Справа № 569/12025/20
13 листопада 2020 року Рівненський міський суд
в особі судді - Ковальова І.М
при секретарі - Соломон О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, -
В Рівненський міський суд з скаргою на дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області звернувся ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник скаржника скаргу повністю підтримав, просить суд її задоволити з підстав, викладених у скарзі та скасувати розрахунок заборгованості від 02 липня 2020 року вих. №35741 зі сплати аліментів виконаний на підставі виконавчого листа Рівненського міського суду Рівненської області №569/20663/16 від 14.05.2020 року Рівненським районним відділом державної виконавчої служби головним державним виконавцем Кравчук А.О. у виконавчому провадженні ВП 62424862 від 02 липня 2020 року, який на його думку здійснений безпідставно, без належного обгрунтування.
В судовому засіданні державний виконавець Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) скаргу не визнав та просить суд відмовити у її задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на скаргу.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 02 липня 2020 року головним державним виконавцем Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Кравчук А.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №624286 з виконання виконавчого листа №569/20663/19 виданого 14 травня 2020 року Рівненським міським судом Рівненської області про заміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% (на кожну дитину) прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили 30.03.2020 і до досягнення дітьми повноліття.
В той же день копія постанови державного виконавця була направлена стягувачу та боржнику для відома за вих.№35737.
Відповідно до ч.1 ч.3 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу) визначається виконавцем у порядку, встановленому сімейним кодексом України.
Відповідно до ст.195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до ч.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
На виконання вимог ч.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» було складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 02 липня 2020 року №35741 з якого вбачається, що заборгованість по аліментах станом на 01 липня 2020 року становить 8584,72 грн. та направлено сторонам виконавчого провадження до відома.
Відповідно до п.4 Розділу ХVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системи виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснення відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та(або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображують отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Як пояснив в судовому засіданні державний виконавець, розрахунок заборгованості обчислювався на підставі інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості отриманої з даних Головного управління статистики у Рівненській області (станом на дату обчислення заборгованості зі сплати аліментів середньомісячна заробітна плата штатного працівника у Рівненському районі становить 8 404 грн.), оскільки розмір аліментів, який обчислювався із середньомісячної заробітної плати є більшим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Таким чином, державним виконавцем вчинялися дії в порядку та в спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а саме здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів на підставі відомостей, які були долучені до заяви стягувача ОСОБА_4 від 05 червня 2020 року на момент відкриття виконавчого провадження №62424862.
Крім того, представником скаржника у скарзі зазначено, що ОСОБА_1 добровільно щомісячно сплачує аліменти у не меншому, ніж визначено законом розмірі.
Однак, слід зазначити, що статтею 187 СК України передбачено добровільний спосіб виконання матір'ю або батьком свого обов'язку утримувати дитину шляхом сплати аліментів, а саме один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.
Крім того, відповідно до ст.7 Закону України «Про виконавче провадження» добровільне виконання рішення про стягнення періодичних платежів полягає у тому, що виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути самостійно надісланий стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особи - підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію на інші доходи.
Суд звертає увагу представника скаржника на ту обставину, що ОСОБА_1 зобов'язаний виконувати рішення про стягнення аліментів в примусовому порядку, у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».
Статтею 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні представником скаржника не доведено належними та допустимими доказами викладені у скарзі обставини, а державним виконавцем вони повністю спростовані, тому суд вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,81,260,353,354,432,447,451 ЦПК України, суд,-
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов