ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 листопада 2020 року м. Київ № 640/21326/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Де-Люкс»
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України,
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Де-Люкс» (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також відповідач 1, ГУ ДФС), Державної фіскальної служби України (далі також - відповідач 2, ДФС), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби, які полягають в зупиненні реєстрації податкових накладних від 26.10.2018 року №29, від 30.10.2018 року №27 та від 31.10.2018 року №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №18, №19, №21, №22, №23, №24, №25;
- зобов'язати зареєструвати податкові накладні від 26.10.2018 року №29, від 30.10.2018 року №27 та від 31.10.2018 року №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №18, №19, №21, №22, №23, №24, №25.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач, зупиняючи реєстрацію податкових накладних, не встановлює конкретно, яких первинних та/або платіжних документів не вистачає, наявність яких є обов'язковою з огляду на специфіку тієї господарської операції, яка була відображена у податкових накладних, а в рішеннях про відмову у реєстрації податкових накладних взагалі не аналізує та не оцінює наданих позивачем документів. За таких обставин позивач вважає дії Державної фіскальної служби, які полягають в зупиненні реєстрації податкових накладних від 26.10.2018 року №29, від 30.10.2018 року №27 та від 31.10.2018 року №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №18, №19, №21, №22, №23, №24, №25, якими порушені податкові права та інтереси позивача необґрунтованими та протиправними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Через канцелярію суду22.01.2019 року Державною фіскальною службою України подано відзив, в якому ДФС України не погоджується з вимогами позивача, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення, що прийняті Комісією ДФС у м. Києві про відмову в реєстрації податкових накладних за результатами поданих документів позивачем вважає правомірними та такими, що прийняті з урахуванням норм чинного законодавства, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
08.02.2019 року через канцелярію суду позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.
Позивачем через канцелярію суду 04.03.2019 року подано заперечення на відзив Державної фіскальної служби України, в якому, наводячи правові підстави в підтримку даного адміністративного позову, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2019 року у прийнятті до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Де-Люкс» від 08.02.2019 року про збільшення позовних вимог відмовлено.
08.05.2019 року Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято до розгляду та задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Де-Люкс» про зменшення позовних вимог.
Через канцелярію суду 23.07.2019 року Державною фіскальною службою України подано клопотання про залучення співвідповідача у справі №640/21326/18 - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2019 року клопотання Державної фіскальної служби України від 23.07.2019 року про залучення співвідповідача задоволено. Залучено співвідповідача у справі, а саме: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197) з 17.05.2019 року перебуває у стані припинення.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" зареєстровано юридичну особу 17.05.2019 року, номер запису: 1 074 135 0000 085321, Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393).
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" Державна податкова служба України та Державна митна служби України є правонаступниками прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) з 17.05.2019 року перебуває у стані припинення.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 зареєстровано юридичну особу 30.07.2019 року, номер запису: 1 074 102 0000 086626, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197) з 17.05.2019 року перебуває у стані припинення.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" зареєстровано юридичну особу 17.05.2019 року, номер запису: 1 074 135 0000 085321, Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393).
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" Державна податкова служба України та Державна митна служби України є правонаступниками прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку замінити відповідача 1 - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43141267), а відповідача 2 - Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197) на правонаступника - Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до приписів п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Де-Люкс» було складено та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 26.10.2018 року №29, від 30.10.2018 року №27 та від 31.10.2018 року №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №18, №19, №21, №22, №23, №24, №25 на отримувача ТОВ «Київ Інвест Груп» (код ЄДРПОУ 38744775).
На підставі п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК вищевказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена 14.11.2018 року. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Платнику податків запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На виконання п. 56.23 ст.56 Податкового кодексу України 26.11.2018 року ТОВ «Де-Люкс» направлено на адресу Державної фіскальної служби України Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, копії договорів та актів.
27.11.2018 року ТОВ «Де-Люкс» подано скаргу до Головного управління ДФС у м. Києві на рішення про включення ТОВ «Де-Люкс» до критеріїв ризиковості платника податку.
Рішеннями Комісії ДФС від 28.11.2018 року №1004495/33880538, №1004497/33880538, №1004496/33880538; від 29.11.2018 року №1006691/33880538, №1006688/33880538, №1006685/33880538, №1006693/33880538, №1006703/33880538, №1006699/33880538, №1006702/33880538, №1006701/33880538, №1006695/33880538, №1006689/33880538,; від 31.10.2018 року №1006696/33880538, №1006686/33880538, /№1006704/33880538, №1006690/33880538 відмовлено у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання платником податків копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).
Не погоджуючись з діями ГУ ДФС у м. Києві, які полягають в зупиненні реєстрації податкових накладних від 26.10.2018 року №29, від 30.10.2018 року №27 та від 31.10.2018 року №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №18, №19, №21, №22, №23, №24, №25 та вважаючи їх протиправними, ТОВ «Де-Люкс» звернулось до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі також - ПК України).
Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (далі також - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 2001.3 і 2001.9 статті 2001 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Відповідно до приписів пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 (надалі - Порядок № 117), податкова накладна/ розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
При цьому, відповідно до змісту пункту 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій (ї) ризиковості платника податку та/або критерій (ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Зі змісту квитанцій встановлено, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність направлених позивачем на реєстрацію податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податку".
Водночас, суд звертає увагу, що контролюючим органом у даних квитанціях не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкових накладних, в той час, як контролюючим органом у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критерію ризиковості платника податку, визначених підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв.
Натомість, необхідно звернути увагу на те, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень і положення пункту 13 Порядку № 117 вимагають від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.
Проте, контролюючим органом не зазначено обставин, на підставі яких останній дійшов висновку про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку.
Таким чином, законодавством встановлено обов'язок фіскального органу вказувати у квитанціях конкретний вид критерію ризиковості, встановлений підпунктом 1.6 пунктом 1 Критеріїв, а і на відповідне рішення, відповідно до якого платника податків внесено до переліку ризикових платників.
Пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:
1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;
2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.
Отже, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не допускають неоднозначного (множинного) трактування обов'язків контролюючих органів.
Разом з тим, реєстрацію поданих товариством податкових накладних від 26.10.2018 року №29, від 30.10.2018 року №27 та від 31.10.2018 року №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №18, №19, №21, №22, №23, №24, №25 зупинено, як зазначено в квитанціях, через те, що ПН/РК відповідає вимогам п. п. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку».
Тобто, ГУ ДФС у м. Києві застосовано критерії ризиковості платника податку до податкових накладних, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкових накладних зупинено з підстав, які не передбачено Порядком № 117.
Водночас, згідно з пунктами 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).
Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем направлено ГУ ДФС у м. Києві пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних від 26.10.2018 року №29, від 30.10.2018 року №27 та від 31.10.2018 року №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №18, №19, №21, №22, №23, №24, №25, а саме: копія договору від 07.06.2018 року №01-ДЛ-КІГ-В1; копія договору від 18.10.2016 року №К/ДЛ-К/С; копія договору від 30.09.2016 року №01-ДЛ-КІГ-К; копія договору від 25.10.2017 року №ДЛ-І; копія договору від 26.10.2017 року №01-ДЛ-КІГ-Ір; копія договору від 02.11.2016 року; копія договору від 16.05.2017 року №01-ДЛ-КІГ-Виш; копія договору №1 від 01.03.2018 року; копія договору від 15.02.2018 року №01-ДЛ-КІГ-Б-12а; копія договору від 02.01.2018 року №2; копія договору від 01.11.2016 року №01-ДЛ-КІГ-Б/15; копія договору від 01.10.2015 року №10-15/01; копія договору від 15.01.2018 року №01-В/А-1; копія договору від 08.10.2018 року №08/10/18-Ж2; копія договору від 03.10.2018 року №Киб2А-1; копія договору від 11.09.2018 року №01-ДЛ-КІГ-К/2а; копія договору від 18.07.2018 року №180718/01; копія договору від 26.07.2018 року №В/М-1; копія договору від 11.12.2017 року №ДНП-2017-12/79; копія договору від 23.05.2018 року №В/Б-Л-14 км; копія договору від 20.07.2016 року №29/08; копія договору від 14.12.2016 року №01-Дл-КІГ-Пі; копія договору від 01.09.2016 року №01-В/О/Ка-1; копія договору від 01.09.2016 року №01-В/О/В-Х-1; копія договору від 01.09.2016 року №01-В/О/Г-1; копія договору від 05.08.2016 року №05/08/16-ДЛ/КІГ; копія договору від 16.08.2016 року №16/08/16-ДЛ/КІГ; копія договору від 17.08.2016 року №17/08/16-ДЛ/КІГ; копія договору від 10.01.2017 року №ДЛ-КІГ/10/01/2017; копія оборотньо-сальдової відомості по рахунку 104 за жовтень 2018 року; копія оборотньо-сальдової відомості по рахунку 105 за жовтень 2018 року; копія виписки з банку Альфа банк за період з 01.10.2018 року по 20.11.2018 року.
Між тим, рішеннями Комісії ДФС від 28.11.2018 року №1004495/33880538, №1004497/33880538, №1004496/33880538; від 29.11.2018 року №1006691/33880538, №1006688/33880538, №1006685/33880538, №1006693/33880538, №1006703/33880538, №1006699/33880538, №1006702/33880538, №1006701/33880538, №1006695/33880538, №1006689/33880538,; від 31.10.2018 року №1006696/33880538, №1006686/33880538, /№1006704/33880538, №1006690/33880538 відмовлено у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання платником податків копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити).
Отже, слід дійти висновку, що позивачем подано контролюючому органу ряд копій документів, підтверджуючих наявність законних підстав для реєстрації податкових накладних від 26.10.2018 року №29, від 30.10.2018 року №27 та від 31.10.2018 року №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №18, №19, №21, №22, №23, №24, №25.
