28 жовтня 2020 року Справа № 480/1570/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Осіпової О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,
представника відповідача - Подлєсного В.О.,
представника третьої особи - Верховик О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1570/19 за позовом ОСОБА_1 до Командира військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), третя особа: Командир військової частини НОМЕР_3 , про скасування наказу та повернення коштів,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Командира військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), третя особа - Командир військової частини НОМЕР_3 , та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т. 2 а.с.152) просить скасувати наказ № 302 від 02.03.2016 командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) про стягнення коштів з капітана ОСОБА_1 за нестачу військового майна в сумі 5124366,16 грн., як незаконний та повернути стягнуті незаконно відраховані кошти в сумі 92110,38 грн., стягнуті з нього станом на 16.09.2020 року.
Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки відсутній будь-який доказ щодо втрати ним особисто майна, зокрема продовольства, паливно-мастильних матеріалів, речей, за виключенням як за вироком Зарічного районного суду міста Сум від 09 жовтня 2017 року, яким він, ОСОБА_1 визнаний винним у заподіянні матеріальної шкоди військовій частині НОМЕР_1 по речовій службі в сумі 26366грн. Зазначає, що командуванням направлено військове майно з зони ведення бойових дій у район постійної дислокації (місто Суми) без його супроводу та прийому майна на залізничні платформи вантаження та розвантаження, натомість позивача ж було відправлено на місяць з частиною майна в інше місце дислокації іншої військової частини. Для майна, яке було розвантажене та доставлене в військову частину, посадовими особами не створено належних умов щодо прийняття його за кількістю та належних умов по його збереженню та списанню (не створена комісія по прийому майна, майно не було зосереджено в окремих приміщеннях, які відповідно не були опломбовані, щоб унеможливити сторонній доступ, жодній особі майно не було передано на відповідальне зберігання). Крім того, висновком судової економічної експертизи №4414011 у кримінальному провадженні №42015200350000573 було підтверджено, що внаслідок специфічних обставин знаходження військової частини (польова пошта НОМЕР_2 ) НОМЕР_1 втрата майна становила тільки 26366,00 грн.
Ухвалою від 28.10.2019р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (т.1,а.с.141-152), в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки під час передачі справ та посади командира 7 реактивної артилерійської батареї капітаном ОСОБА_1 лейтенанту ОСОБА_2 останнім виявлено нестачу матеріальних засобів, про що зроблено відповідну доповідь командиру військової частини. При цьому, акт прийому-передачі посади командира 7 реактивної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 (вх. №38 від 14.07.2015) підписаний капітаном ОСОБА_1 без зауважень, будь-які заперечення, заяви чи скарги з приводу нестачі майна підрозділу на адресу командування військової частини НОМЕР_1 не надходили. За результатами службового розслідування встановлено, що нестача матеріальних засобів по службам забезпечення, які перебували на обліку в ввіреному ОСОБА_1 підрозділі, склала в загальній сумі з урахуванням кратності 4 165 536,04 грн. За результатами проведеної інвентаризації військового майна Державною фінансовою інспекцією в Сумській області встановлено, що з урахуванням часткового усунення недоліків, виявлених під час здавання капітаном ОСОБА_1 посади командира 7 реактивної артилерійської батареї, виявленням нових первинних документів, що підтверджують факт отримання заявником матеріальних засобів, та остаточного перерахування кратності втраченого військового майна, нестача матеріальних засобів по службам забезпечення, які перебували на обліку в ввіреному останньому підрозділі, склала в загальній сумі з урахуванням кратності 4 536 710,52 грн. При цьому, акт проведення інвентаризації майна, яке знаходилось на відповідальному зберіганні капітана ОСОБА_1 станом на 31.08.2015, інвентаризаційний опис майна, яке знаходиться на відповідальному зберіганні капітана ОСОБА_1 по службі паливного і мастильних матеріалів від 31.08.2015, порівняльну відомість результатів інвентаризації майна, яке знаходиться на відповідальному зберіганні капітана ОСОБА_1 від 25.08.2015, акт проведення інвентаризації речової служби станом на 25.08.2015, порівняльну відомість результатів інвентаризації інших необоротних матеріальних активів та запасів речової служби, а також акт визначення нанесеної шкоди військовій частині польова пошта НОМЕР_2 внаслідок нестачі військового майна, виявленої у капітана ОСОБА_1 останнім підписані власноруч, без зауважень. При цьому будь-які заперечення, заяви чи скарги позивачем не заявлялись. В подальшому, під час переміщення капітана ОСОБА_1 на нове місце служби до військової частини НОМЕР_3 відповідно до пункту 30 Положення № 243/95- ВР залишок непогашеної суми заборгованості був занесений до грошового атестату, який наданий позивачу при виключенні останнього зі списків особового складу частини. Підтвердженням отримання грошового атестату та ознайомлення з сумою заборгованості є Книга обліку військовослужбовців, які знаходяться на грошовому забезпеченні та бланків грошових атестатів, в якій ОСОБА_1 особисто поставив підпис. Крім того, ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05.01.2018 за скаргою ОСОБА_1 уповноважених осіб Військової прокуратури Сумського гарнізону Центрального регіону України зобов'язано внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 425 Кримінального кодексу України «Недбале ставлення до військової служби». 09.01.2018 року Військовою прокуратурою Сумського гарнізону Центрального регіону України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018200350000001 внесено відомості по кримінальному правопорушення передбаченому статтею 425 Кримінального кодексу України. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.05.2019 кримінальне правопорушення № 42018200350000001 від 09.01.2018р. закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України - за відсутності події кримінального правопорушення. Отже, командуванням військової частини НОМЕР_1 було забезпечено належні умов по збереженню, обліку та списанню закріпленого за ОСОБА_1 військового майна.
Від позивача надійшла відповідь на відзив (т.1, а.с.185-188), відповідно до якої після його повернення з військового полігону смт. Гончарівське Чернігівської області до місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 м. Суми ним було встановлено що майно, яке йшло окремим ешелоном без його супроводу, не було в установленому порядку передано матеріально відповідальним особам та не забезпечено його збереження як при завантаженні, так і при транспортуванні та прибутті до місця призначення. Акт прийому- передачі посади, складений 14.07.2015 року під час прийому-передачі посади капітаном ОСОБА_1 лейтенанту ОСОБА_2 , має суттєві порушення, а саме: відсутня дата затвердження акту командиром військової частини п/п НОМЕР_2 , відсутній номер акту прийому-передачі посади, відсутній взагалі номер та дата наказу, на підставі якого складений цей акт. В інвентаризаційній відомості матеріальних засобів 7 реактивної артилерійської батареї 3 реактивного артилерійського дивізіону є виправлення, які не засвідчені печаткою, під кожною службою відсутній підпис позивача про правильність та згоду з обліковими даними, відсутня дата складання інвентаризаційній відомості матеріальних засобів. Акт прийому- передачі посади складений 14.07.2015 року, а наказ про проведення службового розслідування від 05.05.2015 року №132. Крім того, позивач зазначає, що по кримінальному провадженню за №42015200350000073 він, ОСОБА_1 , визнаний винним в нанесенні матеріальної шкоди військовій частині НОМЕР_1 по речовій службі в сумі 26363,00 грн., а не в сумі 5124366,16 грн. як стверджує командир військової частини НОМЕР_1 . Також це підтверджується висновком судової економічної експертизи №441/1011 від 16.12.2016 року у кримінальному провадженні №42015200350000073. Тобто позивач стверджує, що з нього проводиться подвійне стягнення грошового забезпечення, як за вироком суду, так і за наказом командира військової частини, який оскаржується у даній справі.
Від представника третьої особи надійшли письмові пояснення на позовну заяву (т.1,а.с.229-231) , в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити, посилаючись на те, що відповідно до наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 29 жовтня 2016 року №612 капітан ОСОБА_1 був переведений до військової частини НОМЕР_3 та наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 24.11.2016 року №22 був зарахований до списків частини. До військової частини НОМЕР_3 капітан ОСОБА_1 був переведений з залишком непогашеного нарахування відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 березня 2016 року №302 та грошовим атестатом серія ЗУ №221648. Також згідно з довідкою з військової частини НОМЕР_1 від 04 липня 2018 року №945 та, враховуючи наказ командира від 15.11.2016 року №1249, в якому сума нестачі військового майна, що обліковується за позивачем, змінено з 4 536 710, 52 грн. до 5 124 366, 16 грн. На підставі вище зазначених документів фінансово-економічна служба військової частини НОМЕР_4 , на фінансовому забезпеченні якої перебуває військова частина НОМЕР_3 , здійснювала щомісячні стягнення з заробітної плати, оскільки документів, що підтверджують скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 березня 2016 року № 302 або наказу про зупинення стягнення коштів, до військової частини НОМЕР_3 не надходило. Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 03.07.2019 року №133 капітана ОСОБА_1 було звільнено з військової служби. На момент звільнення заборгованість, що рахується за ним по речовій службі становить 484016, 51 грн., по службі паливно-мастильних матеріалів 4548239,27грн.
Ухвалою від 03.03.2020р. підготовче провадження у справі закрито та призначено судове засідання.
Позивач та представник позивача, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених у письмових поясненнях на позовну заяву.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 , заступник командира військової частини з тилу - начальник тилу військової частини НОМЕР_1 , повідомив, що він з 31.03.2015р. до 07.05.2015р. тимчасово виконував обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 та зазначив, що ОСОБА_1 як командир батареї є матеріально-відповідальною особою за ввірене йому майно, збереження якого він не забезпечив та про нестачу якого він не повідомив.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 , заступник командира військової частини з озброєння - начальник технічної частини військової частини НОМЕР_1 , суду повідомив, що він в березні 2015 року був присутній при розвантаженні майна 7 реактивної артилерійської батареї під час прибуття підрозділу із зони проведення антитерористичної операції. Переміщення майна здійснювалося із супроводом, зупинки під час його транспортування були лише технічні та воно цілодобово охоронялося. Про нестачу майна йому стало відомо лише на момент здачі його посади, при цьому інформацію про таку нестачу ніхто не подавав. Дорожні документи щодо використання пального були відсутні. Майно, яке прибуло, здавалося черговому по парку.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка за клопотанням представника відповідача Марченко В.І., військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_1 , колишній військовослужбовець військової частини польова пошта НОМЕР_2 (на даний час військова частина НОМЕР_1 ), суду повідомив, що він перебував у березні 2015 року на посаді заступника командира 7 реактивної артилерійської батареї по роботі з особовим складом 3 реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 . Переліку майна, що прибуло з м. Артемівськ, складено не було, техніка була вся в наявності та перерахована ним, оскільки він візуально знав, скільки має бути нової техніки, проте документів щодо прибулої техніки він не бачив. Письмові пояснення під час проведення службового розслідування у нього не відбиралися.
Вислухавши пояснення представника відповідача, представника третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №10 від 30.05.2008 року ОСОБА_1 , призначеного наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №228 від 19.05.2008 на посаду командира реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення, та вважається таким, що справи командира реактивної артилерійської батареї прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
На підставі наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.02.2015 року № 40 реактивна артилерійська батарея під командуванням капітана ОСОБА_1 вибула для виконання завдань за призначенням в зону проведення антитерористичної операції на територію Донецької та Луганської областей (оригінал наказу перебуває в військовій частині НОМЕР_1 , витяг з наказу додається). Відповідно до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 10.03.2015 року № 75 реактивна артилерійська батарея під командуванням капітана ОСОБА_1 прибула після виконання завдань за призначенням в зоні проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
В подальшому, в зв'язку з проведенням організаційно-штатних заходів у військовій частині з 31.03.2015 року та переходом на новий штат військової частини капітан ОСОБА_1 мав передати справи та посаду командира 7 реактивної артилерійської батареї лейтенанту ОСОБА_2 . Під час передачі справ та посади командира 7 реактивної артилерійської батареї капітаном ОСОБА_1 лейтенанту ОСОБА_2 останнім виявлено нестачу матеріальних засобів, про що зроблено відповідну доповідь командиру військової частини.
Відповідно до пункту 9.1.7. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України №300 від 16.07.1997, та Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої Наказ Міністра оборони України від 15 березня 2004 року № 82 (яка діяла на час виникнення нестачі), наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 05.05.2015№ 132, за вказаним фактом призначено службове розслідування.
За результатами службового розслідування встановлено, що нестача матеріальних засобів по службам забезпечення, які перебували на обліку в ввіреному ОСОБА_1 підрозділі, склала в загальній сумі з урахуванням кратності 4 165 536,04 грн (787 357,20 грн - нестача майна речової служби; 3 275 599,44 грн - служби пального і мастильних матеріалів; 1 584,00 грн - продовольчої служби; 78 620,40 грн - автомобільної служби; 22 375,00 грн - нестача майна зв'язку). Обчислення розміру недостачі військового майна проводилось відповідно до вимог Положення № 243/95-ВР та Переліку обліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №880 від 02.07.1995.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №389 від 20.06.2015 року “Про результати проведення службового розслідування” матеріали службового розслідування зі всіма підтверджуючими документами передано до військової прокуратури Сумського гарнізону.
За результатами розгляду матеріалів службового розслідування військовою прокуратурою Сумського гарнізону відкрито кримінальне провадження та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015200350000073 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. При цьому, прокурором в інтересах держави в даному кримінальному провадженні був заявлений цивільний позов до ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь військової частини НОМЕР_1 матеріальної шкоди лише за втрату речового майна в розмірі 26363 грн.
Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 09.10.2017 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 143 ч.2, проте звільнений від відбування покарання на підставі Закону України “Про амністію у 2016 році”. Крім того, вказаним вироком ухвалено позов прокурора задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 26363грн.(т.2, а.с.51-53).
Крім того, судом встановлено, що відповідно до Програми ревізії окремих питань фінансово- господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за 2014 та завершений місяць 2015 року, затвердженої 15.06.2015 року в.о. начальника Державної фінансової інспекції в Сумській області ОСОБА_5 , представники Державної фінансової інспекції в Сумській області в 2015 році проводили ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини, в тому числі і щодо стану збереження майна, використання оборотних та необоротних активів.
За результатами проведення вказаної інвентаризації встановлено нестачу військового майна за матеріально-відповідальною особою капітаном ОСОБА_1 по чотирьох службах військової частини НОМЕР_1 , а саме: службі паливно-мастильних матеріалів, автомобільній службі, речовій та продовольчій службах.
За результатами роботи комісії, враховуючи результати проведеної позапланової інвентаризації військового майна, Державною фінансовою інспекцією в Сумській області, керуючись Положенням № 243/95-ВР та Переліком військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №880 від 02.11.1995, встановено, що з урахуванням часткового усунення недоліків, виявлених під час здавання капітаном ОСОБА_1 посади командира 7 реактивної артилерійської батареї, виявленням нових первинних документів, що підтверджують факт отримання заявником матеріальних засобів, та остаточного перерахування кратності втраченого військового майна, нестача матеріальних засобів по службам забезпечення, які перебували на обліку в ввіреному останньому підрозділі, склала в загальній сумі з урахуванням кратності 4 536 710,52 грн. (512 607,00 грн. - нестача майна речової служби; 3 989 174,12 грн - служби пального і мастильних матеріалів; 1 584,00 грн - продовольчої служби; 33 345,40 грн - автомобільної служби). На підставі результатів роботи вище вказаної комісії наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 №769 від 14.09.2015 “Про порядок відшкодування нанесеної шкоди внаслідок виявлення нестачі майна у капітана ОСОБА_1 ”, керуючись п.6 Положення, позивачу було надано термін для погашення нестачі у повному обсязі в добровільному порядку до 10.12.2015.
