Справа № 372/2500/20
Провадження 1-кс-1232/20
ухвала
Іменем України
13 листопада 2020 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області клопотання слідчого СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 про арешт майна,
Слідчий звернувся до суду із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019110230001165 від 29.07.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, яке погоджено прокурором Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_4 .
На обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що в селі Халеп'я Обухівського району Київської області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно зберігає у великій кількості наркотичний засіб - «канабіс».
На підставі вище викладеного з метою фіксації відомостей про обставини вчинення злочину, відшукання знаряддя і предметів кримінального правопорушення 12 листопада 2020 року в період часу з 17 години 07 хвилин по 18 годину 37 хвилин працівниками поліції в присутності понятих під час проведення санкціонованого обшуку домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено:речовину рослинного походження зеленого кольору з характерним запахом, яку поміщено до спеціального пакета №INZ4061448;12 (дванадцять) сухих рослин ззовні схожих на рослини роду коноплі з яких відібрано листя та суцвіття, що поміщено до спеціального пакета №3491420.
На підставі вище викладеного вилучена в ході проведення 12 листопада 2020 року обшуку речовина має доказове значення у кримінальному провадженні, необхідна для повного, всебічного та неупередженого проведення досудового розслідування, а також є безпосередньо предметом і доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Згідно постанови слідчого від 12 листопада 2020 року вилучена речовина під час проведення 12 листопада 2020 року санкціонованого обшуку домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Виходячи з того, що при проведенні 12 листопада 2020 року обшуку виявлено та вилучено речовини, які є безпосередньо предметом вчинення вказаного злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому виникає необхідність у накладенні арешту на тимчасово вилучене вищезазначене майно.
Відповідно до ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна.
У відповідності до ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення та одержані внаслідок його вчинення.
У відповідності до ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час огляду та обшуку.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна провинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше таке майно має бути негайно повернуто особі, в якої було його вилучено.
А тому з метою досягнення дієвості кримінального провадження наявна необхідність у застосуванні до тимчасово вилученого майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, що є безпосередньо предметом та доказом вказаного кримінального правопорушення пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також для встановлення відомостей, що міститься у вище вилучених речовинах шляхом проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів, такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, в клопотанні просив розглянути його без участі слідчого та прокурора, вимоги клопотання підтримує в повному обсязі, також просив не здійснювати фіксацію судового засідання за допомогою технічних засобів.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи, що сторони в судове засідання не з'явилися, на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Дослідивши матеріали справи, вважаю клопотання таким, що підлягає задоволенню зважаючи на наступне.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України. Частиною 1 ст. 131 КПК України встановлено, що заходи кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно п. 1 ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов'язує необхідність у накладенні такого арешту, з метою збереження речових доказів.
Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.
Оскільки слідчому судді надано постанову про визнання майна як речового доказу у кримінальному провадженні, у рамках якого подано клопотання, воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, клопотання слідчого про накладення арешту, слід задовольнити.
Таким чином, у судовому засіданні встановлено усі, передбачені ст.132, 173 КПК України, підстави до задоволення внесеного слідчим клопотання.
Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-174, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене 12 листопада 2020 року, майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході проведення санкціонованого обшуку домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
?речовину рослинного походження зеленого кольору з характерним запахом, яку поміщено до спеціального пакета №INZ4061448;
?12 (дванадцять) сухих рослин ззовні схожих на рослини роду коноплі з яких відібрано листя та суцвіття, що поміщено до спеціального пакета №3491420.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1