Справа № 462/5743/20
12 листопада 2020 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Кирилюк А.І. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 11.08.1991 року у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено запис від 11.08.1991 року за № 2264. Свої позовні вимоги мотивує тим, що спільне життя з відповідачкою не склалося, вони припинили підтримувати подружні відносини, спільного господарства не ведуть і примирення між ними неможливе, подружнє життя припинили з січня 2020 року. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 07.10.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Разом з тим, судом було повідомлено сторони, що відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи, щодо позову або відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
17 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 18 червня 2020 року №731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого пункт 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України викладено в такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.»
Процесуальні строки, які були продовжені, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Сторони не скористались своїм правом та протягом 20-ти днів не подали заяв на продовження процесуальних строків.
Також відповідачка у визначений строк не подала відзиву на позовну заяву.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178 та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
У відповідності до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Згідно з ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст.ст. 104-105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України.
Ст. 109 Сімейного кодексу України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ст.ст. 110, 112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як встановлено судом, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 11.08.1991 року, однак припинили спільне проживання у січні 2020 року. Від спільного подружнього життя мають двох синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом беззаперечно встановлено, що між сторонами тривалий час немає взаєморозуміння, вони не підтримують подружніх відносин, спільного господарства не ведуть, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини з відповідачем і збереження шлюбу суперечить їх інтересам та інтересам неповнолітнього сина - ОСОБА_4 .
У позовних вимогах ОСОБА_1 зазначила, що за згодою відповідача - ОСОБА_2 неповнолітній син - ОСОБА_4 залишається проживати із позивачкою, надаючи регулярну матеріальну допомогу на утримання дитини, усе спільне майно подружжя поділити добровільно.
Крім того, задовольняючи позов, суд виходить з того, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого із сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Отже, суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, оскільки вони тривалий час не підтримують сімейних відносин, позивач втратив до відповідачки хороші почуття, а тому цей шлюб слід розірвати.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє повне ствердження, а тому підлягають до задоволення.
З урахуванням норм ст. 141 ЦПК України, суд приходить до переконань, про те, що з відповідача слід стягнути на користь позивачки суму сплаченого нею судового збору у розмірі 840,80 грн.
На підставі ст.ст. 12, 89, 264-265, 274-275, 279 ЦПК України, керуючись ст.ст. 109-113 СК України, суд-
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 / дошлюбне прізвище- ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН невідомий, адреса: АДРЕСА_1 ), що був зареєстрований 11.08.1991 року у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено запис від 11.08.1991 року за № 2264.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН невідомий, адреса: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 / дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) - 840,80 грн. судового збору
Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний см. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Згідно з п.3 Розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення виготовлено 12.11.2020 року.
Суддя /підпис /
З оригіналом згідно.
Суддя: А.І. Кирилюк