Справа № 638/8135/20
Провадження № 2/638/3690/20
10 листопада 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.,
за участю секретаря Башинської К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» «Про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди»,-
15.06.2020 позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказує, що він з 09.07.2014 по теперішній час проходить військову службу у Збройних Силах України. На теперішній час проходить службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. І. Кожедуба. учасник бойових дій на сході України з 20.05.2015 по 03.07.2015. Є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та має кредитну картку універсальна голд, яку отримав у відділенні, цією карткою періодично користується. Відповідач почав нараховувати відсотки за використання кредиту за період з 01.03.2020 по 01.06.2020. неодноразові звернення до банку з проханням не нараховувати відсотки не принесли позитивного результату. Позивач вважає, що діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду. Він зазнав сильного душевного хвилювання, що вкрай негативно впливає на його стан та може вплинути на здоров'я через постійне моральне та психічне , фізичне навантаження через дії відповідача та їх нашарування на навантаження, яке позивач отримує під час проходження служби у Збройних Силах України під час військової агресії проти України та накладення незрозумілою поведінкою відповідача та небажанням відповідача признати той факт, що він військовослужбовець, захищав країну у тяжкі години 2015. При визначені моральної шкоди позивач враховує порушення відповідачем його права, заподіяння душевних страждань та переживань, які негативно вплинули на стан здоров'я, порушення нормальних життєвих зв'язків, створені клопоти та турботи. У зв'язку з чим позивач просить визнати неправомірними дії відповідача, повернути незаконно зняті з кредитної картки гроші за період з 01.03.2020 по 01.06.2020 та в подальшому не нараховувати штрафні санкції, пеню або проценти за користування кредитом, стягнути 20000 грн моральної шкоди та після проведення відповідних перерахунків видати відповідну довідку щодо стану заборгованості по кредиту або надіслати поштою.
Позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відстуності, позов підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача - АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності. При цьому представником відповідача надані письмові пояснення, в яких вказано, що позивачем, при зверненні до банку, не було надано військовий квиток, у зв'язку з чим позивач не підтвердив право на отримання пільг. Щодо вимоги позивача повернути незаконно зняті з кредитної картки гроші та в подальшому не нараховувати штрафні санкції, пеню або проценти за користування кредитом представник відповідача зазначає, що банк не знімає з кредитної картки гроші, вимога в подальшому не нараховувати відсотки також не підлягає задоволенню оскільки не можливо встановити строк користування кредитом та строк дій відповідних пільг. У задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди також просили відмовити у зв'язку з чим, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 09.07.2014 по теперішній час проходить військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується копією довідки №395/24-5 від 25.05.2020. Окрім того, факт проходження позивачем військової служби підтверджується копією посвідчення офіцера серія НОМЕР_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майор, займає посаду старшого офіцера штабу Харківського університету повітряних сил. Також позивачем на підтвердження проходження ним військової служби надано копію контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України, який укладено 26.06.2014 між Міністерством оборони України в особі виконуючого обов'язки Міністерства оборони України генерал- полковника ОСОБА_2 з одного боку та громадянином України - військовослужбовцем ОСОБА_1 ; копію контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, який укладено 29.05.2019, строком на десять років, між Міністерством оборони України в особі командувача Повітряних Сил Збройних Сил України генерал- полковником ОСОБА_3 та громадянином України - військовослужбовцем ОСОБА_1 .
З довідки № 350/176/24-71/411 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, яка видана 25.05.2020, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно в період з 20.05.2015 по 03.07.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції н.п. Сторобільськ Луганської області.
Як зазначено, позивачем у позовній заяві він є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується витягом по рахункам відкритим у АТ КБ «ПриватБанк» та не заперечується відповідачем.
Оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, тому указані обставини не підлягають доказуванню в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
При зверненні до суду позивач вказує, що відповідач почав нараховувати відсотки за використання кредиту за період з 01.03.2020 по 01.06.2020, неодноразові звернення до АТ КБ «ПриватБанк» щодо скасування відсотків за користування кредитом позитивного результату не принесли.
