Справа № 554/6881/20
Провадження № 2-а/545/103/20
"10" листопада 2020 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Кіндяк І.С.
з участю секретаря Радченко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до молодшого лейтенанта поліції Марченка Андрія Сергійовича Управління патрульної поліції у Полтавській області, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, обґрунтовуючи вимоги тим, що 15.07.2020року відносно нього винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255.00 грн., яку він вважає незаконною та просить суд її скасувати, мотивуючи тим, що дана постанова винесена із порушенням вимог чинного законодавства, не відповідає дійсним обставинам справи.
Просив суд, визнати протиправною та скасувати постанову ЕАМ № 2827343 від 15.07.2020 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу
У судове засідання позивач не з"явився надавши заяву про розглячд справи без його участі, позов підтримав та просив його задовольнити.
Від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, проти скасування постанови заперечив з підстав наведених у відзиві на позов, та у задоволенні позову просив відмовити.
Враховуючи заяву позивача, відзив відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що поліцейським (інспектором) роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції молодшим лейтенантом поліції Марченко Андрієм Сергійовичем, 15 липня 2020 року винесено постанову про застосування адміністративного стягнення ЕАМ № 2827343 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн.
У оскаржуваній постанові серії ЕАМ № 2827343 від 15.07.2020р., вказано, що 15.07.2020 року о 12 год. 31 хв., водій, ОСОБА_1 у м. Полтава, вул. Європейська, 160, керував ТЗ: ВАЗ 211540, реєстраційний номер НОМЕР_1 зі швидкістю 73 км./год.., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 23 км./год., перевищення дозволеної швидкість для руху виявлено за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 № ТС 000766, , чим порушив вимоги п.п. 12.4 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП за що було застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі - 255.00 грн.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, статті 124-1 - 126.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.3 ПДР України, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 12.4 ПДР України встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ч.1 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно положень ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Статтею 280 КУпАП, встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких підстав, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР України відповідними доказами.
У матеріалах справи наявний фотозапис здійснений сертифікованим приладом TruCam LTІ 20/20 № ТС000776, на якому зафіксовано, що автомобіль яким керував позивач рухався зі швидкістю 73 км/год (а.с. 26).
Даний доказ суд вважає допустимим доказом з огляду на те, що про наявність такого доказу міститься посилання у оскаржуваній постанові.
Стосовно правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012., де засвідчено, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У 3197-12.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року № 1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію, тому вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями.
Суд звертає увагу, що така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку, міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення їх результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17952, виданого ДП Укрметртестстандарт» від 24 грудня 2020 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 № ТС000776 є придатним до застосування (а.с. 27).
Також слід зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва Laser Technology Inc. ( в тому числі серійний номер ТС 000776) також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27 вересня 2018 року № 04/02/03/3007, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних (а.с. 29-30).
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Суд вважає, що впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов'язковим.
Таким чином, лазерні вимірювачі швидкості TruCam, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17952 підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості TruCam LT1 20/20 № ТС000776 до застосування.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Згідно фото доказу наданого відповідачем разом із відзивом на позов (а.с.26), вбачається, що так дійсно 15.07.2019р. о 12:18:24 в населеному пункті у м. Полтава, ТЗ з д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 73 км/год. чим перевищував на 23 км/год. дозволену (50км/год.) швидкість для руху в населеному пункті, що вказує на порушення вимоги п.п. 12.4 ПДР України.
За таких підстав суд вважає встановленим факт того, що 15.07.2019р. о 12:18:24 в населеному пункті у м. Полтава, водій ОСОБА_1 керуючи ТЗ: ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 73 км/год. чим перевищив на 23 км/год. дозволену (50км/год.) швидкість для руху в населеному пункті, та порушив вимоги п.п. 12.4 ПДР України.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наявні у справі належні докази, суд вважає, що поліцейський роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, молодший лейтенант поліції Марченко А.С.під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що вказує на відсутність підстави для скасування оскаржуваної постанови, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 5-11, 14, 19-22, 44, 72, 73, 192, 205, 211, 217, 241-246, 250 КАС України, ст.ст. 251, 268 КУпАП,-
У задоволенні позову, ОСОБА_1 до молодшого лейтенанта поліції Марченка Андрія Сергійовича Управління патрульної поліції у Полтавській області, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, - відмовити за недоведеністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративному суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя
Полтавського районного суду
Полтавської області І.С. Кіндяк