Справа № 638/5339/20
Провадження № 2-а/638/228/20
11 листопада 2020 року Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря Куценко К.Д.,
представника позивача Мозгової О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
встановив:
Адвокат Мозгова Оксана Анатоліївна звернулась до Дзержинського районного суду м.Харкова в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом, в якому просить, з урахуванням уточнень, скасувати постанову серії ДП18 № 651846 від 30.03.2020 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 статті 126 КУпАП у розмірі 425 гривень, справу закрити та стягнути з відповідача судовий збір.
В обґрунтування позову, посилається на те, що 30 березня 2020 року інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Водоп'яновим К.О. відносно ОСОБА_1 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ч. 1 ст. 126 КУпАП на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. В постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено, що 30.03.2020 року о 21:30 годин по провул. Куряжанському у м. Харкові водій керував транспортним засобом Hyundai Accent державний номер НОМЕР_1 не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії (В), чим порушив п.п. А п.2.1 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП. Позивач зазначив, що 30.03.2020 року приблизно з 16:00 години, він зустрічався зі своїми знайомими. Автомобіль був припаркований біля буд. 9 по провул. Куряжанському. Близько 21:30 год. він підійшов до свого автомобілю, щоб забрати речі, оскільки збирався ночувати у друзів. В цей час до нього звернувся відповідач з вимогою пред'явити документи. Оскільки він не керував транспортним засобом він не надав відповідачу водійське посвідчення, надав лише паспорт, в результаті чого відповідачем була винесена постанова. Вважає, що відповідачем було грубо порушені положення чинного законодавства під час винесення оскаржуваної постанови.
Представник позивача в додаткових поясненнях до позову зазначив, що 30.03.2020 року інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Водоп'яновим К.О. відносно ОСОБА_1 разом із винесенням постанови про накладення адміністративного стягнення за ст. 126 КУпАП також був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 01.07.2020 року провадження по справі закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Уточнивши позовні вимоги просив суд скасувати постанову серії ДП18 № 651846 від 30.03.2020 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 статті 126 КУпАП у розмірі 425 гривень, справу закрити та стягнути з Управління патрульної поліції у місті Харкові Департаменту патрульної поліції понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 24.04.2020 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.09.2020 року замінено неналежного відповідача інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Харкові департаменту патрульної поліції Водоп'янова Костянтина Олександровича на належного відповідача - Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.
Відповідачем наданий до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими. 30.03.2020 року за результатами відпрацювання службового повідомлення на місці виклику по провул. Куряжанському у м. Харкові було виявлено позивача під керуванням автомобіля Hyundai Accent державний номер НОМЕР_1 . При спілкуванні з ним у останнього виявлені ознаки наркотичного сп'яніння в присутності двох свідків він відмовився від проходження огляду, чим порушив п.2.5 ПДР України, у зв'язку з чим у відношенні нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Особу позивача було встановлено за паспортом громадянина України так як посвідчення водія останній не мав при собі та не пред'явив для перевірки. У зв'язку з чим у відношенні нього було винесено оскаржувану постанову. Також повідомив, що надати відеозаписи процесу спілкування, розгляду справи та ознайомлення позивача з його правом 30.03.2020 року є неможливим, так як строк зберігання таких відеозаписів передбачений 30-денний термін. Вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Представник відповідача - Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Вважає, що твердження позивача з приводу того, що останній не керував транспортним засобом є таким, що не відповідає дійсності. Підставою для зупинки автомобіля під керуванням позивача була інформація, яка надійшла на службовий планшет працівника поліції та яка свідчила про причетність водія до вчинення адміністративного правопорушення. Саме не пред'явлення позивачем для перевірки документів, зазначених у п.2.1 ПДР України, які на законні вимоги поліцейського він повинен був пред'явити, призвело до складання у відношенні нього оскаржуваної постанови. Надати відеозаписи процесу спілкування, розгляду справи та ознайомлення позивача з його правами 30.03.2020 є неможливим, так як вони знищені зі сплавом 30-денного строку їх зберігання. Вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. На підставі викладеного просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 , не з'явився, його представник підтримала позовні вимоги, посилаючись на постанову Ленінського районного суду м.Харкова, якою встановлено, що позивач не керував транспортним засобом при зазначених в оскаржуваній постанові обставинах, а тому відсутні докази вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання представник відповідача до суду не з'явився, причини неявки не повідомив.
Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.
Положеннями ч.1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ч. 2 ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
За приписами п.3 ч.1 ст.288 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями. Встановленими цим Кодексом.
Так у відповідності до ч.4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що 30.03.2020 року інспектором взводу №2 роти №3 батальйону №2 УПП в Харківській області Водоп'яновим Костянтином Олександровичем стосовно позивача складено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 651846, згідно змісту якої ОСОБА_1 30.03.2020 року о 21.30 годині, керував по пров.Куряжанському в м.Харкові транспортним засобом Huindai Accent державний номерний знак НОМЕР_1 та не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом, чим порушив п.п. А п.2.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. Зазначеною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 425,00 грн.
Разом з тим, суд враховує, що постановою Ленінського районного суду м.Харкова від 30.06.2020 року у справі №642/1916/20 провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказана постанова набрала законної сили 14.07.2020 року.
При розгляді справи №642/1916/20 судом встановлено, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом 30.03.2020 року о 21 годині 30 хв. автомобілем Huindai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Суд звертає увагу на положення ч.4 ст.78 КАС України, якими передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Правова позиція позивача обґрунтована тим, що останній категорично заперечує факт вчинення ним зазначеного вище правопорушення, вказуючи на відсутність його вини, з огляду на те, що він транспортним засобом не керував.
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Так, імперативними приписами ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Відповідно до статті 251 Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
Згідно ст.62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Наведені вище висновки узгоджуються з правовим висновком Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеним у постанові від 30 травня 2018 року по справі №337/3389/16-а.
Всупереч вказаним нормам відповідачем не з'ясовано всіх обставин відповідно до вимог ст.280 КУпАП, не подано до суду доказів, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, які б дозволили вказати на достовірність, того що позивач дійсно керував транспортним засобом Huindai Accent, державний номерний знак НОМЕР_1 30.03.2020 року о 21 год. 30 хв. по пров.Куряжанському в м.Харкові без посвідчення водія на право керування.
Відповідно до ст.ст.72, 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд зауважує, що доводи відповідача про вчинення позивачем адміністративного правопорушення засновуються на припущеннях та не підтверджуються належними і допустимими доказами, які б відповідали вимогам ст.ст.77-76 КАС України.
Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, без обґрунтування її доказами, передбаченими ст.251 КУпАП, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а відповідач як суб'єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був належним чином кваліфікувати дії позивача та зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростували свідчення позивача, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.
Тож, посилання відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, які у відповідності до ст.242 КАС України не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний, має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст.77 КАС України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення та не переконав суд у своїй правоті.
За наведених обставин, з огляду на те, що позивач заперечує факт скоєння правопорушення, а доказів вини позивача у правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.126 КУпАП відповідачем не надано, суд вважає, що недоведеним є в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що свідчить про правомірність скасування спірної постанови серії ДП18 № 651846 від 30.03.2020 та закриття провадження у адміністративній справі у відповідності до п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 126, 251, 278, 279, 280, 288 КУпАП, ст.ст. 5-11, 77, 78, 211, 217, 220, 229, 241-246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд,-
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Скасувати постанову серії ДП18 № 651846 від 30.03.2020 року, видану інспектором взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Водоп'яновим К.О. у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.
Закрити провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, м. Харків, вул. Шевченка буд.315-А.
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк