Справа № 569/10292/20
11 листопада 2020 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Добровчан К.Ю.,
представника відповідача Ступака А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці державної митної служби про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
До Рівненського міського суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Поліської митниці державної митної служби, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 0556/20400/19 від 28 листопада 2019 року, винесену заступником начальника Поліської митниці відносно ОСОБА_1 за ст. 485 МКУ.
Ухвалою Рівненського міського суду від 02 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, з наданням терміну для усунення недоліків.
22 вересня 2020 року позивач усунув недоліки, зазначені в ухвалі Рівненського міського суду від 02 липня 2020 року.
Ухвалою суду від 23 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду.
Представник позивача подав до суду заяву вх. № 488891/20 від 16 жовтня 2020 року про розгляд справи у відсутність позивача та у його відсутність.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 12.06.2019р. на Рівненську митницю ДФС надійшов акт №1116/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 29.05.2019р. документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 вимог законодавства з питань митної справи при переміщенні через митний кордон товару з поданням митної декларації № UA204010/2018/218836 від 07.09.2018р. На підставі даного акту встановлено, 07.09.2018 року посадовою особою Рівненської митниці ДФС за митною декларацією типу UA204010/2018/218836 від 07.09.2018р, де декларантом (митним брокером) виступало ТОВ «Марема Україна», проведено митне оформлення товару «легковий автомобіль, призначений для перевезення людей, марки «CITROEN», модель: C4, календарний рік виготовлення: 2011, номер кузова НОМЕР_2 , тип палива: дизель.
Відповідно до рахунку-фактури б/н від 06.09.2018р. вказаний автомобіль слідував від компанії «UABROLIDAS» в адресу фізичної особи - громадянина ОСОБА_1 ціною 1400 Євро.
За митне оформлення даною транспортного засобу було сплачено митних платежів в загальній сумі 38489,14грн.
Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що автомобіль марки марки «CITROEN», модель: C4, календарний рік виготовлення: 2011, номер кузова НОМЕР_3 проданий компанією UAB «ERLANDO» в адресу фізичної особи - громадянина ОСОБА_2 за ціною 3600 Євро. Доказами такої вартості вказуються рахунок фактура серії ТОЛ 2698 від 30.08.2018р. та експортна декларація № 18LTLC0100EK0DF177 від 06.09.208р.
З оглянутої в судовому засіданні постанови в справі про порушення митних правил № 0556/20400/19 від 28 листопада 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 58439,23грн. за те, що він вчинив дії спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 19439,23 грн., тобто заявив в митній декларації неправдиві відомості щодо відправника товару, неправдиві відомості необхідні для визначення митної вартості самого товару та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості.
Згідно ст. 458 Митного кодексу України(далі - МК України) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Ст. 485 МК України передбачено, що склад вказаного вище правопорушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.
За положеннями статті 10 КУпАП суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується лише умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Отже, зазначеною статтею передбачено наявність спеціальної протиправної мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини. В даному випадку конкретна мета, як обов'язкова ознака складу правопорушення - є намір особи неправомірно звільнитись від сплати митних платежів чи зменшити їх розмір.
Будь-яких доказів, які б однозначно вказували на наявність умислу ОСОБА_1 на ухилення від сплати обов'язкових платежів, митним органом суду не надано та судом не встановлено.
Відповідно до ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частиною 1 статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Згідно ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу (ч.1 ст.51 Митного кодексу України).
У відповідності до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документи, які підтверджують митну вартість визначені ч. 2 ст. 53 МК України.
Частиною 4 статті 264 Митного кодексу України встановлено, що з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Отже цією нормою чітко визначено момент, з якого особа несе відповідальність за зазначення неправдивих відомостей, при декларуванні товару прийняття митним органом декларації.
Згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Згідно рішення Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин», яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов'язок виправити свої помилки.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування, а саме у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява No 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява No 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява No 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», (Moskal v. Poland), заява No 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 діяв добросовісно, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей щодо транспортного засобу та заниження митної вартості, адже пред'явив до митного оформлення виключно ті документи, які були йому передані, що які ніким не скасовані чи визнані недійсними, що безумовно свідчить про відсутність в діях позивача, прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.
Водночас митний орган неправомірно надає перевагу документам та відомостям, які отримані із Литви над документами, які були подані при проведенні митних процедур. Жодних доказів, які б свідчили про підробку документів, що подані позивачем не існує. Також не встановлено будь-якої причетності ОСОБА_3 до можливого підроблення документів.
Так, митний орган не дослідив повністю обставини ніби-то правопорушення, не відібрав пояснень у всіх фігурантів справи, не витребував документів у юридичних осіб, які причетні до справи.
Крім того, відповідно до ч. 1 .ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати:
чи було вчинено адміністративне правопорушення,
чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності,
чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім цього, заявлена декларантом митна вартість транспортного засобу згідно з митною декларацією № UA204010/2018/218836 від 07.09.2018р. визначена декларантом та погоджена самим митним органом за передбаченим ст.64 МК України резервним методом. Тобто, при проведенні митних формальностей митний орган самостійно досліджував та був зобов'язаний встановити (відкоригувати) митну вартість на автомобіль, який переміщувався на митну територію України. Рішень про коригування митної вартості митним органом не приймалось.
Згідно ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу (ч.1 ст.51 Митного кодексу України).
Крім того, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04.11.2019р., яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2020р. скасовані податкові повідомлення рішення, що винесені на підставі акту перевірки № 1116/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 29.05.2019р. Тобто, суд визнав нарахування на загальну суму 19439,23грн. незаконними.
Відтак, відсутній факт несплати податків до бюджету, а тому і відсутній склад адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1. ст. 529 МК України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1. ст. 530 МК України законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, - судом у зв'язку з поданням адміністративного позову-або в порядку контролю.
Підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил відповідно до ст. 531 МК України є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або їїпредставника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення.
На підставі вищевикладеного та враховуючи, те, що у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки порушення митних правил та те, що відповідач визнав позовні вимоги, суд приходить до висновку, що постанова про порушення митних правил № 0556/20400/19 від 28 листопада 2019 року, винесена заступником начальника Поліської митниці відносно ОСОБА_1 за ст. 485 МКУ є протиправною та підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Поліської митниці державної митної служби про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задоволити.
Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 0556/20400/19 від 28листопада 2019 року, винесену заступником начальника Поліської митниці відносно ОСОБА_1 за ст. 485 МКУ
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд.
Суддя Кучина Н.Г.