Справа № 460/5120/15-а
Провадження №2-а/944/15/20
06.11.2020 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кондратьєвої Н.А.
з участю секретаря судового засідання Бундз М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання дій неправомірними та скасування постанови в справі про порушення митних правил №2708/20917/15 від 04 грудня 2015 року,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС України, в якому просить скасувати постанову про порушення митних правил № 2708/20917/15 відносно нього та закрити зазначену справу.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що постановою в справі про порушення митних правил № 2708/20917/15 від 04.12.2015 року, винесеною заступником начальника Львівської митниці ДФС його було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. Вважає дану постанову необґрунтованою та незаконною. Як зазначено в протоколі про порушення митних правил 30.04.2014 року ним було ввезено на митну територію України транспортний засіб марки «Сitroеn Jumper», НОМЕР_1 в митному режимі транзит. Зазначає, що вказаний транспортний засіб було передано ним для здійснення доставки волонтерської допомоги військовослужбовцям в зону АТО. Однак, 25.12.2014 року автомобіль при наданні волонтерської допомоги в с. Кримське Луганської області біля блокпоста № 31 зазнав механічної поломки, а саме заклинув двигун, що унеможливило його подальше переміщення. Зазначає також, що при розгляді протоколу було порушено його право на захист, оскільки протокол розглядався у його відсутності. Окрім того, з дня вчинення правопорушення і до розгляду справи пройшов строк притягнення його до адміністративної відповідальності, який визначений ст. 487 МК України. Зважаючи на викладене, просить позов задовольнити.
Справа поступила до провадження судді Швед Н.П.
03.03.2016 року представник відповідача подав до суду заперечення на позов. В обґрунтування заперечень покликається на те, що 11.11.2015 р. о 23 год 45 хв ОСОБА_1 в якості водія ввіз на митну територію України через митний пост «Грушів» автомобіль марки "Mercedes-Benz" р.н. НОМЕР_2 . Під час перевірки АСАУР спрацювало орієнтування, згідно із яким та згідно із витягом ЄАІС Держмитслужби України ОСОБА_1 30.04.2014 року через митний пост «Краковець» Львівської митниці смугою руху «зелений коридор» ввіз в Україну автомобіль марки «Сitroеn Jumper», кузов НОМЕР_3 , р.н. НОМЕР_1 у режимі «транзит». Станом на 12.11.2015 року вказаний транспортний засіб ОСОБА_1 за межі митної території України не вивіз та у інший режим ніж «транзит» поміщений не був. Будь-яких підтверджуючих документів щодо аварії або дії обставин непереборної сили ОСОБА_1 на момент складання протоколу про порушення митних правил до митного контролю не надав. Щодо покликання позивача на те, що автомобіль переданий військовослужбовцям в зону АТО, під час складення протоколу ОСОБА_1 не зазначав про таку передачу та не надав ніяких документів на підтвердження цих фактів, окрім того, під час складання протокол він повідомив, що надасть пояснення під час розгляду справи, однак на розгляд справи не прибув. Окрім того, позивач вказує на поломку вказаного транспортного засобу, проте відповідних доказів не надає. Хибним є твердження позивача про пропуск строку притягнення його до відповідальності. Враховуючи, що порушення, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України є триваючим, строки притягнення до відповідальності не пропущено, а отже, постанова є правомірною. Враховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2019 року, згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 05.03.2019 року № 428 в зв'язку закінченням повноважень першого періоду призначення судді Швед Н.П. справа передана судді Кондратьєвій Н.А.
Ухвалою від 19.03.2019 року суддею Кондратьєвою Н.А. матеріали адміністративного позову прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник позивача подав до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з введенням карантинних обмежень та неможливістю привести свідків, які проходять службу в зоні АТО.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотання про відкладення до суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, судом враховано, що надходження клопотання про відкладення розгляду справи в період дії карантинних заходів вказує на процесуальну можливість сторін для доступу до суду, шляхом подання засобами, як поштового так і електронного зв'язку будь-яких пояснень міркувань та доводів на адресу суду. Відтак, представник позивача процесуальну можливість доступу до суду, в тому числі і шляхом надіслання до суду необхідних процесуальних документів, доказів та письмових пояснень у даній справі для урахування їх під час розгляду адміністративної справи. Окрім того, представник позивача міг скористатися можливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, відповідно до частини четвертої статті 195 КАС України, згідно якої під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В даному випадку, позивач подав відповідну позовну заяву, а відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, а відтак подані заяви по суті справи в межах розгляду даної справи. Тобто учасники справи в рівній можливості використали своє право на висловлення своєї позиції перед судом.
