Справа №461/11349/15-ц
04 листопада 2020 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
у складі:
головуючого судді Юрківа О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Цибулько О.І.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
прокурора Байтали Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Приватного підприємства «Інтеграл Інвестиції», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вермонт Лайн» в особі правонаступника «Монако ЛТД», ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів), за участю третіх осіб: Львівської міської ради, Львівської місцевої прокуратури № 1, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тертичної Елеонори Віталіївни, про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним договору, визнання недійсним свідоцтва, визнання недійсними протоколів, скасування державних реєстрацій, витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання поновити реєстрацію права власності,-
Позивачі звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Інтеграл Інвестиції», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вермонт Лайн» в особі правонаступника «Монако ЛТД», ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів), за участю третіх осіб: Львівської міської ради, Львівської місцевої прокуратури № 1, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тертичної Елеонори Віталіївни, про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним договору, визнання недійсним свідоцтва, визнання недійсними протоколів, скасування державних реєстрацій, витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання поновити реєстрацію права власності. В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що 09.10.2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, стало відомо що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 (розмір частки 1/2 ) та ОСОБА_6 (розмір частки 1/2). Попереднім власником з 09.11.2012 року по 04.12.2013 року було ПП «Інтеграл Інвестиції».З даним фактом реєстрації права власності позивачі не погоджуються, вважають підставу виникнення права власності у ПП «Інтеграл Інвестиції» незаконною враховуючи наступне.02.10.2007 року між ПАТ АКБ «Львів» та ОСОБА_5 укладено кредитні договори №2007/03/85 та №2007/03/85-1, в забезпечення яких в іпотеку ОСОБА_5 передано квартиру АДРЕСА_1 . 12.12.2011 року ПАТ АКБ «Львів» укладено з ПП «Інтеграл Інвестиції» договір про відступлення прав вимоги по кредитних договорах з ОСОБА_5 29.02.2012 року між ПАТ АКБ «Львів» та ПП «Інтеграл Інвестиції» укладено договір про відступлення прав вимоги по договору іпотеки від 02.10.2007 року. ОСОБА_5 не було відповідно до вимог закону повідомлено про відступлення прав вимог та заміну кредитора у зобов'язанні.08.10.2012 року ПП «Інтеграл Інвестиції» звернулося до Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» зі заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .09.11.2012 року Обласним комунальним, підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПП «Інтеграл Інвестиції».Письмова вимога про усунення порушень основного зобов'язання та/або іпотечного договору з боку ПП «Інвестиції» ОСОБА_5 не надсилалась та ним не була отримана.В подальшому згідно договору купівлі - продажу від 04.12.2013 року ПП «Інтеграл Інвестиції» відчужило квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ОСОБА_4 набула право власності на квартиру згідно рішення Франківського районного суду м. Львова від 05.03.2012 року у справі №2-3810/11, а отже реєстрація права власності Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» за ПП «Інтеграл Інвестиції» квартири АДРЕСА_1 є незаконною та такою, що порушує її право на володіння та користування наведеним майном. Просили позовні вимоги задовольнити.
28.03.2016 року позивачі подали до суду заяву про уточнення позовних вимог в якій просили скасувати рішення ПП «Інтеграл інвестиції» про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , шо належала ОСОБА_10 . Визнати дії ПП «Інтеграл інвестиції» , що полягають у протиправному зверненні стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 протиправними. Визнати дії Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки», що полягають у державній реєстрації 09.11.2012 року права власнеості на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , протиправними. Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 . Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 та ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 .
26.06.2018 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог. В даній заяві позивачі просили визнати незаконним та скасувати рішення Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 09.11.2012 року про державну реєстрацію права власності за ПП «Інтеграл Інвестиції» на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 04.12.2013 р. між ПП «Інтеграл Інвестиції» ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В.; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди ОСОБА_5 у володінні, користуванні та розпорядженні майном, квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради поновити за ОСОБА_5 реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , що існувала до 09.11.2012 року.
17.10.2018 року позивачі подали до суду заяву про уточнення позовних вимог в якій просили визнати незаконним та скасувати рішення Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 09.11.2012 р. про державну реєстрацію права власності за ПП «Інтеграл Інвестиції» на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 04.12.2013 р. між ПП «Інтеграл Інвестиції» та ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В. та скасувати державну реєстрацію права власності; визнати недійсним свідоцтво про право власності серія та номер 51558439 від 12.01.2016р., яке видано Пустомитівським районним управління юстиції ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на приміщення площею 129,7 м. кв. на АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності; визнати недійсним протокол серія та номер 1 від 15.02.2016 р. та акт приймання-передачі від 28.01.2016 р., яким передано у власність ТОВ «Монако ЛТД» приміщення площею 129,7 м.кв. на АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності; визнати недійсним протокол серія та номер 7 від 07.04.2016 р., яким передано у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 приміщення площею 129,7 м.кв. по АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на приміщення площею 129,7 м.кв. на АДРЕСА_1 , яка проведена 12.05.2016 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І.; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 та ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1 , яка станом на момент подання заяви є приміщенням площею 129,7 м. кв. на АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди ОСОБА_5 у володінні, користуванні та розпорядженні майном, квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради поновити за ОСОБА_5 реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , що існувала до 09.11.2012 року.
15.01.2020 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог в якій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять визнати незаконним та скасувати рішення Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» від 09.11.2012 р. про державну реєстрацію права власності за ПП «Інтеграл Інвестиції» на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 04.12.2013 р. між ПП «Інтеграл Інвестиції» та ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.B. та скасувати державну реєстрацію права власності; визнати недійсним свідоцтво про право власності серія та номер 51558439 від 12.01.2016 р., яке видано Пустомитівським районним управлінням юстиції ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на приміщення площею 129,7 м. кв. на АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності; визнати недійсним протокол серія та номер 1 від 15.02.2016 року та акт приймання-передачі від 28.01.2016 р., яким передано у власність ТОН «Монако ЛТД» приміщення площею 129,7 м. кв. на АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності; визнати недійсним протокол серія та номер 7 від 07.04.2016 р., яким передано у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 приміщення площею 129,7 м. кв. на АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на приміщення площею 129,7 м. кв. на АДРЕСА_1 , яка проведена 12.05.2016р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н.І.; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 та ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1 , яка станом на момент подання заяви є приміщенням площею 129,7 м. кв. на АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди ОСОБА_5 у володінні, користуванні та розпорядженні майном, квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради поновити за ОСОБА_5 реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , що існувала до 09.11.2012 р.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10.11.2015 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10.11.2015 року задоволено заяву позивачів про забезпечення позову. Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до набрання рішенням суду законної сили.
14.12.2015 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_6 про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.12.2015 року заяву ОСОБА_6 про скасування заходів забезпечення задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 10.11.2015 року у справі № 461/11349/15-ц.
29.03.2016 року позивачі подали до суду заяву про уточнення позовних вимог.
07.05.2018 року до суду надійшли заперечення на позов та заява про застосування строку позовної давності від адвоката Хром'як У.В. в інтересах відповідача ОСОБА_6
26.06.2018 року позивачі подали до суду заяву про уточнення позовних вимог.
30.07.2018 року до суду надійшов відзив на уточнені позовні вимоги від представника Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради.
17.10.2018 року позивачі подали до суду заяву про уточнення позовних вимог.
08.11.2018 року до суду надійшли пояснення представника ГТУЮ у Львівській області Адамської І.П.
27.03.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від адвоката Хром'як У.В. в інтересах відповідача ОСОБА_6
29.05.2019 року до суду подано позивачами клопотання про витребування доказів
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29.05.2019 року клопотання про позивачів про витребування доказів задоволено.
15.01.2020 року позивачі подали до суду заяву про уточнення позовних вимог.
30.07.2020 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_4 про залучення правонаступника Головного територіального управління юстиції у Львівській області - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30.07.2020 року задоволено клопотання ОСОБА_4 про витребування доказів та залучено до участі в справі в якості відповідача правонаступника ГТУЮ у Львівській області - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 29.09.2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог, просить позов задовольнити. Зазначив також, що письмової вимоги про усунення порушень не надіслано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Майно від позивачів вибуло незаконно. Майно неодноразово переходило до інших осіб і на даний час перебуває у власності ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . Кредитні договори між банком та позивачам було розірвано в 2011 році у зв'язку з невиконанням кредитних зобов'язань. В рішенні суду було зазначено: звернути стягнення на нерухоме майно, кредитне зобов'язання на даний час не виконано, стягнення на предмет іпотеки не звернено. Кредитні договори та договір іпотеки не було визнано недійсними. крім того ОСОБА_4 не є боржником по кредитним зобов'язанням.
Представник відповідача ПП «Інтеграл Інвестиції» адвокат Кравчук Р.С. у судовому засіданні позовні вимоги заперечив, вважає позов необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні. Пояснив суду, що сторони уклали договір кредиту та договір іпотеки. Далі було укладено договір відступлення права вимоги. 12.12.2011 року відбулася заміна кредитора. ПП «Інтеграл Інвестиції» набуло прав іпортекодержателя. На даний час ПП «Інтеграл Інвестиції» не звернену то стягнення на предмет іпотеки. крім того зазначив, що всі договори є дійсними. Зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_5 не виконав. Спірна квартира набута позивачами у шлюбі у 2002 році. ОСОБА_4 було надано заяву про згоду на передання квартиру в іпотеку, що посвідчено ПН ЛМНО Тертичною Е.В. У 2012 році було винесено судове рішення, яким звернуто стягнення на іпотечне майно, а договори розірвано, але це не припиняє виконання умов договору.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечила, просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю, надала суду пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Зазначила також, що рішення Франківського районного суду м. Львова від 05.03.2012 року не може братися до уваги, оскільки не відповідає обставинам. Позивачами було створено фіктивний спір з метою уникнення відповідальності Останні володільці спірної квартири є засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Монако ЛТД» та вони внесли квартиру у статутний капітал, тобто квартира є власністю юридичної особи. крім того об'єкт видозмінився з житлової квартири на нежитлове приміщення, площа збільшилась до 129, 7 кв.м.
Представник Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) в судовому засіданні позовні вимоги залишив на розсуд суду, оскільки до них не заявлено позовних вимог.
Прокурор у судовому засіданні вирішення спору залишив на розсуд суду.
Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тертична Е.В. просить проводити розгляд справи у її відсутності.
Інші відповідачі, треті особи та їх представники в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, проти причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання не надходило.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому за таких обставин суд вважає за можливе розглянути заяву у їх відсутність оскільки у матеріалах справи є достатньо необхідних доказів про права та обов'язки сторін, їх взаємовідносини для постановлення судом законного та об'єктивного рішення.
Заслухавши пояснення учасників та дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, характер, суть та підстави заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються, надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, вважаю, щопозов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
В обґрунтування позовної вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» від 09.11.2012 р. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 (надалі - спірна квартира) за ПП «Інтеграл Інвестиції», позивачі покликаються на те, що:
- письмова вимога про усунення порушень основного зобов'язання та/або іпотечного договору з боку ПП «Інтеграл Інвестиції» ОСОБА_5 не надсилалась та ним не отримувалась;
- до заяви про державну реєстрацію права власності на Спірну Квартиру ПП «Інтеграл Інвестиції» не додано поштового вкладення до цінного листа, в підтвердження скерування ОСОБА_5 іпотечного повідомлення з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки та підтвердження отримання ОСОБА_5 такого повідомлення;
- ОСОБА_4 набула право власності на спірну квартиру згідно рішення Франківського районного суду м. Львова від 05.03.2012 р. у справі №2-3810/11, відтак реєстрація ОКП ЛОР «БТІ і ЕО» права власності на Спірну Квартиру за ПП «Інтеграл Інвестиції» є незаконною та такою, що порушує її права на володіння та користування спірною квартирою;
- ПП «Інтеграл Інвестиції» незаконно зареєструвало право власності на Спірну Квартиру.
Наведені позивачами доводи в обґрунтування зазначеної позовної вимоги спростовуються наступним.
Судом встановлено, що 02.10.2007 року між ЗАТ АКБ «Львів» та позивачем ОСОБА_5 укладено кредитні договори №2007/03/85 та №2007/03/85-1, за умовами яких ЗАТ АКБ «Львів» відкрив ОСОБА_5 кредитні лінії в розмірі 90 479, 38 Євро та 184 725, 34 Євро, відповідно, а ОСОБА_5 зобов'язався повернути отримані кредитні кошти в порядку, в строки та відповідно до умов цих кредитних договорів.
02.10.2007 р. укладено договір іпотеки між ЗАТ КБ «Львів» та ОСОБА_5 , за яким іпотекою у вигляді квартири АДРЕСА_1 забезпечувалися вимоги іпотекодержателя (ПАТ КБ «Львів») за кредитним договором №2007/03/85 від 02.10.07 р. та кд№2007/03/85-1 від 02.10.07 р. При цьому, інший позивач, дружина ОСОБА_5 , ОСОБА_4 надала нотаріальну згоду на передачу такого майна в іпотеку, що було необхідною умовою для укладення договору іпотеки. Таким чином, позивачі знали як про кредитні зобов'язання, а також ймовірні наслідки невиконання умов кредитного договору.
12.12.2011 р., між ПАТ АКБ «Львів» та ПП «Інтеграл Інвестиції» укладено договір про відступлення права вимоги (надалі - Договір Відступлення), за умовами якого (п.1.1., п.1.2., п.1.3.) ПАТ АКБ «Львів» (Первісний кредитор) передав, а ПП «Інтеграл Інвестиції» (Новий кредитор) прийняв право вимоги до ОСОБА_5 щодо виконання останнім взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами №2007/03/85 від 02.10.2007року і №2007/03/85-1 від 02.10.2007року та всіма додатковими договорами (угодами) і додатками до них (надалі - "Основні договори"), а також всі інші права, які виникають з Основних договорів, передача яких не суперечить законодавству України. Разом з правом вимоги за Основними договорами до Нового кредитора у повному обсязі перейшли усі права, що забезпечують виконання зобов'язань за Основними договорами. Відступлені Права перейшли до Нового кредитора в день укладення Договору. З цього моменту відбулася заміна Первісного кредитора Новим кредитором.
Крім цього, 29.02.2012р. між ПАТ АКБ «Львів» та ПП «Інтеграл Інвестиції» укладено договір про відступлення права вимоги за Договором Іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., зареєстрований в реєстрі за №1034 (надалі - Договір відступлення Іпотеки), за умовами якого (п.1, п. 2 і п. 4) ПАТ АКБ «Львів» відступив ПП «Інтеграл Інвестиції» права вимоги за Договором Іпотеки. За Договоромвідступлення Іпотеки ПП «Інтеграл Інвестиції» набув усіх прав Іпотекодержателя, які виникають з ДоговоруІпотеки, зокрема, але не виключно, право звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення, в повному обсязі, вимог іпотекодержателя за рахунок предмету іпотеки, у випадку невиконання/неналежного виконання іпотекодавцем умов Основних договорів. Права вимоги за ДоговоромІпотеки переходять до ПП «Інтеграл Інвестиції» в день нотаріального посвідчення Договору відступлення Іпотеки і з цього моменту відбувається заміна первісного іпотекодержателя новим іпотекодержателем.
Відповідно до положень ст.ст. 510, 512-516 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів того, що на час розгляду судом цієї справи, зазначені основні договори, договіріпотеки, договір відступлення, договір відступлення іпотеки, кимось оспорені, розірвані, чи визнані недійсними у встановленому законодавством порядку, суду не представлено. Відтак, ці договори є дійсними, а ПП «Інтеграл Інвестиції» з 12.12.2011 р. набуло усіх прав кредитора за основними договорами, а з 29.02.2012 р. набуло усіх прав іпотекодержателя за договором іпотеки, в тому числі право звернення стягнення на предмет іпотеки, право реалізувати його в порядку та у відповідності до умов договору іпотеки та за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі свої вимоги, що визначені на момент фактичного задоволення, включаючи вимоги щодо сплати пені, штрафів, відшкодування збитків, тощо.
Підпунктами 5.1.6 пункту 5.1 вказаних основних договорів визначено, що Банк має право у випадку недотримання позичальником термінів виконання зобов'язань, здійснити заходи щодо погашення заборгованості по наданому позичальнику кредиту та відсотках за користування ним за рахунок наданого забезпечення.
Відповідно до підпункту 4.2. пункту 4 договору іпотеки - іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо у момент настання строку виконання іпотекодавцем хоча б однієї з умов основного зобов'язання вона не буде виконана, а саме: при повному або частковому неповернення у встановлені основним зобов'язанням строк суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені основним зобов'язанням строки сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені основним зобов'язанням строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).
Згідно умов договору про задоволення вимог іпотекодерджателя, які викладені у підпункті 4.5.1.1. пункту 4.5.1. договору іпотеки - у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодавець передає у власність іпотекодержателю предмет іпотеки. При цьому підписанням цього договору іпотекодавець засвідчує, що він надає згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя. Ціною придбання у власність предмета іпотеки є сума заборгованості іпотекодавця перед іпоткодержателем по основному зобов'язанню на дату придбання предмету іпотеки. Рішення про прийняття у власність предмету іпотеки приймається іпотекодержателем одноосібно. Іпотекодавець засвідчує, що достатньою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є цей договір та письмове рішення іпоеткодержателя про прийняття у власність предмету іпотеки. Цей договір та письмове рішення іпотекодержателя мають силу договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між іпотекодержателем та іпотекодавцем.
Пунктом 4.1. договору іпотеки визначено, що у разі порушення іпотекодавцем зобов'язань за основним зобов'язанням та/або умов цього договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо, протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 4.6. договору іпотеки визначено, що право вибору способу задоволення вимог іпотекодерджателя належить іпотекодерджателю.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_5 визнав факт невиконання взятих на себе кредитних зобов'язань та факт наявності іпотечних правовідносин між ним і банком. та на час розгляду справи кредитна заборгованість ним не погашена.
Матеріалами справи підтверджується направлення ПП «Інтеграл Інвестиції» ОСОБА_5 іпотечного повідомлення від 17.05.2012 р., зміст якого відповідає умовам п. 4.1. договору іпотеки, рекомендованим поштовим відправленням, на його адресу зазначену у договорі іпотеки та на адресу, за якою зареєстровано предмет іпотеки (спірну квартиру).
Згідно п. 92 і п. 99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. N 270, рекомендовані листи підлягають доставці додому. Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.
Ані умовами договору іпотеки, ані положеннями чинного законодавства, не покладено на іпотекодержателя обов'язок надсилати повідомлення про порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору виключно цінним листом з описом вкладення.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується позивачами те, що ПП «Інтеграл Інвестиції» звернулося до ОКП ЛОР «БТІ і ЕО» заявою від 08.10.2012р. про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру на підставі договору іпотеки, договору відступлення іпотеки та рішення ПП «Інтеграл Інвестиції» від 22.08.2012р. про прийняття у власність предмета іпотеки, з додаванням документів визначених п. 34 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. N 703.
При цьому п. 34 зазначеного порядку не передбачено надання заявником такого документа, як поштовий опис вкладення до цінного листа.
Таким чином, звернення стягнення на спірну квартиру вчинено ПП «Інтеграл Інвестиції» правомірно, в порядку та відповідно до умов договору іпотеки.
Поряд з цим, судом встановлено, що спірна квартира набута позивачами за час шлюбу.
Відповідно до положень ст.ст. 60, 63 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Тобто, спірна квартира належить позивачу ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності з часу придбання спірної квартири її чоловіком ОСОБА_5 , а саме з 06.12.2002 р., а не згідно рішення Франківського районного суду м. Львова від 05.03.2012 р. у справі №2-3810/11, як стверджує позивач ОСОБА_4 .
Реалізуючи своє право спільної сумісної власності на спірну квартиру, позивач ОСОБА_4 вчинила заяву, якою надала свою згоду на передачу в іпотеку її чоловіком ОСОБА_5 спірної квартири, набутої ними в період перебування у зареєстрованому шлюбі. Ця заява посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., зареєстрована у реєстрі за № 10009.
Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Зазначеним спростовується твердження ОСОБА_4 про те, що реєстрація права власності на спірну квартиру за ПП «Інтеграл Інвестиції» є незаконною та такою, що порушує її права власника.
Таким чином, доводи позивачів про те, що ПП «Інтеграл Інвестиції» незаконно зареєструвало право власності на спірну квартиру, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
04.12.2013 р. укладено основний договір купівлі-продажу квартири відповідно до умов попереднього договору, за яким ОСОБА_6 та ОСОБА_7 набули права спільної часткової власності на вказану квартиру, посвідченого Тертичною Е.В., приватним нотаріусом ЛМУЮ за реєстровим №5245. Згідно п.4 такого договору, продавець засвідчував, що загадана квартира на момент купівлі-продажу нікому іншому не продана, іншим способом не відчужена, судового спору щодо неї, а також прав у третіх осіб як в межах, так і за межами України немає. Відсутність заборони на відчуження нерухомого майна, що придбавалося. А також жодних обтяжень не зареєстровано, що підтверджувалося інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, витягом з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна про податкові застави, виданими 04.12.2013 р. приватним нотаріусом ЛМУЮ Тертичною Е.В. Факт відплатності договору купівлі-продажу спірного майна відповідачами, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджується доданими платіжними дорученнями №0000722676, №0000721217, №0000721214, №76069, №0000723285, №0000723266, №0000723261, №0000722684, №0000718973, №0000722679, №0000722680, №0000723270, №0000723275, №0000723281, №75978.
18.10.2011 р. Галицьким районним судом винесено рішення в справі №2-2266 за позовом ЗАТ «Акціонерний банк «Львів» до ОСОБА_5 про дострокове розірвання кредитних договорів та стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Вирішено позов ЗАТ «Акціонерний банк «Львів» задовольнити. Достроково розірвати кредитні договори від 02.10.2007 р. №2007/03/85 та №2007/03/85-1, укладені ПАТ (колишнє ЗАТ) «Акціонерний банк «Львів» та ОСОБА_5 . Звернути стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_5 , та яке передане в іпотеку ПАТ (ЗАТ) «Акціонерний банк «Львів» згідно договору іпотеки, посвідченого 02.10.2007 р. приватним нотаріусом ЛМНО Тертичною Н.І., зареєстрованого у реєстрі за №3579, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_5 в користь ПАТ Акціонерно-комерційний банк «Львів» 1700 грн. судового збору та 120 грн. сплачених витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 1820 грн. 00 коп.
22.10.2012 р. ухвалою Апеляційного суду Львівської області апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, а додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 11.01.2012 р. залишено без змін. Дане рішення набуло законної сили, а тому є преюдиційним при розгляді всіх інших справ, пов'язаних із спорідненими правовідносинами, в тому числі й поділу спільного майна подружжя.
05.03.2012 р. рішенням Франківського районного суду м. Львова в справі №2-3810/11 вирішено позов ОСОБА_4 задовольнити. Залишити у власності ОСОБА_5 телевізор марки «LG» та 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .у власність. Виділити у власність ОСОБА_4 телевізор марки «SONY». Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , як спільне майно подружжя, провівши її реєстрацію.
18.03.2013 року довідкою, виданою ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» за №2/2781, повідомлялося позивачу ОСОБА_5 , що станом на 29.12.2012 р. квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ПП «Інтергал Інвестиції» за договором про відступлення права вимоги від 29.02.2012 р. Тому позивачі станом на 18.03.2013 р. свідомо знали про факт наявності права власності у ПП «Інтеграл Інвестиції».
Суд вважає, що доводи позивачів не заслуговують уваги, як на підставу виникнення права власності, рішення Франківського районного суду м. Львова від 05.03.2012 р. в справі №2-3810/11, оскільки позивачі свідомо знали, що спірне майно, а саме квартира АДРЕСА_1 являлося предметом іпотеки ще 26.09.2009 р. за договором іпотеки від 02.10.2007 р., яким забезпечувалося основне зобов'язання - кредитний договір №2007/03/85 від 02.10.2007 р. наданий ОСОБА_5 , з яким ОСОБА_4 на момент підписання кредитного та іпотечних договорів перебувала у зареєстрованому шлюбі з 09.10.1991 р., відтак надавала нотаріальну згоду на прийняття договірних зобов'язань її подружнім партнером, а тому повинна була достовірно знати про можливі наслідки несплати грошових коштів за кредитними зобов'язанням, забезпеченими договором іпотеки спільного майна подружжя ще на час розгляду цивільної справи № 2-3810/11 Франківським районним судом, за наслідками якої вирішено визнати право власності за ОСОБА_4 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Письмовою згодою ОСОБА_4 від 26.09.2007 р. на передачу спірного майна в іпотеку по суті вказується, що позивачка діє вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, та, крім іншого, не помиляючись щодо обставин, викладених у цьому правочині. Тому правових підстав, передбачених нормами статей 215, 216, 229, 369 ЦК України, статті 65 СК України, для задоволення позовних вимог немає.
