Справа № 526/275/17
Провадження № 2-з/526/8/2020
іменем України
12 листопада 2020 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі:
головуючого Киричка С.А.,
з участю секретаря Широколави О.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа у цивільній справі №526/275/17 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
03.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.
Свою заяву мотивує тим, що ним подано заяву про перегляд заочного рішення від 18.04.2017 року по справі №526/275/17, яка на даний час не розглянута. Оскільки, із заявника заробітної плати продовжують вираховувати по 20 % в рахунок погашення заборгованості на підставі заочного рішення, а банк відмовився надати довідку про залишок суми заборгованості, ОСОБА_1 просить зупинити стягнення на підставі виконавчого документа.
Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з частинами 1 та 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 6 частини 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.
Отже, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, застосовується судами, як захід забезпечення позову, при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Тобто, такий вид забезпечення може бути застосований для забезпечення позову лише при оскарженні виконавчого документа.
Проте, в даному випадку не має місце оскарження боржником виконавчого документу у судовому порядку. Так, відповідач не подавав заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню тощо, а просить переглянути винесене судом заочне рішення, що не є оскарженням виконавчого документу в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.
Крім того, наслідком перегляду заочного рішення є постановлення судом ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення або скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду.
Вищеозначені норми процесуального закону, які врегульовують питання забезпечення позову та перегляду заочного рішення не передбачають можливість забезпечення заяви відповідача про перегляд заочного рішення, оскільки така заява не містить і не може містити жодних позовних вимог, які могли б бути забезпечені в порядку забезпечення позову, а право відповідача на відновлення судового розгляду забезпечується переглядом судом заочного рішення.
Окрім того, відповідно до статті 37 та 38 Закону України «Про виконавче провадження» містять вичерпний перелік підстав обов'язкового та можливого зупинення державним виконавцем виконавчого провадження,
Так, відповідно до ст.37 ч.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Про такі ж подібні види забезпечення позову йдеться в пунктах 5, 6 ст. 150 ЦПК України.
Тобто, при застосуванні або Закону України «Про виконавче провадження», або ст.150ЦПК України наступають ті самі правові наслідки, які перешкоджають подальшому вчиненню дій з виконавчого провадження.
Незважаючи на подібність положень, за своєю правовою природою зупинення виконавчого провадження та вжиття видів забезпечення позову за ст.150 ЦПК України різні, оскільки при застосуванні закону проходить тимчасове зупинення виключно сфери дії примусового виконання боржником рішення, а при застосуванні ЦПК України тимчасово втрачається правова сила того рішення, що зупинено.
Тобто законодавством чітко визначено обставини, які можуть бути підставою для зупинення виконавчого провадження, та порядок вирішення питання про зупинення виконавчого провадження, а саме питання про зупинення виконавчого провадження вирішується державним виконавцем, на примусовому виконанні якого знаходиться виконавче провадження.
Таким чином, прерогативним правом зупинення виконавчого провадження на підставі Закону України "Про виконавче провадження" наділений виключно державний виконавець і вирішення такого питання до компетенції суду не входить. Навіть у разі оскарження дій державного виконавця, який не зупинив виконавче провадження, суд вправі визнати його дії неправомірними та зобов'язати зупинити виконавче провадження, а не самому зупиняти виконавче провадження (ч. 2ст. 451 ЦПК України).
Зупинення виконавчого провадження за законом і зупинення виконання за правилами ЦПК України(пункти 2, 5, 6ст. 150 ЦПК України) - це різні правові інститути, які вчиняються в різних правових процедурах.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (пункт 4 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження).
Враховуючі вищевикладені норми права, керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, суддя дійшов висновку про відмову у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа, оскільки в компетенцію суду при вирішення заяви про перегляд заочного рішення, яке знаходиться на стадії виконання, не входить вирішення питання про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа, вирішенням даного питання наділений виключно державний виконавець.
Керуючись ст.ст.149,150 ЦПК України , суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа у цивільній справі №526/275/17 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала може бути оскаржено у встановленому порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання.
Суддя: С. А. Киричок