Справа № 462/2479/20
провадження 1-кп/462/445/20
11 листопада 2020 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання прокурора про застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд
Залізничним районним судом м. Львова здійснюється судовий розгляд кримінального провадження №12016140060001356 від 19 квітня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб із визначенням застави, оскільки строк застосованого запобіжного заходу закінчується. Зазначила, що наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України, що стали підставою обрання запобіжного заходу не зменшились, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не встановлено.
Обвинувачений та захисник заперечили проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що прокурор не навів жодних ризиків, просять змінити запобіжний захід на більш м'який запобіжний захід.
Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, прийшов до наступного висновку.
Так, статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави для висновку про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Суд враховує, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, дані про особу обвинуваченого, наявність ризику незаконного впливу на свідків, які ще не допитані, ризик переховуватись від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Також суд враховує, що у разі визнання винним, ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років та враховує наявні дані, що характеризують його особу, оскільки будучи раніше судимим, обвинувачується у вчиненні нового умисного злочину.
Крім цього, доводи, що наведені захисником про обрання більш м'якого запобіжного заходу об'єктивно не спростовують встановлених ризиків, стороною захисту не надано жодних доказів, що дають підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, зокрема прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.
Виходячи із наведеного та враховуючи, що хоча тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, проте, на даний час, жодний більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам, наявність яких доведена прокурором.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки двомісячний строк тримання під вартою закінчується, в цілях запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до переконання, що запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, слід продовжити на два місяці.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Беручи до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у застосуванні насильства, небезпечного для життя потерпілого, суд вважає за доцільне не визначати розмір застави.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, суд
задовольнити клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .
Продовжити дію застосування обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 09 січня 2021 року включно.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження і направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: ОСОБА_1