465/7432/16-ц
2/465/115/20
Іменем України
19.10.2020 року Франківський районний суд м. Львова, у складі:
головуючого - судді Мартьянова С.М.
при секретарі Турчак М.І.
за участю представника позивача - Фельпеля І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третьої особи ЛКП ''Вулецьке'' про виселення з службового житлового приміщення та зняття з реєстрації, -
позивач Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України ( військова частина НОМЕР_1 ) 28.12.2016 року звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить виселити з службової квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 2009 року народження, ОСОБА_6 , 2012 року народження та зняти їх з реєстраційного обліку місця проживання за вказаною адресою.
В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що Західне регіональне управління (військова частина №1468) є територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Майно Західного регіонального управління є державною власністю та таке закріплено за ним на праві оперативного управління. Начальник Західного регіонального управління несе повну відповідальні: за схоронність, ефективність використання закріпленого за установою державного майна. Квартира АДРЕСА_1 житловою площею 30.3 кв.м. 10 серпня 2004 року згідно акту прийому-передачі квартири від « ОСОБА_7 » ТзОВ «Карпатбудстиль» передана «Пайовик: Західному регіональному управлінню Держприкордонслужби України, знаходиться на бухгалтерському обліку Західного регіонального управління.
Під час проходження військової служби у Західному регіональному управлінні (військова частина НОМЕР_1 ) м. Львів, ОСОБА_1 за результатом розгляду його рапорту від 02.08.03р., був зарахований на квартирний облік для отримання житлової площі в м. Львові зі складом сім'ї три особи (протокол № 1 від 30.04.11р.).
За вказаним місцем проходження служби на склад сім'ї з трьох осіб рішенням спільного засідання командування та житлової комісії Львівського гарнізону Західного регіонального управління Держприкордонслужби Україн протокол № 3 від 17.09.2004 року ОСОБА_1 був забезпечений службовим житловим приміщенням, а саме двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 , житловою площею 30,3 кв.м розпорядженням Личаківської районної адміністрації № 2002 від 30 грудня 2004 року зазначену службову квартиру закріплено за ОСОБА_1 вищезазначеними членами його сім'ї з видачею 30 грудня 2004 року службового ордеру № 000324 на всіх членів сім'ї. В подальшому 02 жовтня 2011 року ОСОБА_1 фактично вибув для подальшого проходження військової служби до Східного регіонального управлінню Держприкордонслужби м. Харків на підставі наказу Голови Державно прикордонної служби України від 15.09.2011 року №467-ос.
Рішенням спільного засідання командування та житлової комісії Львівського гарнізону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України протокол № 8 від 15.11.2011 року ОСОБА_1 був знятий із квартирного обліку з усіма членами сім'ї. Утримуване службове житлове приміщення, квартиру АДРЕСА_1 не здав, чим порушив Постанову КМ України від 03 серпня 2006 року №1081 «Про Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» та Інструкції» про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України затверджену наказом від 20.12.2007 року №1041 Адміністрації Держприкордонслужби, зареєстрованого в Міністерстві юстиці України 11 січня 2008 р. за №16/14707 (далі Інструкція).
ОСОБА_1 26.12.2011 року звернувся з рапортом на ім'я начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про розгляд питання зняти з квартири за адресою: АДРЕСА_2 статус «СЛУЖБОВА».
Рішенням спільного засідання командування та Львівської загальної гарнізонної житлової комісії Західного регіонального управління Держави прикордонної служби України протокол № 3 від 26.04.2012 року, було відмовлено в знятті статусу службова із вище зазначеної квартири, так як в результат зібраних документів з попередніх місць проходження військової службі - ОСОБА_1 вже отримував житло під час проходження військової службі трикімнатної квартири АДРЕСА_3 році, та однокімнатної квартири АДРЕСА_4 у 1997 році. Відповідне повідомлення про відмову в задоволенні такого рапорту від 10.07.12р. № 614/4606 ОСОБА_1 направлялось. Крім цього ОСОБА_1 неодноразово повідомлено про необхідність здачі «службової» житлової площі за попереднім місцем проходження служби в м. Львові, як протягом проходження ним військової служби в м. Харкові, лист а 10.07.2012 року №614/4606, лист від 30.08,12р. № 614/5688, лист від 20.11.12р. №614/Б-19, так і після звільнення з військової служби - 10.10.14р. наказ №313-ос, лист від 17.09.15р. № 721/6452 Лист від 02.02.2016р. № 712/502 поштою повернуто, що свідчить про те, що ОСОБА_1 службове житло використовується.
Просить виселити відповідачів з службової квартири АДРЕСА_1 без надання їм іншого житлового приміщення та їх зняти з реєстраційного обліку місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 . Просить судові витрати покласти на відповідачів.
Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду 09.12.2019 року з відзивом на позовну заяву. Просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з необґрунтованістю такого. Зазначає, що квартира АДРЕСА_1 є єдиним місцем проживання його сімї, іншого житла не має. При вирішенні даного спору просить застосувати вимоги ст.125 ЖК України. Вважає, що згідно рішення командування та житлової комісії Львівського гарнізону ЗРУ ДПС України від 15.11.2011 року неправомірно був виключений із квартирного обліку. Інше житлове приміщення для проживання не надавалось. На даний час звільнений з військової служби за станом здоров'я в запас, встановлена 2 група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Пояснення надав аналогічні викладеним в позовній заяві. Просить позовні вимоги про зняття з реєстрації, виселення без надання іншого жилого приміщення задоволити в повному обсязі, зазначив, що звернення до суду з даним позовом відбулось в межах позовної давності.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся на адресу суду з клопотанням про застосування ст.257 ЦК України, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 28.12.2016 року з пропуском трирічного строку.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили у відповідності до вимог ст.131 ЦПК України.
Представник третьої особи ЛКП «Вулецьке» звернулось на адресу суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Суд, дослідивши матеріали судової справи, заслухавши пояснення учасників судового провадження, враховуючи подані клопотання, прийшов до наступного висновку.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Квартира АДРЕСА_1 житловою площею 30.3 кв.м. 10 серпня 2004 року згідно акту прийому-передачі квартири від « ОСОБА_7 » ТзОВ «Карпатбудстиль» передана «Пайовик: Західному регіональному управлінню Держприкордонслужби України та знаходиться на бухгалтерському обліку Західного регіонального управління.
Під час проходження військової служби у Західному регіональному управлінні (військова частина НОМЕР_1 ) м. Львів, ОСОБА_1 за результатом розгляду його рапорту від 02.08.2003р., був зарахований на квартирний облік для отримання житлової площі в м. Львові зі складом сім'ї три особи, що стверджується протоколом спільного засідання командування та житлової комісії Львівського гарнізону Західного регіонального управління ДПСУ № 1 від 30.04.2011р.
Відповідно до частини третьої статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою статті 31 ЖК Української РСР, відповідно до якої громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Українськи та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до вимог пункту 26 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (далі - Порядок), військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
Відповідно до частини першої статті 118 ЖК України службові приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Згідно з пунктами 2.1, 2.6 Інструкці військовослужбовцям та членам їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності в них за місцем проходження служби житла надаються службові житлові приміщення на час виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби за місцем проходження ними військової служби за рішенням начальника органу Державної прикордонної служби за погодженням з Адміністрацією Держприкордонслужби України.
Відповідно до пункту 2.12 Інструкції службове житлове приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, у тому числі на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від військовослужбовця в цьому або іншому населеному пункті.
Згідно з пунктами 2.15, 2.16 Інструкції наймач службового житлового приміщення має проживати в ньому разом з членами своєї сім'ї.
Відтак за вказаним місцем проходження служби на склад сім'ї з трьох осіб: ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_2 рішенням спільного засідання командування та житлової комісії Львівського гарнізону Західного регіонального управління Держприкордонслужби України протокол № 3 від 17.09.2004 року ОСОБА_1 був забезпечений службовий житловим приміщенням, а саме двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 , житловою площею 30,3 кв.м. Розпорядженням Личаківської районної адміністрації № 2002 від 30 грудня 2004 року зазначену службову квартиру закріплено за ОСОБА_1 та вищезазначеними членами його сім'ї. З урахуванням наведеного 30 грудня 2004 року видано службовий ордер № 000324 на всіх членів сім'ї.
Як встановлено в судовому засіданні, 2 жовтня 2011 року ОСОБА_1 фактично вибув з м.Львова для подальшого проходження військової служби до Східного регіонального управлінню Держприкордонслужби м. Харків на підставі наказу Голови Державно прикордонної служби України від 15.09.2011 року №467-ос. У зв'язку з чим, рішенням спільного засідання командування та житлової комісії Львівського гарнізону Західного регіонального управління Державно прикордонної служби України протокол № 8 від 15.11.2011 року ОСОБА_1 знятий із квартирного обліку з усіма членами сім'ї.
Відповідно до пункту 2.21 Інструкції у разі переміщення військовослужбовців по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню у двомісячний термін з дня видання наказу про виключення із списків особового складу органу Державної прикордонної служби.
Однак, службове житлове приміщення, квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не здав у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 «Про Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» та Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України затверджену наказом від 20.12.2007 року №1041 Адміністрації Держприкордонслужби, зареєстрованого в Міністерстві юстиці України 11. січня 2008 р. за №16/14707. Натомість 26.12.2011 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом на ім'я начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про розгляд питання зняти з квартири за адресою: АДРЕСА_2 статус «СЛУЖБОВА».
Рішенням спільного засідання командування та Львівської загально гарнізонної житлової комісії Західного регіонального управління Держави прикордонної служби України протокол № 3 від 26.04.2012 року, було відмовлено в знятті статусу службова із вище зазначеної квартири, так як в результаті зібраних документів з попередніх місць проходження військової служби - ОСОБА_1 вже отримував в житло під час проходження військової службі трикімнатної квартири АДРЕСА_3 році, та однокімнатної квартири АДРЕСА_4 у 1997 році. Відповідне повідомлення про відмову в задоволенні такого рапорту від 10.07.12р. № 614/4606 ОСОБА_1 направлялось.
Як вбачається з довідки про склад сім'ї та реєстрацію № 833 від 21.12.16р. встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 6 осіб: ОСОБА_1 основний квартиронаймач, зареєстрований 13.01.05р., ОСОБА_2 - син, який зареєстрований 13.01.05р., ОСОБА_3 - дружина, яка зареєстрована 13.01.05р., ОСОБА_4 - невістка, яка зареєстрована 23.10.12р., ОСОБА_5 2009 р.н. - онук, який зареєстрований 23.10.12р., ОСОБА_6 2012 р.н. - онука, яка зареєстрована 23.10.12р.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в жовтні 2012 року звертався до Західного регіонального управління про надання дозволу на реєстрацію сім'ї ОСОБА_2 , сина ОСОБА_1 на службову житлову площу, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Дане звернення розглядалось житловою комісією Західного регіонального управління 1 листопада 2012 року, що стверджується протоколом спільного засідання командування та житлової комісії Львівського гарнізону Західного регіонального управління ДПСУ №5 від 01.11.12р.
Згідно вказаного протоколу житлова комісія відмовила ОСОБА_1 в реєстрації на службову житлову площу невістки та його онуків у відповідності до вимог п 2.6 «Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Держави прикордонній службі України» затвердженої наказом Адміністрації Державно прикордонної служби України № 1040 від 20 грудня 2007 року, єдиною підставою для вселення у надане службове житлове приміщення є спеціальний ордер. Письмова відповідь ОСОБА_1 про відмову в реєстрації членів сім'ї сина ОСОБА_2 направлялась на адресу проходження ним військової служби у м. Харків рекомендованим листом від 20.11.12р. № 614/Б-19.
Відтак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово повідомлено про необхідність здачі «службової» житлової площі за попереднім місцем проходження служби м. Львові, протягом проходження ним військової служби в м. Харкові, а саме: листом від 10.07.2012 року №614/4606, листом від 30.08.2012 року № 614/5688, лист від 20.11.12 року 614/Б-19, а також і після звільнення з військової служби - 10.10.2014 року наказ №313-ос, лист від 17.09.2015р. №721/6452, лист від 02.02.2016р. № 712/502 поштою повернуто, що свідчить про те, що ОСОБА_1 службове житло використовується.
У постанові Верховного Суду від 5 квітня 2018 року (справа № 405/20/15-ц зазначено наступе. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77, частини 1 статті 79, частини 1 статті 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Частиною 6 статті 81 цього Кодексу передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач у встановленому порядку довів, що його суб'єктивне цивільне право було порушене. А тому належить зробити висновок про наявність достатніх підстав для звернення позивача з даним позовом до суду.
Положеннями статті 261 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
На підставі аналізу наявних в матеріалах справи доказів суд прийшов до висновку, що підставність позовних вимог доведена, однак, у задоволенні позову належить відмовити, оскільки самостійною підставою для відмови в позові є пропуск позовної давності без поважних причин, що і має місце в даному випадку.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі статтею 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Приймаючи рішення про відмову в знятті статусу службова із квартири АДРЕСА_1 згідно протоколу № 3 від 26.04.2012 року за зверненням ОСОБА_1 позивачу - Західному регіональному управління Держави прикордонної служби України стало достеменно відомо про те, що ОСОБА_1 вже отримував інше житло під час проходження військової служби та з 2 жовтня 2011 року ОСОБА_1 фактично вибув з м.Львова для подальшого проходження військової служби до Східного регіонального управлінню Держприкордонслужби м. Харків у зв'язку з чим, рішенням спільного засідання командування та житлової комісії Львівського гарнізону Західного регіонального управління Державно прикордонної служби України протокол № 8 від 15.11.2011 року ОСОБА_1 був знятий із квартирного обліку з усіма членами сім'ї.
Відповідно до пункту 2.21 Інструкції у разі переміщення військовослужбовців по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за попереднім місцем служби, підлягають звільненню у двомісячний термін з дня видання наказу про виключення із списків особового складу органу Державної прикордонної служби.
ОСОБА_1 службове житлове приміщення, квартиру АДРЕСА_1 не здав, натомість 26.12.2011 року такий звернувся з рапортом на ім'я начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про розгляд питання зняти з квартири за адресою: АДРЕСА_2 статус «СЛУЖБОВА».
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено поважності причин пропуску звернення до суду із даним позовом. Про наведене свідчить той факт, що протягом проходження військової служби у м. Харкові ОСОБА_1 постійно інформувався за адресою утримуваної квартири та проходження відповідачем військової служби про необхідність здачі службового житла Західним регіональним управлінням Держприкордонслужби України протягом терміну з 2012р. до 2014 року, протягом 2015 - 2016 років. Враховуючи, що рішенням спільного засідання командування та житлової комісії Львівського гарнізону Західного регіонального управління Державно прикордонної служби України протокол № 8 від 15.11.2011 року ОСОБА_1 був знятий із квартирного обліку з усіма членами сім'ї, а позивач звернувся з позовом до суду лише 28.12.2016 року, суд приходить до переконання про застосування строків давності, відповідно у задоволенні позову з цих підстав слід відмовити.
Керуючись статтями 12,13,76, 77, 141, 223, 258, 259, 263-265, 376 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третьої особи ЛКП ''Вулецьке'' про виселення з службового житлового приміщення та зняття з реєстрації - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
Повний текст рішення виготовлено 28.10.2020 року.
Суддя Мартьянова С.М.