Справа № 428/5628/20
Провадження №3/428/1491/2020
01 жовтня 2020 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі: головуючого судді Олійник В.М., за участю секретаря Солошенка П.В.,
розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Луганській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , працює АТП «Автолайн», водій, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 327289 від 04.07.2020 року, 04.07.2020 року о 14 годині 00 хвилин у м. Сєвєродонецьку по пр.Хіміків, ОСОБА_1 , керував маршрутним транспортним засобом марки РУТА СПВ-20, державний номерний знак НОМЕР_2 , маршрутом № 5, не був у засобі індивідуального захисту та перевозив пасажира, який також не використовував засіб індивідуального захисту, чим порушив вимоги підпункту 7 пункту 3 Постанови КМУ №392 від 20.05.2020 року, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно зі ст. 44-3 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причин неявки суду не повідомлено, про день, час та розгляд адміністративної справи повідомлено належним чином шляхом направлення повісток з повідомленням за адресою зазначеною під час складання протоколу, письмових пояснень, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутністю не надходило.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява N 8371/02) від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України» (заява N 50966/99) від 14 жовтня 2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
З огляду на те, що при повідомленні судом про місце і час розгляду справи, та вжиття заходів щодо унеможливлення порушення процесуальних прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, з моменту складання протоколу по день винесення постанови суду, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з'явитися до суду та дізнатися про рух справи, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП та уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, дійшов наступних висновків.
Так, суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Так, за викладених в протоколі обставин вказано про адміністративне правопорушення, що посягає на порушення правил щодо карантину людей та дії ОСОБА_1 уповноваженою особою УПП в Луганській області ДПП кваліфіковані за ст. 44-3 КУпАП.
Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (Закон № 530-ІХ від 17.03.2020) Верховна Рада України доповнила Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 44-3 «порушення правил щодо карантину людей».
Відповідно до диспозиції даної статті, відповідальність настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними захворюваннями.
В Україні є чинним принцип презумпції невинуватості, запроваджений нормами ст. 62 Конституції України. Вказаний принцип презумпції невинуватості стосується здебільшого висунення особі кримінального обвинувачення.
Відповідно до пп. 7 п. 3 Постанови Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 20.05.2020 №392 в редакції яка діяла станом на 04.07.2020, забороняється здійснення регулярних та нерегулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, зокрема пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більше ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та контроль використання засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок пасажирами під час перевезення.
Інспектором в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 , керував маршрутним транспортним засобом марки РУТА СПВ-20, державний номерний знак НОМЕР_2 , маршрутом № 5, не був у засобі індивідуального захисту та перевозив пасажира, який також не використовував засіб індивідуального захисту.
При дослідженні наданих в розпорядження суду документів слідує, що на підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу доданий диск з відеозаписом руху транспортного засобу, його зупинення та обставин складання протоколу, при відтворенні якого з'ясовано, що відеозаписом підтверджено перебування в салоні маршрутного транспортного засобу пасажира без засобу індивідуального захисту, а також те, що ОСОБА_1 , хоча і перебував у захисній масці, однак вона не була вдягнена на обличчя, перебувала на підборідді, та взагалі не закривала органи дихання.
З пояснень зафіксованих на відеозаписі слідує, що ОСОБА_1 завжди використовує маску під час перевезення пасажирів, однак було дуже спекотно, тому він стягнув маску на підборіддя, оскільки від спеки було важко дихати і в салоні на відстані залишався лише один пасажир. Завжди дотримується правил карантину. Під час посадки всі пасажири були у масках.
З пояснень пасажиру ОСОБА_2 зафіксованих на відеозаписі слідує, що під час посадки до маршрутного транспортного засобу він перебував у масці, зняв її оскільки було дуже спекотно, залишався сам в салоні та йому потрібно було вже виходити.
Під час розгляду даної справи суд враховує, що Постанова № 392 не містить будь-якого зобов'язання водія, що здійснює пасажирське перевезення на маршруті, здійснювати спостереження за пасажирами та виявляти з їх числа таких, які знаходяться без засобів індивідуального захисту.
При цьому, суд приймає до уваги й вимоги п. 2.3 «б» ПДР України, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.
В свою чергу, матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містять жодних доказів того, що громадянин- пасажир ОСОБА_2 , який 04.07.2020 року близько 14.20 год., знаходився в маршрутному транспортному засобі без захисної маски, був пропущений ОСОБА_1 під час посадки до салону транспортного засобу без засобу індивідуального захисту.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що громадянин, який знаходився в автобусі без маски, під час здійснення пасажирського перевезення по маршруті, міг тимчасово зняти маску з приводу дискомфорту (запотівання обличчя, подразнення, свербіння) та/чи для справляння природної потреби (вживання їжі чи води).
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення, окрім протоколу про адміністративне правопорушення також підтверджується матеріалами справи у їх сукупності, зокрема письмовими поясненнями ОСОБА_2 , рапортом.
Даючи оцінку вищевказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, та наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 44-3 КУпАП.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП., що підтверджується зібраними доказами, які на переконання суду є належними та допустимими, повністю взаємоузгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
У відповідності до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Згідно із ч. 2ст. 284 КУпАП, при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, з огляду на обставини справи, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності передбаченої ст. 44-3 КУпАП за малозначністю, оголосивши усне зауваження, оскільки діяння вчинене ним, містило в собі усі юридичні і суб'єктивні ознаки, що характеризують правопорушення передбачене ст.44-3 КУпАП, однак внаслідок всіх конкретних обставин воно не відповідало тій суспільній небезпеці, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, дії ОСОБА_1 суб'єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам.
На думку суду, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети -виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі вищевикладеного, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, особу порушника, який до адміністративної відповідальності раніше не притягався, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, а також приймаючи до уваги малозначність вчиненого правопорушення, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності передбаченої ст. 44-3 КУпАП за малозначністю, оголосивши усне зауваження, а провадження у справі закрити.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 252, 283, 284 КУпАП, суд,
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, звільнивши від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
Провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецький міський суд.
Суддя В. М. Олійник