Згідно зі статтею 5 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, що підтверджується вищезазначеними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з проханням згідного п.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнити його на період мобілізації та особливого періоду від сплати відсотків та штрафних санкцій по кредитному договору № б/н . Отримання банком даної заяви підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед банками, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. З вказаного Закону його дія поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, в яких проходить службу Позивач.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В статті 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Стаття 526 ЦК України передбачає загальні умови виконання зобов'язання. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Так, в ст. 1-2 даного Закону закріплені Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей за якими - військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
В ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» зазначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.
Крім того, Національний банк України у своєму листі від 02 вересня2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з виписки по картцірахунку з ОСОБА_1 за користування кредитним коштами списуються відсотки за ставкою 3,5 відсотка , так 01.06.2020 банком списано 626,84 грн, 01.05.2020 - 632,50 грн, 01.04.2020 - 668,43 грн, 01.03.2020 - 594,39 грн.
Судом також встановлено, що позивач дійсно звертався до відповідача про перерахування суми кредиту, при цьому надав документ, який підтверджує його право на не нарахування відсотків та штрафних санкцій за договором, проте відповідачем не було належним чином перераховано суму кредиту та порушено права позивача.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача доведені обґрунтування позову, а відповідачем ці твердження не спростовані належними доказами, суд вважає позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.
Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №521/12726/16.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч. 1, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин).
За правилами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав власності, передбачено також ч. 3 ст. 386 ЦК України.
Відповідно до ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема ст. 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів.
Пункт 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
За змістом ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Аналізуючі зазначені норми права та виходячи з положень ст. 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.09.2020 № 216/3521/16-ц.
Суд враховує, що позивачем перенесено душевні страждання, які полягали необхідності постійно звертатись до банківської установи, надавати довідки, посвідчення, доводити своє право, яке гарантоване чинним законодавством України , окрім того, суд приймає до уваги, що позивач є військовослужбовцем, який захищав країну, приймаючи участь у бойових діях. Постійні відмови відповідача у перерахунку відсотків негативно вплинули на життєві зв'язки позивача, створили турботи, а також ОСОБА_1 необхідно було витрачати час та зусилля, для доведення відповідачу, що він є військовослужбовцем.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в даному випадку суд керується засадами розумності, виваженості і справедливості, та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 1000 грн на відшкодування моральної шкоди, оскільки такий розмір забезпечить баланс між захистом порушених прав позивача та інтересів відповідача. Суд вважає, що зазначена сума за своїм розміром є адекватною спричиненій шкоді і компенсує понесені моральні втрати.
Оскільки суд прийшов до висновку про зобов'язання відповідача провести перерахунок заборгованості за виключенням відсотків, то відповідно права позивача є поновленими в цій частині та додаткового застереження у формі зобов'язання відповідача після проведення відповідних перерахунків видати відповідну довідку щодо стану заборгованості по кредиту, не потребує.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» в подальшому не нараховувати штрафні санкції, пеню або проценти за користування кредитом суд приходить до висновку, що в цій частині необхідно відмовити у задоволенні позову оскільки суд не здійснює захист прав особи на майбутнє. Окрім того, не можливо встановити на майбутнє строк користування кредитом та строк дії відповідних пільг, які визначені тільки на особливий період.
Оскільки при зверненні до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно судовий збір у розмірі 840,80 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави, що відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 11,12, 13,19,47,48,51,51, 81, 133, 141, 158,175,263,264, 265 ЦПК, ст. ст. 16,23,201,386,526,611,1167 ЦК України, ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Закону України «Про оборону України» Закону України «Про захист прав споживачів» «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» суд,-
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» «Про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди» - задовольнити частково.
Зобов'язати Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, 01001) провести перерахунок ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ,) суми кредиту за кредитної карткою Універсальна Голд 5168742221278033 ( НОМЕР_2 ) без урахування відсотків та штрафних санкції з 01.03.2020 та по день ухвалення рішення, тобто 10.11.2020.
Стягнути з Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, 01001) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ,) моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.
Стягнути з Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, 01001) на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
В іншій частині у задоволені позову - відмовити.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ - І.В. СЕМІРЯД