Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26
13.11.2020
394/843/19
13 листопада 2020 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
в складі головуючого судді Партоліної І.П.
за участю секретаря Довгої С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Новоархангельського районного нотаріального округу Степаненко Ріта Григорівна, про визнання заповіту недійсним,-
В провадженні Новоархангельського районного суду Кіровоградської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Новоархангельського районного нотаріального округу Степаненко Ріта Григорівна, про визнання заповіту недійсним.
05.11.2020 у вищевказаній справі було ухвалено рішення.
Представник відповідача подав до суду заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У зв'язку із вищевказаним, судом було ухвалено рішення, яким встановлено відповідачу п'ятиденний термін після ухвалення рішення для надання суду доказів щодо розміру понесених судових витрат і призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 13 листопада 2020 року.
У строк, встановлений судом, представником відповідача було надано суду докази щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі і в тому самому порядку, що й судове рішення.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, подав до суду заяву про проведення судового засідання без участі відповідача та його представника.
Інші учасники також не з'явились, законним представником позивача до суду була подана заява, в якій остання заперечувала щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката відповідачем та просила зменшити розмір витрат внаслідок того, що вказана сума не відповідає фактичним витратам та критеріям сумісності та розумності.
Дослідивши матеріали клопотання, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Рішенням суду від 05 листопада 2020 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , інтереси якої представляє законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Новоархангельського районного нотаріального округу Степаненко Ріта Григорівна, про визнання заповіту недійсним.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі відмови в позові - на позивача.
Судом встановлено, що 23 вересня 2019 року між ОСОБА_3 та адвокатом Літинським Тарасом Олександровичем було укладено договір про надання правової допомоги.
Згідно Єдиного реєстру адвокатів України, Літинський Тарас Олександрович є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000746, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Черкаської області № 195 від 18 квітня 2017 року.
У відзиві відповідачем було наведено орієнтовну суму судових витрат 16000 гривень.
Позивачем надано суду акт приймання-передачі наданих послуг і виконаних робіт від 05 листопада 2020 року із описом послуг та розрахунком їх вартості, а також квитанції до прибуткового касового ордера від 23 вересня 2019 року на суму 6000 грн., від 23 вересня 2019 року на суму 3000 грн, та від 05 листопада 2020 року на суму 9000 грн.
Судом прийнято до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, складання процесуальних докіментів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Законним представником позивача було заявлено клопотання про відмову у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат та одночасно про зменшення розміру судових витрат, оскільки вони є неспівмірними та такими, що не підлягають до задоволення.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 18000 гривень є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи з урахуванням переліку виконаних робіт по розгляду даної справи.
Зважаючи на вищевикладене та приймаючи до уваги те, що стягнення з відповідача витрат у заявленій сумі не буде суперечити принципу розподілу таких витрат, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, дійшов висновку про стягнення із законного представника позивача на користь відповідача 18000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 263-265, 270, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Стягнути з ОСОБА_2 , як законного представника позивача ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18000 грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку визначеному ст. 354, 355 ЦПК України.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: