Справа № 529/740/20
Провадження № 2-с/529/5/20
про скасування судового наказу
12 листопада 2020 року смт. Диканька
Суддя Диканський районний суд Полтавської області Петренко Л.Є. розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 529/740/20, -
11.11.2020 заявник звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу від 26.10.2020 року.
В обгрунтування своїх вимог вказує, що 26.10.2020 Диканським районним судом Полтавської області на підставі заяви Акціонерного товариства “Оператора газорозподільної системи “Полтавагаз” був виданий судовий наказ про стягнення з нього заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період з січня по вересень 2020 року в розмірі 2947 грн. 26 коп. та судові витрати в розмірі 210 грн. 20 коп.
При цьому, у заяві заявник вказує, що єдиним допустимим засобом доказування для наказного провадження є письмові докази. Стягувачем до заяви про видачу судового наказу в порушення норм пунктів 4 і 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, не додано жодного договору, в також не додано будь-яких розрахункових документів на підтвердження фактичного надання та отримання послуг з розподілу природного газу.
Також, у заяві про видачу судового наказу відсутні чіткі розрахунки щомісячних нарахувань заборгованості за розподіл природного газу.
У відповідності до норм цивільного кодексу України, 21 березня 2014 року заявником, як споживачем, та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Полтавагаз” як виконавцем, в особі керуючого Диканським управлінням по експлуатації газового господарства, був укладений “Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання”, відповідно до пунктів 1, 2, 9, 22, 27, 28, ЗО, 41 якого розрахунок за надані послуги проводиться за встановленими цінами на підставі фактичних показань лічильника.
Заявник вказує, що з моменту укладення цього договору ним, як споживачем, послуги виконавця з газопостачання в будинок АДРЕСА_1 були оплачені вчасно та в повному обсязі відповідно до показань лічильника газу; будь - яких претензій, вимог, зауважень щодо невиконання або неналежного виконання умов договору з боку виконавця не надходило; намір виконавця про розірвання або перегляд укладеного договору не заявлявся; рішення органів судової влади України про розірвання договору відсутні.
Відносини щодо надання послуг постачання природного газу регулюються Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, стаття 5 якого визначає, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу.
Також, ОСОБА_1 вказав, що заявником в порушення диспозиції пункту четвертого частини 3 ст.163 ЦПК України, не додано до заяви про видачу судового наказу: 1) заяви - приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, яка підписана самим ОСОБА_1 ; 2) та / або сплаченого заявником рахунку (квитанції) за послуги розподілу природного газу, що беззаперечно свідчить про відсутність договірних взаємовідносин зі стягувачем, а отже і про відсутність з боку ОСОБА_1 будь-яких зобов'язань перед стягувачем, в тому числі грошової заборгованості.
Заявник ОСОБА_1 вказує, що він є споживачем природного газу та перебуває у договірних відносинах з ТОВ “ПолтавагазЗбут”. Тому, викладені в заяві про видачу судового наказу припущення про приєднання заявника до договору природного газу шляхом споживання природного газу заявник вважає маячнею стягувача, тому як ніякого відношення до постачання природного газу він не має.
ОСОБА_1 зазначає, що із заяви про видачу судового наказу, заявник посилається на те, що між АТ “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз”, та ОСОБА_1 укладений договір розподілу природного газу, однак, в порушення вимог вищевказаної статті ЦПК України: до заяви про видачу судового наказу не додано копії договору, укладеного зі мною в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються вимоги про стягнення грошової заборгованості, проведено неналежними та недопустимими доказами; до заяви про видачу судового наказу не додано документів або їх копій, що достеменно, вмотивовано та беззаперечно підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги; до заяви про видачу судового наказу не додано документів, що вказують на правильність і безспірність розрахунків.
Крім цього, у заяві про скасування судового наказу заявник просив суд постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з заявника Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз”, та представника заявника - ОСОБА_2 штрафу у сумі 3-х розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з кожного, тому як останні зловживали своїми процесуальними правами.
Розглянувши вказану заяву про скасування судового наказу та дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Виходячи з того, що в порядку наказного провадження задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, а заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право, тому відповідна заява боржника є підставою для скасування судового наказу.
У разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.
Враховуючи вище викладене, відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, останній підлягає скасуванню.
У заяві про скасування судового наказу заявником ОСОБА_1 було також вказано вимогу про застосування заходів процесуального примусу до заявника Акціонерного товариства “Оператора газорозподільної системи “Полтавагаз” та представника заявника - Ревягіної С.І. за зловживання процесуальними правами. В обґрунтування вказаної вимоги заявник посилався на те, що вказані особи з метою введення суду в оману про відсутність спору та беззаперечності грошових вимог, свідомо та навмисно не посилалися у своїй заяві про видачу судового наказу на документи - рахунку за № НОМЕР_1 за послуги розподілу природного газу за липень 2020 року та претензії АТ “Полтавагаз” за №680 від 03.07.2020 року, які унормовані господарським законодавством України, та свідомо не долучили їх до заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно зі ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Пункт 2 ч. 1 ст. 148 ЦПК України передбачив, що суд, може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
Згідно зі статтею 148 ЦПК України застосування заходу процесуального примусу у виді штрафу є правом суду, а не його обов'язком.
Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини.
Отже зловживанням правами можуть бути визнані ті дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою затягування чи взагалі перешкоджання розгляду справи.
Так, представник за довіреністю адвокат Рєвягані С.І. звернулася до суду від імені Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу за період з січня по вересень 2020 року на суму 2947 грн. 26 коп.
Аналізуючи викладене, а також зазначені заявником ОСОБА_1 обставини, суд не вбачає передбачених законом підстав для застосування заходів процесуального примусу до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” та його представника - Ревягіної С.І.
За таких обставин, вимога заявника ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Полтавагаз” та його представника - Ревягіної С.І. задоволенню не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 148, 170-171 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 529/740/20- задовольнити.
Судовий наказ № 529/740/20 від 26.10.2020 року виданий Диканським районним судом Полтавської області за заявою Акціонерного товариства “Оператора газорозподільної системи “Полтавагаз” про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу з ОСОБА_1 скасувати.
Роз'яснити стягувачу його право звернутися до суду з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Є. Петренко