Справа № 426/7554/20
іменем України
10 листопада 2020 року , м.Сватове
Сватівський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Криви Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Чернишової О.С.,
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на час навчання, -
встановив:
Позивачка звернулася в суд з даним позовом, в якому зазначила, що з відповідачем у справі вона перебувала у шлюбі, який розірвано за рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 14 травня 2009 року. Від шлюбу мають дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться на її утриманні. Син є курсантом, навчається на 1 курсі денної форми навчання у Військовому інституті телекомунікацій та інформації імені Героїв Крут (м. Київ). Дитина не працює, жодних доходів не має, потребує матеріальної допомоги на час навчання. У добровільному порядку відповідач матеріальної допомоги не надає, але у сина є багато потреб, що складаються з харчування, проїзду до місця навчання і додому, купівлю одягу, взуття, канцелярського приладдя, побутових та інших витрат матеріального характеру. Син перебуває на її утриманні, що є вкрай недостатнім для його належного забезпечення. Витрати є постійними і виникають саме через навчання. Забезпечити сина всім необхідним вона сама не в змозі. Середній рівень витрат на утримання сина, який навчається з її боку складає 3000 грн на місяць. Вважає, що відповідач має реальну можливість надавати матеріальну допомогу своєму синові, який продовжує навчання, оскільки є працездатною особою, інвалідностей не має, інших осіб на утриманні також не має, відомості про сплату аліментів іншим особам чи перебування в центрі зайнятості на обліку як безробітного їй не відомо.
Просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання на час навчання сина ОСОБА_3 у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу), починаючи від дня пред'явлення позову до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення сином двадцяти трьох років, а також стягнути з відповідача судовий збір на користь держави.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити та пояснила, що у цьому році син закінчив Луганський військовий ліцей імені Молодої Гвардії у м. Кремінна та вступив до Військового інституту телекомунікацій та інформації імені Героїв Крут (м. Київ), де зараз навчається на 1 курсі. Не зважаючи на те, що син перебуває на повному державному забезпеченні, він має свої витрати: на гігієнічні потреби, на поповнення мобільного рахунку та інтернету. Окрім того, наразі ремонтується казарма, в якій проживають курсанти та батьки студентів допомагають в ремонті фінансово, наразі вона витратила на ремонт близько 500 грн, купувала фарбу та інші будівельні матеріали та відсилала сину. Також частково витрачаються сином гроші на їжу, ласощі, приблизно 50-80 грн на день. Гігієнічні потреби сина на місяць складають близько 200 грн, поповнення мобільного інтернету - 175 грн на місяць. Також сина на вихідних відпускають у звільнення, тобто за два вихідних він витрачає: 20-30 грн на проїзд на день. Наразі син проживає у казармі, однак з третього курсу він матиме можливість винаймати квартиру, що також потягне певні витрати. Додому син поки що не приїздив, буде приїжджати лише у грудні та липні. Також вона витрачає кошти на купівлю канцелярського приладдя, перед навчанням вона закупила товару приблизно на 500 грн. На час подання позову син не отримував стипендію, але на даний час отримує стипендію у розмірі 830 грн на місяць. Її дохід на місць складає близько 10000 грн, вона працює фахівцем в центрі продажу № 2 Луганської області м. Сватове «Просто страхування», а також зареєстрована як ФОП. Проживає у власному будинку з батьком, який є пенсіонером, батько пенсію отримує. Стан здоров'я сина - задовільний, вона на обліку у лікарів не перебуває, але витрачає на ліки близько 400 грн на місяць, які їй виписав лікар для постійного вживання. В судовому засіданні просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання на навчання сина у розмірі 1000 грн на місяць.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги визнає частково та в змозі сплачувати аліменти на навчання сина лише у розмірі 500 грн на місяць. Свою позицію обґрунтовує тим, що погоджується з тим, що він має допомагати синові, однак він (відповідач) не працює, постійних доходів не має, на обліку у центрі зайнятості не перебуває. Доходи його нерегулярні, він займається підсобними роботами, які трапляються нечасто. В період карантину взагалі мало роботи. Його доходи, коли вони є - становлять близько 4000 - 6000 грн на місяць. Також у нього є друга дружина та їхній спільний син 8 років, який навчається у 3 класі. Натомість, спільний з позивачем син перебуває на повному державному утриманні, витрати на оренду житла не сплачує, безкоштовно харчується. Позивач ОСОБА_1 також має постійний дохід, який перевищує його дохід. Окрім того, у минулому році у нього виникла заборгованість зі сплати аліментів, які він сплачував до 18-річчя сина, в зв'язку з тим, що у нього не було роботи. Щоб мати змогу погасити борг зі сплати аліментів - він фізично не зможе сплачувати аліменти на навчання у розмірі більшому ніж 500 грн. Аліменти він на інших осіб не сплачує, на утриманні у нього непрацездатних осіб - немає. Проживає у батьківському будинку. Стан його здоров'я задовільний.
Третя особа на стороні позивача - ОСОБА_3 в судовому засіданні участі не брав, надав письмову заяву про розгляд справи без його участі в зв'язку з тим, що він знаходиться на навчанні, просила задовольнити позовні вимоги (а.с.43).
Суд, заслухавши сторони, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони мають повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.27,29), який є курсантом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (а.с.20).
Шлюб між сторонами було розірвано рішенням Сватівського районного суду Луганської області 14 травня 2009 року, що підтверджено копією виписки з рішення суду (а.с.23).
Рішенням Сватівського районного суду від 16 липня 2009 року з відповідача було стягнуто аліменти на користь позивача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі ј частини з доходів відповідача , але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до повноліття дитини, починаючи з 09 червня 2009 року (а.с.22).
Згідно розрахунку заборгованості головного державного виконавця, боржник ОСОБА_2 станом на 01 липня 2020 року має заборгованість зі сплати аліментів у сумі 24732,22 грн (а.с.19).
Повнолітній ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання, виданою Сватівською міською радою 11.07.2017 р. № 007/90 (а.с.26).
Згідно пояснень позивача, надані в судовому засіданні та які відповідачем не оспорюються, син сторін є курсантом Військового навчального закладу, перебуває на повному державному забезпеченні, за минулий місяць отримав стипендію у розмірі 830 грн, та у подальшому буде отримувати стипендію.
Також позивачем ОСОБА_5 надано відомості про її доходи в період з 1 кварталу 2019 року по 2 квартал 2020 року (а.с.18).
Натомість відповідач пояснив в судовому засіданні та ці обставини не оспорювались позивачем, що він постійної роботи не має, проживає разом з дружиною та спільною дитино, якій 8 років, тимчасові заробітки складають близько 4-6 тисяч грн. на місяць, має заборгованість з виплати аліментів позивачу, яку він намагається погасити, а також, те, що може сплачувати аліменти у розмірі 500 грн на місяць.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд керується наступними нормами.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до роз'яснень, які містять в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежне від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом ч. 1 ст. 199 СК України батьки зобов'язані утримувати повнолітню дочку, сина які продовжують навчання, до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
При цьому, СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи донці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторонам надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Виходячи із наведеного, враховуючи положення ст. 182 СК України, а саме, що відповідач постійної роботи не має, порівняно з позивачем має значно менший дохід, має дружину та другу дитину, натомість позивач інших дітей та чоловіка не має, спільний син сторін перебуває на повному державному утриманні та отримує стипендію, суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів на утримання повнолітньої доньки у розмірі 500 грн щомісячно до закінчення дитиною навчання, але не довше, ніж до досягнення 23-річного віку.
Оскільки позивач при подачі позову була звільнена від сплати судового збору, то з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 840,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 141, 247, 263-265, 268, 272-273 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 182, 199, 200 Сімейного Кодексу України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 про стягнення аліментів на час навчання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання на час навчання сина ОСОБА_3 у розмірі 500 (п'ятсот) грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду - 05 жовтня 2020 року до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення сином двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення буде складено 13 листопада 2020 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифіційний номер НОМЕР_2 .
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Суддя Ю.В. Крива