Провадження № 1-кп/537/250/2020
Справа № 537/3264/20
13.11.2020 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження № 12020170110001166 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, з неповною початковою освітою, неодруженого, непрацюючого, немаючого утриманців, проживаючого за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , зареєстрованого зі слів за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,
В провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 у зв'язку з неможливістю розгляду справи до закінчення строку дії попереднього запобіжного заходу. На обґрунтування заявленого клопотання про продовження строків тримання під вартою прокурор вказав, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, раніше судимий, не має міцних соціальних зв'язків, не працевлаштований. Вважає, що обвинуваченому слід обрати винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою для запобігання спробам останнього переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, впливати на потерпілого, свідків. Зазначив. що інші запобіжні заходи не забезпечать належну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечували. Захисник вказав, що до обвинуваченого можна застосувати більш м'які запобіжні заходи, а саме домашній арешт за місцем останнього проживання. Вважав. що на даний час будь-які ризики зникли, оскільки основний свідок та потерпілий допитані судом, раніше обвинувачений не переховувався.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1,п.5 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно ч.2. 3 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.09.2020 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: з 15 год. 50 хв. 25.09. 2020 до 24 год. 00 хв. 23.11.2020. Судовий розгляд в справі не завершено.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. Ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Суд, вирішуючи питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, приходить до висновку, що встановлений судом ризик, а саме, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, не зник та не зменшився і на даний час. При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, у разі визнання його винним йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років, вчинив злочин у період іспитового строку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.
Суд бере також до уваги, що ОСОБА_5 не працевлаштований, а отже не має засобів для існування. Суд вважає, що прокурором доведена відсутність у ОСОБА_5 міцних соціальних зв'язків, що не спростовано стороною захисту. З цих підстав суд вважає, що встановлений судом ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, не зменшився та не зник, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років, не має джерел до існування, у нього відсутні міцні соціальні зв'язки, позитивні характеристики відсутні.
Суд також вважає обґрунтованими доводи прокурора, що встановлений судом ризик того, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення не зменшився, оскільки він раніше судимий, вчинив злочин в період іспитового строку, вину у вчиненні якого визнає частково, а отже, схильний до вчинення правопорушень.
На думку суду жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе унеможливити встановлені судом ризики. Домашній арешт, застава як і особисте зобов'язання, на думку суду, з урахуванням особи обвинуваченого, відсутності його позитивних характеристик, схильності до вчинення правопорушень, тяжкості покарання, що йому загрожує, не забезпечить належної поведінки підсудного. Крім того, у власності житла обвинувачений не має, за місцем реєстрації не проживає, зі слів проживає за двома адресами, документально підтвердити наявність права на користування будь-яким житлом не може. Від власників житла будь-яких заяв про згоду на проживання у їх помешканні обвинуваченого не надходило. Письмових зобов'язань інших осіб про поруку за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та його доставки до суду не надходило.
Враховуючи вищевикладене, суд, оцінивши в сукупності всі обставини, приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину і ризики, передбачені ст..177 КПК України, є доведеними, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе їх унеможливити, з метою забезпечення виконання обвинувачуваним покладених на нього процесуальних обов'язків, доцільно застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Суд також вважає, що утримання обвинуваченого під вартою, буде запобігати перешкоджанню встановленню істини у кримінальному провадженні та буде сприяти виконанню обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Підстави для обов'язкового визначення застави у відповідності до положень ч.3,ч.4 статті 183 КПК України, відсутні.
Зважаючи на те, що завершення судового розгляду кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою є неможливим, встановлені судом ризики на даний час не зникли та не зменшилися, кримінальне провадження закінчити на даний час неможливо, суд вважає за доцільне продовжити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.
Керуючись статтями 177, 183, 331, 371, 372, 376 КПК України, суд -
постановив:
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Кременчука Полтавської області, громадянину України, з неповною початковою освітою, неодруженого, непрацюючому, проживаючому за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , зареєстрованого зі слів за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимому, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме: з 16 год.15 хв. 13 листопада 2020 року до 24 год. 00 хв.11 січня 2021 року.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня проголошення.
Суддя: ОСОБА_1