В зв'язку з тим, що в наданий ОСОБА_1 термін погашення нестачі у повному обсязі в добровільному порядку не відбулося, наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 02.03.2016 № 302 “Про стягнення коштів з капітана ОСОБА_1 за нестачу майна” останнього було притягнуто до підвищеної матеріальної відповідальності та з березня 2016 року розпочато здійснення утримання з грошового забезпечення в розмірі 20% від щомісячно грошового забезпечення до повного погашення нестачі.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1249 від 15.11.2016 “Про внесення змін до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 02.03.2016 року №302”, з метою списання з обліку майна, виявленого та облікованого як нестача за капітаном ОСОБА_1 , після проведення уточнень відповідності облікових даних бухгалтерського обліку фактичній наявності військового майна, приведення наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 02.03.2016 №302 у відповідність з вимогами наказу Міністра оборони України від 12.01.2015 №17 “Про затвердження Порядку списання військового майна у Збройних Силах України” до тексту наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 02.03.2016 № 302 внесено ряд змін, в результаті чого нестача склала 5 124 366,16 грн. (по продовольчій службі - 1584,00 грн., по автомобільній службі - 33345,40 грн., по речовій службі - 512607,00 грн., по службі пального і мастильних матеріалів - 4576829,76 грн) замість раніше вказаної суми 4536710,52 грн.
За час проходження капітаном ОСОБА_1 служби в частині до переміщення на нове місце служби до військової частини НОМЕР_3 , фінансово- економічною службою частини на підставі наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 02.03.2016 № 302 “Про стягнення коштів з капітана ОСОБА_1 за нестачу майна” (зі змінами) з грошового забезпечення позивача утримано 18 170,43 грн. (по продовольчій службі на суму 1584,00 грн., по автомобільній службі на суму 16 586,43 грн.).
Залишок до погашення становив суму 5 106 195,73 грн (по автомобільній службі - 16758,97 грн., по речовій службі - 512607,00 грн., по службі паливно-мастильних матеріалі - 4576829,76 грн).
Під час переміщення капітана ОСОБА_1 на нове місце служби до військової частини НОМЕР_3 відповідно до пункту 30 Положення № 243/95- ВР залишок непогашеної суми заборгованості був занесений до грошового атестату, який наданий позивачу при виключенні останнього зі списків особового складу частини та в якому він поставив підпис.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої, статті 1 Закону України “Про Збройні Сили України” Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Згідно зі статтею 2 Закону України “Про Збройні Сили України” правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІУ (зі змінами), встановлено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців відповідні обов'язки, зокрема: свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Відповідно до вимог статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній порядок, стан збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля і (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Відповідно до статті 111 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир роти (батареї) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність роти (батареї), за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально- психологічний стан особового складу роти, за підтримання внутрішнього порядку і додержання заходів пожежної безпеки в роті, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти, за ведення ротного господарства.
Згідно зі статтею 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир роти зобов'язаний: організовувати своєчасне одержання, правильну експлуатацію, збереження, технічне обслуговування і ремонт озброєння, техніки, казарменого інвентарю, речового, технічного та іншого майна роти (батареї), перевіряти не менше ніж один раз на місяць їх наявність, стан та облік: один раз на місяць звіряти дані ротного обліку особового складу, а також матеріальних засобів з обліковими даними військової частини.
Крім того, пунктом 6 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2000 № 1225, визначено, що облік військового майна ведеться з метою отримання даних про його наявність, втрату, нестачу, рух; вартість та якісний (технічний) стан, необхідних для організації матеріально-технічного забезпечення військових частин, встановлення належного контролю за умовами зберігання, доцільністю та ефективністю його використання (витрачання), а також з метою підготовки даних для складення облікових документів та державної статистичної звітності.
Отже, позивач як командир реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 є відповідальним за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти, за ведення ротного господарства, проте у разі нестачі такого майна його вина у враті ввіреного йому майна має бути документально підтверджена відповідними доказами.
Так, відповідно до п. 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.95 № 243/95-ВР (далі - Положення № 243/95-ВР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.
У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов'язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.
Пунктами 3, 4 Положення № 243/95 встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю:
а) заподіяння прямої дійсної шкоди;
б) протиправної їх поведінки;
в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;
г) вини у заподіянні шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.
Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоди.
Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоди.
У разі притягнення особи, яка заподіяла матеріальну шкоду державі, до кримінальної відповідальності командир (начальник) військової частини зобов'язаний подати щодо неї цивільний позов до суду на суму невідшкодованої шкоди.
Залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність (п.8).
Відповідно до пункту 11 Положення командири (начальники) військових частин за шкоду, заподіяну державі їх підлеглими, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення, якщо вони своїми розпорядженнями порушили встановлений порядок обліку, зберігання, використання, перевезення військового майна.
У разі, якщо командири (начальники) військових частин не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.
Згідно із п. 13 Положення № 243/95 військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі:
умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій;
приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах;
заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані;
дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;
недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Відповідно до пункту 14 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2 - 10-кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 16 Положення № 243/95 розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.
Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.
Пунктами 17-19 Положення передбачено, що командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.
У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.
За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.
Розслідуванням повинно бути встановлено:
в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка;
якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду;
вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено;
умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду;
чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків;
ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами;
умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.
Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов'язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов'язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню (п.23).
Якщо військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний не згоден з рішенням вищого за підлеглістю командира (начальника), він відповідно до частини п'ятої статті 5 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" має право оскаржити таке рішення в судовому порядку.
У разі скасування наказу утримані суми повертаються (п.24).
Утримання грошового нарахування за наказом про відшкодування заподіяної шкоди провадиться щомісячно у розмірі 20 відсотків, а у разі відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок розкрадання, умисного пошкодження військового майна, - у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення (заробітку) (п.25).
Пунктом 37 Положення № 243/95 встановлено, що матеріальна відповідальність не настає у випадках: коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили; невстановлення винної особи; смерті винної особи; коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця, у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяною шкодою. Отже, законодавством визначено, що необхідно встановити вину в діях саме того військовослужбовця, що притягується до матеріальної відповідальності.
Як вбачається з наказу командира вч НОМЕР_2 від 02.03.2016р. №302 (т.1, а.с.91), висновки відповідача про заподіяння позивачем матеріальної шкоди та притягнення його до підвищеної матеріальної відповідальності були зроблені за наслідками виявленої нестачі військового майна, що обліковується за капітаном ОСОБА_1 , за результатами позапланової інвентаризації, проведеної під час ревізії Державної фінансової інспекції в Сумській області, на загальну суму 4 536 710,52грн., з яких: по службі пального і мастильних матеріалів - 3 989 174,12грн., по речовій службі - 512 607 грн., по автомобільній службі - 33 345,40грн., по продовольчій службі - 1584грн.
Водночас, наявні у справі матеріали не містять жодних відомостей про те, що саме з вини позивача державі було завдано збитки у зв'язку з неналежним виконанням ним службових обов'язків щодо контролю за наявністю та законністю витрачання і списання пального і мастильних матеріалів, речового майна, продовольства, тощо.
