Справа № 554/3729/20 Номер провадження 11-сс/814/775/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
10 листопада 2020 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем судового засідання ОСОБА_5
розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Полтави від 07.08.2020
з участю
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
заявника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Цією ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених службових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що скаржник має підтвердити наявність його заяви про скоєне кримінальне правопорушення та отримання її особою, бездіяльність якої оскаржує. Не надання такого підтвердження, у свою чергу, об'єктивно позбавляє слідчого суддю вирішити питання щодо дотримання ТУ ДБР вимог ст.214 КПК України, або про допущення особою бездіяльності та відповідно перевірити дотримання строків внесення скарги.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Полтави від 7 серпня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу та зобов'язати уповноважених осіб ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення від 17.03.2020 року та розпочати досудове розслідування.
При цьому вказує, що слідчий суддя не уповноважений при розгляді скарг щодо невнесення відомостей в ЄРДР уповноваженими органами піддавати оцінці заяви про вчинення кримінального правопорушення, адже він повинен лише перевірити чи дійсно в діях уповноважених осіб є бездіяльність, яка полягає у порушенні норми ст.214 КПК України, а саме невнесення за будь-якою заявою про вчинення кримінального правопорушення відомостей до ЄРДР.
Позиція інших учасників судового провадження
ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, направив листа, в якому просив розглядати справу без участі прокурора, проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Мотиви суду
Переглянувши судове рішення в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого.
Згідно положень ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Як видно з матеріалів провадження, 28 лютого 2020 року ОСОБА_6 звернувся до слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві з заявою про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення суддями Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.375 КК України.
Слідчим суддею встановлено, що на час звернення ОСОБА_6 зі скаргою до слідчого судді, його заява про злочин не була внесена до ЄРДР в строки передбачені ст.214 КПК України.
Натомість, слідчий суддя, за результатом судового розгляду скарги ОСОБА_6 дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги з посиланням на те, що ОСОБА_6 не надав доказів на підтвердження того, що його заява про вчинення кримінального правопорушення отримана особою, бездіяльність якої він оскаржує.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками, оскільки засуджений за ч.1 ст.115 КК України ОСОБА_6 на час звернення до слідчого судді перебуває в умовах ізоляції від суспільства та звертаючись до слідчого судді зі скаргою додав до неї копію супровідного листа з Офісу Генерального прокурора зі змісту якого вбачається, що 09.04.2020 відповідна заява ОСОБА_6 про внесення відомостей до ЄРДР була направлена за належністю до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.
За таких обставин, висновки суду щодо ненадання скаржником підтвердження його звернення до відповідного органі із заявою про кримінальне правопорушення, передбачене ст.375 КК України, на думку колегії суддів є неправильними.
Оскільки заява про вчинене кримінальне правопорушення є єдиною підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, доводи апелянта щодо помилковості судового рішення в цій частині є слушними.
Водночас, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст.152 Конституції України, акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.06.2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ст.375 КК України.
Та обставина, що Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності цієї статті з метою нормативного врегулювання Верховною Радою, не змінює висновку цього Суду про неконституційність статті 375 КК України.
За принципами Конституції України норма закону, яка суперечить положенням Конституції не може бути застосована.
За таких обставин зобов'язувати посадових осію ТУ ДБР вносити до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.375 КК України є вочевидь неправильним і суперечить положенням статей 8,19 Конституції України.
З огляду на вище викладене, хоча колегія суддів й не погоджується з мотивами наведеними в ухвалі слідчого судді, але враховуючи, що судове рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 по суті є правильним - апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ч.2 ст.376, статтями 404,407,418,422 КПК України колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Полтави від 07.08.2020 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4