Справа №601/2083/20
Провадження № 3/601/971/2020
12 листопада 2020 року Суддя Кременецького районного суду Тернопільської області Коротич І.А., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Кременецького відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , приватного підприємця, про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 44-3 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення Серії ГР № 278820, ОСОБА_1 29 жовтня 2020 року о 12 годині 30 хвилин продавав продукти харчування у власному магазині, що в селі Башуки, Кременецького району Тернопільської області, без засобів індивідуального захисту, а саме - не був одітий у захисну маску та рукавички, чим порушив постанову КМУ № 641 від 22.07.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19».
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, пояснивши суду, що він був одітий у захисну маску та рукавички. А тому, просить справу закрити.
Суд дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень статті 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наданих в суді пояснень щодо часу, місця, способу настання обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та безпосередньо її ролі в їх настанні, доводів щодо умов та порядку запровадження карантину та самої адміністративної відповідальності за порушення його умов, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Згідно статті 44-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами,
Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» № 1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно із статтею 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06 квітня 2000 року, карантин встановлюється та скасовується Кабінетом Міністрів України. Однак у вказаній статті немає переліку обмежень, які встановлюються на час карантину.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Закон України «Про Кабінет Міністрів України» встановлює, що КМУ на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти КМУ нормативного характеру видаються у формі постанов. Акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом.
Також, Президент України має право зупинити дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності (п. 15 ч. 1 статті 106 Конституції України). Конституційний Суд також наділений повноваженням перевіряти конституційність актів КМУ на підставі подання Президента України, народних депутатів, Верховного Суду України, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Слід зазначити, що 28 серпня 2020 року Велика Палата Конституційного Суду України прийняла рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „ Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів, положень частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік, абзацу дев'ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
У п.3.2 вказаного рішення вказано, що Конституційний Суд України зазначає, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.
Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
В протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 зазначено, що ним порушено постанову КМУ № 641 від 22.07.2020 р., яка є підзаконним актом, а отже вона не може обмежувати конституційні права і свободи людини.
Дослідивши матеріали адміністративної справи встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення Серії ГР № 278820 від 29 жовтня 2020 року не зазначено, що в постанову КМУ № 641 від 22.07.2020 року вносилися зміни, а згідно даної постанови КМУ № 641 слідує, що термін дії карантину з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відповідності до положень статті 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наявних у справі відомостей щодо часу, місця, способу настання обставин цього адміністративного правопорушення, та безпосередньо ролі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступного.
Згідно вимог статті 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності з положеннями статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 252 КУпАП, висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Норма статті 44-3 КУпАП носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний закон, або законодавчий акт, рішення органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
В протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 немає жодних відомостей про те, які саме правила були порушені та яким законом, законодавчий актом, рішенням органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами чи нормативно-правовим актом ці правила встановлено, що в результаті призвело до порушення ним статті 44-3 КУпАП.
Відповідно до статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, вважаю, що, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення внаслідок недоведеності вини, передбаченого статтею 44-3 КУпАП та наявні підстави для закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 44-3, 245, п.1 ч.1 ст.247, 251, 252, 280, КУпАП, суддя ,-
Закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за статтею 44-3 КУпАП, у зв'язку з відсутню в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: