Справа № 638/7653/18
Провадження № 1-в/638/422/20
12.11.2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова подання начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 26.03.2019 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських,
встановив:
Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.03.2019 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу у дохід держави в розмірі 850 грн., вирок набув законної сили 26.04.2019 року.
Начальник Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області звернувся до суду з поданням про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, з тих підстав, що в Шевченківському районному відділі філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області на виконанні знаходиться вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.03.2019 року, як вказує начальник ОСОБА_4 було проінформовано про порядок виконання покарання у вигляді штрафу, за адресою місця реєстрації та проживання за допомогою відділення «Укрпошта» направлено з листом повідомлення про необхідність сплати штрафу у місячний строк після набрання вироком законної сили.
Засуджений в судові засідання 03.07.2020, 23.09.2020, 12.11.2020 року не з'явився, про час та дату слухання справи повідомлявся належним чином.
В судовому засіданні прокурор покладався на розсуд суду.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 1 Кримінального виконавчого кодексу України передбачено, що Кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими. Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.
Відповідно до статті 5 КВК України, к римінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 КВК України передбачено, що засуджені мають право на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок та умови виконання та відбування призначеного судом покарання. Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання, зобов'язана надати засудженим зазначену інформацію, а також ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань.
Відповідно до ч. 1 7 засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КВК України у разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.
Наразі без присутності ОСОБА_4 суд не має можливості встановити той факт чи сплачений штраф останнім чи ні, оскільки суду не відоме його місцезнаходження, а тому, на підставі вищевикладеного суд вважає, що в задоволенні подання слід відмовити.
Керуючись ст. 53 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд
ухвалив:
У задоволені подання начальника Шевченківського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
На ухвалу протягом семи днів учасниками судового провадження з дня її оголошення може бути подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя