Справа №639/4272/20
Провадження № 1-в/639/552/20
12 листопада 2020 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові подання Новобаварського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про приведення вироку Київського районного суду м. Харкова від 11.07.2019р. у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року № 2617-VІІІ відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
На розгляд до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло подання Новобаварського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області про приведення вироку Київського районного суду м. Харкова від 11.07.2019р. у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року № 2617-VІІІ щодо пом'якшення призначеного покарання стосовно засудженого ОСОБА_4 .
Представник уповноваженого органу з питань пробації та засуджений ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, що згідно вимог ч. 5 ст. 539 КПК України не є перешкодою для розгляду зазначеного подання.
Заслухавши прокурора, який вважав клопотання таким, що підлягає задоволенню, дослідивши матеріали справи та надані до суду докази в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 11.07.2019р. ОСОБА_4 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України (п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України).
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Приписами ч. ч. 1, 3 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимості. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Згідно з ч. 3 ст. 74 КК України призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
01.07.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року №2617-VІІІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 КК України в редакції чинній з 01.07.2020 року таємне викрадення чужого майна (крадіжка) карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що призначене ОСОБА_4 вироком Київського районного суду м. Харкова від 11.07.2019р. покарання за ч. 1 ст. 185 КК України має бути приведене у відповідність до вимог Кримінального кодексу України, з урахуванням змін внесених Законом України від 22.11.2018 року №2617-VІІІ.
При цьому необхідно відзначити, що Європейський суд у справі «Кафкаріс (Kafkaris) проти Кіпру» (рішення від 12 лютого2008 року, заява No 21906/04) наголосив, що не виключає можливості того, що заходи, прийняті законодавцем, адміністративними органами чи судами після призначення остаточного покарання або під час відбування покарання, можуть призвести до перегляду визначення або зміни меж «покарання», призначеного судом. Якщо таке трапиться, відповідні заходи, на думку ЄСПЛ, повинні підпадати під сферу заборони ретроактивного застосування покарань, передбаченої в кінці п.1 ст.7 Конвенції. Інакше держави зможуть вільно-наприклад, шляхом внесення змін до законодавства або перегляду тлумачення встановлених норм,-вживати заходи, які ретроактивно переглядають межі призначеного покарання на шкоду засудженому, який не міг передбачити та який розвиток подій на момент скоєння злочину або призначення покарання. За таких умов ст. 7 Конвенції була б позбавлена будь-якої корисної дії для засуджених осіб, межі покарань яких було постфактум змінено не на їхню користь. Отже, такі зміни слід відрізняти від змін, внесених до способу відбування покарання, які не потрапляють у сферу застосування ст. 7 Конвенції in fine (п.89 рішення Великої Палати ЄСПЛ у справі «Дель Ріо Прада (Del Rio Prada) проти Іспанії» від 21 жовтня 2013 року, заява N 42750/09).
Обставин, які б унеможливлювали призначення ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі, судовим розглядом не встановлено.
За таких обставин, подання Новобаварського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 3 ст. 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Подання Новобаварського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області - задовольнити.
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 11 липня 2019 року привести у відповідність до Кримінального кодексу України в редакції Закону № 2617-VІІІ від 22.11.2018 року та вважати:
ОСОБА_4 засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк засудженому ОСОБА_4 обчислюється з моменту проголошення вироку суду, тобто з 11 липня 2019 року.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1