12.11.2020 року Провадження № 3/425/1192/20
Справа № 425/2874/20
місто Рубіжне Луганської області
Рубіжанський міський суд Луганської області у складі головуючого - судді Коваленка Дениса Сергійовича, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ),
До Рубіжанського міського суду Луганської області, 22 жовтня 2020 року надійшов протокол серії ВАБ № 330774 від 21 жовтня 2020 року про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - КУпАП), з матеріалами.
Аргументи Держави Україна в особі поліцейського, який склав протокол, полягали у тому, що 21 жовтня 2020 року о 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , знаходилась біля будинку АДРЕСА_2 , без документів, що посвідчують особу, чим порушила підпункт 2 пункту 10 постанови КМУ № 641 від 22 липня 2020 року, тим самим порушила правила щодо карантину людей. А за це передбачена адміністративна відповідальність статтею 44-3 КУпАП.
А суд, на основі всебічного, повного та об'єктивного дослідження і оцінки кожного зібраного особою, яка склала протокол, доказу, а також у його сукупності з іншими доказами, встановив наступні обставини:
Двадцять першого жовтня 2020 року о 16 годині, поліцейським був складений протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 (особу якої було встановлено на підставі даних бази АРМОР), оскільки остання знаходилась біля будинку 23 по вулиці Володимирській в місті Рубіжне, без документів що посвідчують особу, порушивши такими своїми діями підпункт 2 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22 липня 2020 року, тобто правила щодо карантину людей (а.с. 1,2,4,5).
І на підставі цих обставин, оцінюючи те, чи було вчинено ОСОБА_1 означене адміністративне правопорушення, застосовуючи наступні норми матеріального права, суд дійшов до таких висновків:
Положення пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України гарантують, що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них.
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі за текстом - КУпАП) та інших законів України (стаття 2 КУпАП).
І, серед іншого, в силу положень статті 44-3 КУпАП, адміністративним правопорушенням являється порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Положеннями статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів).
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» ( в редакції, від 14 жовтня 2020 року, що діяла станом на 21 жовтня 2020 року), зокрема підпунктом 2 пункту 10, на період дії карантину було заборонено перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.
Положення частини 1 статті 9 КУпАП передбачають, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже, склад будь-якого адміністративного правопорушення, що передбачене законом, характеризується єдністю чотирьох елементів: об'єкт і об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона. При цьому, не доведення або відсутність в діянні конкретної особи будь-якого з цих елементів, виключає склад відповідного правопорушення, а значить і адміністративну відповідальність за вчинення такого діяння.
Суд вже вказував на те, що за положеннями статті 44-3 КУпАП, адміністративним правопорушенням, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 , являється порушення не будь-яких правил, а саме правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Отже, об'єктивною стороною цього правопорушення є: або порушення правил щодо карантину людей, або порушення санітарно-гігієнічних правил і норм, або порушення санітарно-протиепідемічних правил і норм, які при цьому (тобто, кожне з яких), передбачене Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" чи іншими актами законодавства, а також порушення рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами (як окреме діяння).
Поліцейський вважає, що ОСОБА_2 порушила саме правила карантину людей, які встановлені статтею 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та підпунктом 2 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Дійсно, названою постановою в Україні, на період дії карантину, було заборонено перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.
Разом з цим суд враховує і одразу відзначає, що в силу положень частини 4 статті 29 та частини 1 статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" вказану постанову прийнято з метою встановлення карантину, а названий закон дає повноваження Кабінету Міністрів України встановлювати тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки виключно з метою і на час впровадження карантину.
Але під карантином закон передбачає адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Отже не зважаючи на те, що правопорушенням, передбаченим статтею 44-3 КУпАП, дійсно є порушення людиною правил щодо карантину, не будь-яке діяння буде складом правопорушення за цією статтею, а виключно те, що являє собою порушення адміністративних та медико-санітарні заходів, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (оскільки саме так, визначає карантин частина 1 статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").
З огляду на що, суд одразу констатує, що порушення людиною правила щодо перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні, не є порушенням правил щодо карантину людей, оскільки хоча це і адміністративний захід, його застосування чи не застосування жодним чином не може запобігати поширенню особливо небезпечної інфекційної хвороби, якою безперечно є COVID-19 (з огляду на визначення цієї хвороби у частині 1 статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та офіційну статистику хворих як в Україні, так і у світі).
Тому, суд хоча і погоджується із тим, що ОСОБА_2 була на вулиці без документів, що посвідчують її особу, таке діяння не містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44-3 КУпАП, в частині порушення правил карантину людей.
Відтак суд констатує, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44-3 КУпАП, в діянні ОСОБА_3 , поліцейським не доведено.
В силу положень частини 2 статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
А згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.
Тому враховуючи це, і оскільки суду не надано доказів наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого 44-3 КУпАП, в діянні ОСОБА_1 , вчиненого нею 21 жовтня 2020 року, провадження у справі слід закрити.
Відповідно до положень статті 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Тому враховуючи, що судом прийнята постанова про закриття провадження, судовий збір стягненню не підлягає.
Отже, керуючись статтями 1, 2, 7, 8, 9, 10, 17-24, 26, 27, 33-38, 40-1, 173, 221, 245-253, 254-255, 268, 271, 276, 279, 280, 283-285, 287, 294, 298-300, 304, 305, 306 КУпАП, суд,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) - закрити, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено ОСОБА_1 шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом 10 (десяти) днів, з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. А у разі подання апеляційної скарги у вказаний строк, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після залишення апеляційної скарги без задоволення.
Копію постанови направити ОСОБА_1 та Рубіжанському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області.
Суддя Д.С.Коваленко