Зокрема, актами проведення інвентаризації майна, яке знаходиться на відповідальному зберіганні позивача, проведеної відповідно до наказу командира військової частини -польова пошта НОМЕР_2 №645 від 21.08.2015р., інвентаризаційними описами майна, порівняльною відомістю результатів інвентаризації майна, яке знаходиться на відповідальному зберіганні капітана ОСОБА_1 (т.1,а.с.74-87,164-171), а також довідками-розрахунками та довідками про вартість шкоди, завданої державі внаслідок нестачі майна (т.1,а.с.68, 172-175) підтверджується лише перелік майна, яке знаходилося на відповідальному зберіганні позивача, та його вартість, а не вина ОСОБА_1 у заподіянні шкоди.
Таким чином, відсутні докази того, що саме позивач здійснив розтрату ввіреного йому майна.
Крім того, суд зазначає, що підвищена матеріальна відповідальність військовослужбовців, настає тільки якщо ними заподіяна шкода розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких інших видів військового майна.
Суд вбачає, що ані інвентаризацією, ані службовим розслідування не підтверджено вини саме позивача у втраті військового майна.
Натомість, вироком Зарічного районного суду м. Суми від 09.10.2017 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 143 ч.2, проте звільнений від відбування покарання на підставі Закону України “Про амністію у 2016 році”. Крім того, вказаним вироком ухвалено позов прокурора задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 26363грн.(т.2, а.с.51-53).
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про протиправність висновків вч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) про притягнення позивача до підвищеної матеріальної відповідальності через те, що відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина у заподіянні шкоди, умови та причини, що сприяли її заподіянню, за відсутності доведеності вини позивача у вчиненні порушення, окрім як на суму, зазначену у вироку суду.
При цьому щодо посилань представника відповідача на підписання капітаном ОСОБА_1 без зауважень акту проведення інвентаризації майна, яке знаходилось на його відповідальному зберіганні станом на 31.08.2015, інвентаризаційного опису майна, яке знаходиться на його відповідальному зберіганні по службі паливного і мастильних матеріалів від 31.08.2015, порівняльної відомості результатів інвентаризації майна, яке знаходиться на його відповідальному зберіганні, акту проведення інвентаризації речової служби станом на 25.08.2015, порівняльної відомості результатів інвентаризації інших необоротних матеріальних активів та запасів речової служби, акту визначення нанесеної шкоди військовій частині польова пошта НОМЕР_2 внаслідок нестачі військового майна, виявленої у нього, а також проставлення ним підписів у Книзі обліку військовослужбовців, які знаходяться на грошовому забезпеченні, та бланків грошових атестатів як на доказ його вини у нестачі майна суд вважає необґрунтованими, оскільки підписання вказаних документів позивачем лише свідчить про його обізнаність із фактом проведення такої інвентаризації та сумою коштів, яке буде з нього стягуватися.
Також суд не погоджується із посиланнями представника відповідача як на доказ вини позивача на не повідомлення останнім про нестачу майна, оскільки вказане безпосередньо не свідчить про втрату такого майна саме ним, а може свідчити лише про порушення останнім військової дисципліни та допущення відповідного дисциплінарного проступку.
Показання осіб, допитаних в якості свідків у судовому засіданні, суд не може покласти в основу судового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки такі особи не були опитані під час проведення службового розслідування та відповідні пояснення у них не відбиралися.
В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено правомірності притягнення ОСОБА_1 до підвищеної матеріальної відповідальності оскаржуваним у даній справі наказом, а тому позовні вимоги мають бути задоволені в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Командира військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), третя особа: Командир військової частини НОМЕР_3 , про скасування наказу та повернення коштів - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ №302 від 02.03.2016 року командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) про стягнення коштів з капітана ОСОБА_1 за нестачу військового майна в сумі 5124366,16 грн.
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_5 ) повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) незаконно відраховані кошти в сумі 92110грн.38коп. (дев'яносто дві тисячі сто десять грн. тридцять вісім коп.) станом на 16.09.2020р.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13 листопада 2020 року
Суддя О.О. Осіпова