Справа № 527/409/20 Номер провадження 22-ц/814/2171/20Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
10 листопада 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі:
головуючого судді: Одринської Т.В.
суддів: Дорош А.І., Триголова В.М.,
за участю серретаря : ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Глобинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання права власності на частку у спільній сумісній власності подружжя та зняття арешту з майна, -
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Павелка Руслана Сергійовича,
на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2020 року,-
У березні 2020 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Павелко Руслан Сергійович, подав до суду позов до ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю подружжя автомобіль «RENAUT LAGUNA» ДНЗ НОМЕР_1 , 2004 р.в. зеленого кольору номер шасі № НОМЕР_2 та усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_2 її права спільної часткової власності, звільнивши з-під арешту та виключити з опису 1/2 частку вказаного автомобіля, накладеного державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у виконавчому провадженні №АСВП:56410460. Судові витрати просив покласти на позивачку.
Позов мотивовано, тим що в провадженні Глобинського районного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) знаходиться виконавчі провадження: № АСВП: 56410460 та № АСВП: 56410741 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно 23982,63 грн. матеріальної шкоди та 80000 грн. моральної шкоди завданої злочином та про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 3000 грн. процесуальних витрат на правову допомогу.
Під час вчинення державним виконавцем виконавчих дій 18.02.2020 року була винесена постанова про арешт майна боржника та накладено арешт на спірний автомобіль для подальшої його реалізації та розподілу коштів між стягувачами. Вказаний автомобіль був придбаний подружжям в період шлюбу 19.12.2019 року, однак автомобіль оформлено на відповідача. Оскільки позивачка не є солідарним боржником на рівні з ОСОБА_3 , то вважає неприпустимим стягнення боргів відповідача за рахунок належного їй майна, тому з цих підстав звернулась до суду.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2020 року позов представника позивача ОСОБА_2 - адвокат Павелка Р.С. - задоволоно частково.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 автомобіль марки «RENAUT LAGUNA» ДНЗ НОМЕР_1 , 2004 р.в. зеленого кольору номер шасі № НОМЕР_2 .
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Судові витрати в частині задоволення вимог покладено на позивачку - ОСОБА_2 .
Повернуто ОСОБА_2 судовий збір у сумі 420 грн 40 коп з державного бюджету сплачений нею згідно квитанції № 0.0.1535436933.1 від 01 березня 2020 року.
Рішення суду мотивоване тим, що спірний автомобіль, був придбаний сторонами за час шлюбу і він є їхньою спільною сумісною власністю, в свою чегу, спірний автомобіль, відповідно до ч.2 ст. 183ЦК України є неподільною річчю, та та арешт може бути здійснено лише щодо автомобіля в цілому. Окрім того, таке виключення майна з опису може порушити права стягувачів у виконавчому провадженні, де відповідач є боржником. Позивач не пред'являла вимог щодо визначення розміру компенсації за частку у спільному майні, яка може бути надана лише за її згодою, а суд не може вирішувати спір поза межами пред'явлених позовних вимог.
Апеляційну скаргу подав представник ОСОБА_2 - адвокат Павелко Р.С. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у звільненні з-під арешту автомобіля, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про звільнення з-під арешту майна та виключити з опису Ѕ частку спірного автомобіля.
Апеляційна скарга мотивована тим, що знаходження автомобіля під арештом, порушує права позивачки, як співвласника та унеможливлює використанні нею даного автомобіля вільно за цільовим призначенням.
Вказує, що частка у праві спільної часкової власності є самостійним обєктом цивільних прав, та на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу, даний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 686/25616/13-ц
Зазначає, що в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі у справі № 520/13669/15-ц висловлено правову позицію про те, що при розгляді справи суд дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог щодо зняття арешту із частки спірного майна, власником якого є позивач.
Відзив на апеляційну до суду не надходив.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі з 25 вересня 1993 року (а.с. 9).
За час перебування у шлюбі 19 грудня 2019 року сторони придбали автомобіль марки марки «RENAUT LAGUNA» ДНЗ НОМЕР_1 , 2004 р.в. зеленого кольору номер шасі № НОМЕР_2 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії є ОСОБА_3 (а.с. 9 зворот).
18 лютого 2020 року постановою старшого державного виконавця Глобинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шкірко Н.В. накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_3 , у виконавчому провадженні ВП № 56410460 відкритому на підставі виконавчого листа № 527/2738/15-к виданого 12.04.2018 року Семенівським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно 23982,63 грн. матеріальної шкоди та 80000 грн. моральної шкоди завданої злочином. Боржником рішення суду не виконано. Заборгованість за зведеним виконавчим провадженням з врахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження складає 232409,82 грн. (а.с.7).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої виходив з того, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю, в свою чегу, спірний автомобіль є неподільною річчю, тому арешт з Ѕ його частини не може бути знято. Суд першої інстанції також, виходив з того, що таке виключення майна з опису може порушити права стягувачів у виконавчому провадженні, де відповідач є боржником. Позивач не пред'являла вимог щодо визначення розміру компенсації за частку у спільному майні, яка може бути надана лише за її згодою, а суд не може вирішувати спір поза межами пред'явлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до ст. 183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити.
Суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що згідно вимог ч. 2 ст. 183 ЦК України спірний автомобіль є неподільною річчю, та виключення його з акту опису та арешту може бути здійснено лише щодо автомобіля в цілому.
Окрім того, поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).
У справі встановлено, що постановою старшого державного виконавця Глобинського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шкірко Н.В. 18 лютого 2020 року накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_3 , у виконавчому провадженні ВП № 56410460 відкритому на підставі виконавчого листа № 527/2738/15-к виданого 12.04.2018 року Семенівським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно 23982,63 грн. матеріальної шкоди та 80000 грн. моральної шкоди завданої злочином. Боржником рішення суду не виконано. Заборгованість за зведеним виконавчим провадженням з врахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження складає 232409,82 грн. (а.с.7).
Таким чином, зняття арешту зі спірного автомобіля та виключення його з опису, може порушити права інших осіб, які є стягувачами у виконавчому провадженні, де відповідач є боржником.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, суд розглядає справи лише в межах заявлених вимог і не може самостійно їх змінювати.
Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в ст.16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.
Таким чином, вимоги про зняття арешту з транспортного засобу, який є неподільною річчю задоволенню не підлягають, оскільки обраний позивачкою спосіб захисту не відповідає вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач, як власник майна, має право на володіння, користування та розпорядження майном, що їй належить, не заслуговують на увагу, оскільки позивач має право лише на Ѕ частину неподільної речі автомобіля, інша його частині Ѕ належить боржнику, тому у даному випадку право власності позивача не є абсолютним.
Окрім того, доводи викладені в апеляційній скарзі про те, що державним виконавцем не було вчинено дії щодо виділення в натурі частки майна кожного з подружжя у праві спільної сумісної власності, колегією суддів до уваги не беруться, як і доводи, що кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу, оскільки виходять за межі даного предмету позову.
Встановлені обставини у даній справі виключають можливість застосування висновків, викладих в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі у справі № 520/13669/15-ц , на які посилається в апеляційній скарзі скаржник.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну представника ОСОБА_2 - адвоката Павелка Руслана Сергійовича - залишити без задоволення.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 05 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11.11.2020 року.
Головуючий суддя Т.В. Одринська
Судді А.І. Дорош
В.М. Триголов