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Щодо покликання представника позивача на те, що свідок перебуває в зоні АТО, суд зазначає, що представником позивача не заявлялося клопотання про допит свідка, а зважаючи на тривалий розгляд справи та постійні відкладення судових засідань з ініціативи сторони позивача, суд дійшов висновку, що, оскільки позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, справу слід розгляднути за відсутністю учасників справи, на підставі поданих до суду документів.
Таким чином, суд дійшов висновку, про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, на підставі поданих до суду документів.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних, управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд встановив, що постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошниченка М.І. від 04.12.2015 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500,00 грн.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, 11.11.2015 р. о 23 год 45 хв ОСОБА_1 слідуючи в приватну поїздку з України в Республіку Польща через митний пост «Грушів» Львівської митниці ДФС, в якості водія автомобіля марки "Mercedes-Benz" р.н. НОМЕР_2 в'їхав зону митного контролю, обравши для проходження митного контролю канал «зелений коридор». Під час перевірки АСАУР спрацювало орієнтування, згідно із яким та згідно із витягом ЄАІС Держмитслужби України ОСОБА_1 30.04.2014 року через митний пост «Краковець» Львівської митниці смугою руху «зелений коридор» ввіз в Україну автомобіль марки «Сitroеn Jumper», кузов НОМЕР_3 , р.н. НОМЕР_1 у режимі «транзит». З 30.04.2014 року по даний час автомобіль вивезений за межі митної території України не був. Таким чином ОСОБА_1 перевищив встановлений статтею 95 МК України строк доставки товарів, транспортного засобу, що перебуває під митним контролем до митного органу призначення більше ніж на 10 діб.
Відповідно ст. 90 Митного кодексу України (МК України) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 95 МК України для автомобільного транспорту встановлюється строк транзитних перевезень - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
При цьому, згідно із ст. 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.
Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
Згідно з ч. 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Виходячи з наведених норм законодавства та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем дійсно було перевищено транзитний строк встановлений ст. 95 МК України для доставки до митного органу автомобіля, що перебуває під митним контролем.
Окрім того, вказана обставина не заперечувалась позивачем.
Дії перевізника, в разі неможливості його прибуття до митного органу призначення передбачені частиною 1 статті 192 МК України, у відповідності до змісту якої останній зобов'язаний терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події (аварії або дії обставин непереборної сили), місце знаходження товарів і транспортного засобу.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2015 р. ТВО командира військової частини - польова пошта НОМЕР_4 підполковник ОСОБА_2 звернувся до начальника Львівської митниці ДФС у Львівській області з повідомленням № 14753 від 08.10.2015 року про те, що ОСОБА_1 через митний пункт пропуску «Краковець» було ввезено на митну територію України транспортний засіб марки «Сitroеn Jumper», RJA 36537, яким здійснювалася доставка волонтерської допомоги військовослужбовцям в зону АТО. Даний автомобіль 25.12.2014 року при наданні волонтерської допомоги в с. Кримське Луганської області біля блокпоста № 31 зазнав механічної поломки, а саме заклинув двигун, що унеможливило його подальше переміщення. Можливість повернути даний автомобіль відсутня, оскільки він знаходиться в районі проведення бойових дій. Враховуючи зазначені обставини, просив вжити заходів для зняття даного автомобіля з контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказані норми чітко визначають умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.
Відповідно до п.п. "в" п. 2 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України 17 листопада 2005 року № 1118, обставинами непереборної сили є: смерть власника ТЗ; стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів); військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується ТЗ; страйк; злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника ТЗ; дорожня пригода за участю ТЗ, яка спричинила повне або часткове його пошкодження; неможливість подальшого руху ТЗ, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров'ю людей або навколишньому середовищу; інші схожі за характером обставини чи події.
Однак, саме по собі повідомлення митного органу про перебування транспортного засобу в зоні проведення антитерористичної операції не є підставою звільнення позивача від адміністративної відповідальності за порушення митного режиму.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «Сitroеn Jumper», RJA 36537 30.04.2014 року та враховуючи строки транзитних перевезень, встановлені ст. 95 МК України підлягав вивезенню з митної території України через зону діяльності однієї митниці в термін до 24.0 год 05.05.2014 року, натомість в повідомленні про перебування вказаного транспортного засобу в зоні АТО вказується про те, що 25.12.2014 року автомобіль зазнав механічної поломки та знаходиться в зоні бойових дій.
Водночас, в матеріалах справи відсутня інформація про те, чому з 05.05.2014 року до 25.12.2014 року автомобіль не був вивезений за межі митного кордону України, не вказано коли саме вказаний автомобіль було передано для здійснення волонтерської діяльності, відсутній акт прийому-передачі вказаного автомобіля.
