. Крім цього, спірна конструкція знаходиться на земельній ділянці, яка є власністю територіальної громади м. Харкова.
Крім того, нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Однак, як було зазначено вище, споруда металевого гаражу біля буд. АДРЕСА_1 не є капітальною спорудою, та має всі факторні та характерні ознаки тимчасової споруди («Технічний звіт встановлення ступеню капітальності споруди гаража, яка розташована біля будинку по АДРЕСА_1 » виготовлений ТОВ «ТАНКРІАБУД»).
Враховуючи наведене, суд не бере до уваги покликання позивача про те, що вона безперервно добросовісно користувалася спірним металевим гаражем, оскільки позивачем не представлено жодних доказів про те, що металева конструкція, яка являє собою гараж, є нерухомим майном, яким вона добросовісно користується, а також те, що вона знала і не могла не знати, що дозвіл її діду було надано місцевою владою лише на встановлення тимчасового гаражу.
Таким чином, заявлена позивачем вимога про визнання права власності за набувальною давністю на встановлений тимчасовий металевий гараж, що знаходиться біля буд. АДРЕСА_1 , є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга через Ленінський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12.11.2020 року.
Суддя О.В. Бородіна