04.12.2013 року відповідно до договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , Приватне підприємство «Інтеграл Інвестиції» продало, а ОСОБА_7 , ОСОБА_6 придбали квартиру АДРЕСА_1 .
Таким чином, на момент укладення власниками спірного приміщення 04.12.2013 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за яким Приватне підприємство «Інтеграл Інвестиції» продало, а ОСОБА_7 , ОСОБА_6 придбали вказаний об'єкт нерухомості, не існувало жодних правових застережень, які б перешкоджали набуттю як первинно ПП «Інтеграл Інвестиції», так і в подальшому набуття права власності на спірний об'єкт відповідачами.
Згідно до вимог ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно ст. 332 ЦК України, власник речі, переробивши річ, не втрачає право власності перероблену річ, а навпаки є власником речі, яка створена внаслідок переробки.
Згідно статті 334 ЦК України передбачене, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає в набувача з моменту такого посвідчення. Якщо договір про відчуження майна підлягає державної реєстрації, право власності в набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Згідно ст.328 ЦК України право власності виникає з підстав, що не суперечать закону, в тому числі за правочинами. Право власності вважається придбаним правомірно, якщо неправомірність прямо не витікає з закону, чи незаконність права власності не встановлена судом.
При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до ст. 41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку».
Згідно із ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Як вбачається з заяви про державну реєстрацію прав від 08.10.2012 р. ПП «Інтеграл Інвестиції» адресованої ОКП ЛОР «БТі та ЕО» зареєструвало право власності на спірне майно, про що ОСОБА_5 було достовірно відомо.
Пунктом 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.
Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (позикодавцем) права одержати задоволення за рахунок переданого іпотекодавцем в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами останнього. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги позикодавця у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, у порядку встановленому іпотечним договором та/або законом.
Разом з тим, як основу пред'явлення позову та обґрунтування безпідставних позовних вимог, позивачі посилаються на рішення Франківського районного суду м. Львова від 05.03.2012 р. про поділ майна подружжя, винесене в той час коли між позивачами та кредитною установою існували кредитно-іпотечні правовідносини.
Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Водночас з даного приводу, існує однозначна судова практика викладена у Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 06 березня 2019 р. 317/3272/16-ц.
Умисні дії позивачів у спорі про поділ майна подружжя, яке й надалі перебуває у подружніх правовідносинах слід тлумачити як недобросовісні дії для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу та не може слугувати основою для витребування майна з законного володіння відповідачів.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 654/1528/17.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника процесу має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
За правилом ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно доч.1, ч.3 ст. 12 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач вважає, що позивачі пропустив без поважних причин строк звернення до суду з позовом, оскільки як на підставу для витребування майна з чужого незаконного володіння посилаються на рішення Франківського районного суду м. Львова від 05.03.2012 року.
Встановивши, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо стороною у спорі заявлено вимогу до ухвалення ним рішення про застосування строку позовної давності, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови.
Наслідками пропущення строку позовної давності є відмова у задоволенні позову (стаття 267 ЦК України). Загальна позовна давність застосовується до вимог, що стосуються захисту права власності та інших речових прав. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Суд вважає, що позивачами не доведено чим і які їхні право порушено, у позові слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, а тому суд не застосовує наслідків передбачених ст. 267 ЦК України в частині спливу строку давності.
Дослідивши всі обставини справи, наведені норми права та Закон України «Про іпотеку», суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання дій ПП «Інтеграл інвестиції» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 незаконними, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_7 , ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 , витребування такого майна.
Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 19, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 15, 16, 182, 203, 215, 328, 334, 572 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд -
У задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Приватного підприємства «Інтеграл Інвестиції», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вермонт Лайн» в особі правонаступника «Монако ЛТД», ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів), за участю третіх осіб: Львівської міської ради, Львівської місцевої прокуратури № 1, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Тертичної Елеонори Віталіївни, про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним договору, визнання недійсним свідоцтва, визнання недійсними протоколів, скасування державних реєстрацій, витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов'язання поновити реєстрацію права власності - відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Повний текст рішення проголошено 12.11.2020 року о 16 год. 30 хв.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Р. Юрків.