Також, відсутні докази звернення позивача до митного органу щодо зміни вказаного митного режиму автомобіля, оскільки законодавцем передбачена можливість поміщення транспортних засобів, ввезених на митну територію України в режимі транзит в інший митний режим.
Так, зокрема частиною 8 ст. 102 МК України визначено, що митний режим транзиту також припиняється у разі конфіскації товарів, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У разі припинення митного режиму транзиту згідно з частиною восьмою цієї статті вивезення товарів за межі митної території України не вимагається, а гарантії, надані відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 92 цього Кодексу, підлягають поверненню (вивільненню) (ч. 9 ст. 102 МК України).
Відсутні також докази, які б могли підтвердити факт настання у позивача непереборних обставин, що унеможливлювали б вивезення транспортного засобу марки «Сitroеn Jumper», RJA 36537 у встановлені законодавством терміни.
Окрім того, суд критично оцінює покликання позивача про те, що він з волонтерськими намірами ввіз вказаний автомобіль, оскільки ним не надано доказів щодо здійснення волонтерської діяльності.
Щодо твердження позивача про те, що з дня вчиненого правопорушення до розгляду справи пройшов строк притягнення до адміністративної відповідальності, таке є хибним виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Стаття 467 МК України не визначає вичерпного переліку триваючих правопорушень.
Верховний Суд в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №490/11485/16-а відзначає, що триваючими визначаються правопорушення, які, почались з якоїсь протиправної дії або бездіяльності та здійснюються в подальшому безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний, або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
Отже, використання транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території, протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку, а відтак, виявивши вказане порушення 16.03.2016 року та приймаючи 11.03.2016 року постанову, адміністративне стягнення за порушення митних правил накладене відповідачем в межах строку, передбаченого ст. 467 МК України, а саме не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення.
Діяння (бездіяльність) позивача щодо невивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, за межі території України, характеризуються тривалим невиконанням встановленого Митним Кодексом України обов'язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані безперервного порушення закону, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача з приводу того, що обов'язок щодо зворотного вивезення транспортного засобу впродовж 10 діб є темпорально обмеженим (завершується зі спливом строків, визначених ст. 95 МК України), оскільки такий обов'язок вважається виконаним саме з моменту його реалізації зобов'язаною особою, а не із закінченням законодавчо встановленого строку його виконання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 490/11485/16-а, від 17.10.2018 у справі № 607/175/17, від 17.10.2018 у справі№607/8848/15-а, від 17.10.2018 у справі № 448/234/16-а, від 24.10.2018 у справі № 464/7796/16-а.
Враховуючи наведені обставини справи, суд дійшов висновку, що вчинене позивачем правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України було триваючим та фактично виявленим лише 11.11.2015 року, тому строки притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення відповідачем не пропущено.
Суд також критично оцінює покликання позивача на те, що при розгляді протоколу про порушення митних правил було порушено його право на захист, оскільки розгляд справи відбувся без його участі, оскільки в матеріалах справи про порушення митних правил міститься повідомлення № 13-70-26/29-1832 від 27.11.2015 року про розгляд справи з розпискою про отримання вказаного повідомлення 27.11.2015 року «Ничкало».
Таким чином, про час і місце розгляду справи згідно із протоколом про порушення митних правил № 2708/20917/15 від 12.11.2015 року ОСОБА_1 був належним чином повідомлений, однак до Львівської митниці ДФС не з'явився.
Відповідно до ст. 498 Митного кодексу України, прийняття участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення є правом, а не обов'язком особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Отже, покликання позивача на те, що справу про порушення митних правил розглянуто без присутності позивача та порушуючи її право на захист є безпідставними, оскільки позивач повідомлявся завчасно про місце, дату та час розгляду справи і мав достатньо часу для підготовки до розгляду справи і щоб використати своє право на захист, а сама процедура розгляду адміністративної справи про порушення митних правил була проведена з дотриманням законодавства.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні постанови у справі про порушення митних правил № 2708/20917/15 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та притягненні його до адміністративної відповідальності, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, в зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови посадової особи митниці про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил та закриття провадження у справі є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Оцінюючи в сукупності зібрані у справі докази суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 241-246 КАС України, ст.ст.4, 95, 380, 467, 470, 481, 523, 525 МК України, суд, -
ухвалив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови в справі про порушення митних правил - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному ст. ст. 272, 286, пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повне найменування сторін.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_5 /38, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Львівська митниця Державної фіскальної служби України, ЄДРПОУ 39420875, юридична адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1.
Суддя Н.А. Кондратьєва