Вказані первинні документи досліджені судом в повному обсязі та містяться в матеріалах справи.
Тобто, наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових накладних, а висновки, викладені в рішеннях Комісії ДФС від 28.11.2018 року №1004495/33880538, №1004497/33880538, №1004496/33880538; від 29.11.2018 року №1006691/33880538, №1006688/33880538, №1006685/33880538, №1006693/33880538, №1006703/33880538, №1006699/33880538, №1006702/33880538, №1006701/33880538, №1006695/33880538, №1006689/33880538,; від 31.10.2018 року №1006696/33880538, №1006686/33880538, /№1006704/33880538, №1006690/33880538 про відмову в реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, адже відповідач не був позбавлений можливості після отримання наданих позивачем документів дослідити правочини, які укладалися між позивачем та його контрагентами, і винести законне та обґрунтоване рішення. Проте, зазначене, контролюючим органом, здійснено не було.
Форму рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначено Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку).
Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.
Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані рішення містять лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку комісії, не надані.
Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень не містять чіткої підстави їх прийняття, що свідчить про їх необґрунтованість.
У той же час, важливо розуміти, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв'язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) №37801/97 від 01.07.2003 року вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Тобто, рішення фіскального органу не відповідають наведеним вище вимогам щодо чіткості та зрозумілості, та породжують їх неоднозначне трактування, що, у свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.
Суд наголошує на тому, що в даній справі суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, на підставі яких складено податкові накладні , оскільки дане питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого Податковим кодексом України строку.
Так, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 120 ПК України, а згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.
Згідно частини другої статті 9 кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність та скасування рішень Комісії ГУ ДФС у м. Києві від від 28.11.2018 року №1004495/33880538, №1004497/33880538, №1004496/33880538; від 29.11.2018 року №1006691/33880538, №1006688/33880538, №1006685/33880538, №1006693/33880538, №1006703/33880538, №1006699/33880538, №1006702/33880538, №1006701/33880538, №1006695/33880538, №1006689/33880538,; від 31.10.2018 року №1006696/33880538, №1006686/33880538, /№1006704/33880538, №1006690/33880538 про відмову в реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Беручи до уваги, що рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві від від 28.11.2018 року №1004495/33880538, №1004497/33880538, №1004496/33880538; від 29.11.2018 року №1006691/33880538, №1006688/33880538, №1006685/33880538, №1006693/33880538, №1006703/33880538, №1006699/33880538, №1006702/33880538, №1006701/33880538, №1006695/33880538, №1006689/33880538,; від 31.10.2018 року №1006696/33880538, №1006686/33880538, /№1006704/33880538, №1006690/33880538 про відмову в реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних визнано судом протиправними та скасовано, з урахуванням положень пункту 28 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117, пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, а також абзацу 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог визнати протиправними дії Державної фіскальної служби, які полягають в зупиненні реєстрації податкових накладних від 26.10.2018 року №29, від 30.10.2018 року №27 та від 31.10.2018 року №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №18, №19, №21, №22, №23, №24, №25 та зобов'язати зареєструвати податкові накладні від 26.10.2018 року №29, від 30.10.2018 року №27 та від 31.10.2018 року №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №18, №19, №21, №22, №23, №24, №25, датою їх фактичного отримання контролюючим органом.
Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейським судом з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначено, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункті 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
В даному випадку, зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначені вище податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
На переконання суду, позивачем надано належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, в той час як відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, покладений на них обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконали, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення №1 від 10.12.2018 року за подання позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 524,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань саме Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 9, 72-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-263, 22, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Де-Люкс» задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: від 28.11.2018 року №1004495/33880538, №1004497/33880538, №1004496/33880538; від 29.11.2018 року №1006691/33880538, №1006688/33880538, №1006685/33880538, №1006693/33880538, №1006703/33880538, №1006699/33880538, №1006702/33880538, №1006701/33880538, №1006695/33880538, №1006689/33880538,; від 31.10.2018 року №1006696/33880538, №1006686/33880538, /№1006704/33880538, №1006690/33880538.
3. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби, які полягають в зупиненні реєстрації податкових накладних від 26.10.2018 року №29, від 30.10.2018 року №27 та від 31.10.2018 року №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №18, №19, №21, №22, №23, №24, №25;
4. Зобов'язати зареєструвати податкові накладні від 26.10.2018 року №29, від 30.10.2018 року №27 та від 31.10.2018 року №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №18, №19, №21, №22, №23, №24, №25.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Де-Люкс» (код ЄДРПОУ 33880538, адреса: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 4-А, офіс 7) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3524 (три тисячі пятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Де-Люкс» (код ЄДРПОУ 33880538, адреса: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 4-А, офіс 7);
Відповідач-1: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19);
Відповідач-2: Державна податкова служба України (код ЄДРПОУ 43005393, адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).
Повне судове рішення складено 13.11.2020 року.
Суддя Л.О. Маруліна