Справа № 359/3589/20
Провадження № 2/359/1944/2020
Іменем України
13 листопада 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Журавського В.В.,
при секретарі Алфімовій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В середині травня 2020 року АТ КБ "ПРИВАТБАНК", через свого уповноваженого представника, звернулось до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, в якому зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву б/н від 16.11.2012 року.
Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт.
В порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала. Тому позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив суд примусово стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, що становить 37270,73 грн., що складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 2691,57 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст.625 ЦК України - 0,00 грн., пені - 31361,13 грн., а також штрафу (фіксована частина) - 500 гривень, штрафу (процентна складова) - 1750,99 грн. Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь витрати на оплату судового збору у розмірі 2102,00 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві зазначив, що просить проводити розгляд справи за його відсутності, позов підтримує та просить суд його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, відзив на позов не надала та про причини неявки суд не повідомила.
На підставі ч.1 ст.280 ЦПК України суд вирішив проводити заочний розгляд цивільної справи, про що в судовому засіданні проголосив протокольну ухвалу.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов до висновку, що пред'явлений позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У судовому засіданні встановлено, 16.11.2012 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг на отримання кредиту та платіжної кредитної картки, що підтверджується укладеною сторонами Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.17).
Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, позичальник виявила бажання оформити платіжну кредитну карту, з кредитним лімітом 2000,00 грн. В анкеті зазначено, що договір між позичальником та банком складається з заяви, Пам'ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів.
Згідно витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», зокрема кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», базова відсоткова ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості) 2,5%; за тратами здійсненими з 01.09.2014 р. - 2,9%; за тратами здійсненими з 01.04.2015 р. - 3,6 %; обов'язковий щомісячний платіж - 7% від заборгованості; з 01.04.2014 р. - 5% від заборгованості; пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн.; пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) +100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше; штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань: 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій (а.с.18).
Між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 було підписано кредитний договір № б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 термін дії до 07.2016 року, № НОМЕР_2 термін дії до 02.2018 та № НОМЕР_3 термін дії до 03.2020 року (а.с.16).
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , 25.08.2016 року було збільшено кредитний ліміт до 2000,00 грн. по картковому рахунку № НОМЕР_1 (а.с.15).
Згідно до п.2.1.2.3, п.2.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, Банк має право в будь-який момент зменшити або збільшити кредитний ліміт (а.с.34 зворотній бік).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Як підтверджується матеріалами справи, банк надав відповідачу кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Позивачем надано розрахунок заборгованості, в якому зазначено, що станом на 31.03.2020 року заборгованість за кредитним договором б/н від 16.11.2012 року становить 37270,73 грн., що складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 2691,57 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит відповідно до ст.625 ЦК України - 0,00 грн., пені - 31361,13 грн., а також штрафу (фіксована частина) - 500 гривень, штрафу (процентна складова) - 1750,99 грн. (а.с.6-10).
Позивач з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (зворотній бік а.с.2).
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач - АТ КБ "ПРИВАТБАНК").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно положень статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Зі змісту анкети - заяви ОСОБА_1 від 16.11.2012 року вбачається, що в ній не зазначена процентна ставка, розмір пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.
Згідно позовної заяви позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , крім тіла кредиту, відсотки, пеню та штрафи.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16.11.2012 року, посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємну частину спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку, та інші умови.
При цьому, позивачем не долучено та матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, та, зокрема саме у зазначених в цьому документі, що доданий банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин, а саме 16.11.2012 року, й до моменту звернення до суду із вказаним позовом (12.05.2020 року), тобто банк міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті - заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, розмір пені та штрафів, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
При цьому, згідно положень частини 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті - заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Така правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) в подібних правовідносинах.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того, Велика Палата Верховного суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 при вирішенні спору в подібних правовідносинах з акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" зазначила, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 Цивільного кодексу України.
Так, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах 1 та 3 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина 1 статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів").
Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 вищенаведеного Закону України споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року, яка прийнята у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , позивач не дотримав вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Як вбачається із матеріалів справи, укладений між сторонами кредитний договір від 16.11.2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, процентна ставка не зазначена. Дана заява-анкета не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до переконання, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту - 2691,57 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору підлягають також частковому задоволенню. Так, ціна позову 37270,73 грн.; задоволено повні вимоги в сумі 2691,57 грн. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., а тому підлягає відшкодуванню з відповідача судовий збір в розмірі пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 151 грн. 80 коп. (2102 х 2691,57 / 37270,73).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 207, 509, 526, 549, 551, 625, 526, 626, 628, 633, 634, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Бориспільським РВ Управління ДМС України в Київській області 12.08.2014 року, на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_6 ) заборгованість за кредитним договором у розмірі 2691 (дві тисячі шістсот дев'яносто одна) гривня 57 копійок, а також частину витрат на оплату судового збору у розмірі 151 (сто п'ятдесят одна) гривня 80 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст заочного рішення складено 13 листопада 2020 року.
Суддя В.В.Журавський