Справа № 120/3231/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський О.В.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
11 листопада 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
в липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо ОСОБА_1 у зв'язку із зменшення основного розміру його пенсії за вислугу років під час її перерахунку з 71% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% від відповідних сум грошового забезпечення та зменшення розміру його пенсії за рахунок виплати з 01 січня 2018 року - 50%, а з 01 січня 2019 року - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 71% від відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати ГУ ПФУ у Вінницькій області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року, виходячи зі 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.08.2020 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років з 71% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку та зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 71% від відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, з урахуванням раніше виплачених сум, виходячи зі 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить змінити рішення.
В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції не просто мав повне право, а був зобов'язаний не застосовувати протиправний пункт 2 Постанови №103 під час його дії до 05.03.2019, оскільки він на той час не відповідач правовим актам вищої юридичної сили.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області. Позивачеві була призначена пенсія за нормами Закону № 2262-ХІІ.
На виконання Постанов № 103 та № 704 з 01 січня 2018 року відповідач провів перерахунок пенсії позивача. Проте позивач вважає, що ГУ ПФУ у Вінницькій області протиправно перераховано його пенсію виходячи з 70% грошового забезпечення, а не 71% як було встановлено при її призначенні.
Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі 0201007084 розмір пенсії позивача після проведення перерахунку з урахуванням виплати 50% підвищення згідно Постанови № 103 з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року склав - 21080,71 грн. (50% від 4361,41 грн.), з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 3271,06 грн. (75% від 4361,41 грн.), з 01 січня 2020 року - 4361,41 грн. з урахуванням 100% підвищення.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій управління пенсійного фонду щодо зменшення відсотку основного розміру пенсії з 71% на 70% при проведені її перерахунку на підставі Постанови № 103 та, відповідно, про наявність підстав для проведення перерахунку пенсії позивача, починаючи з 01 січня 2018 року, виходячи з 71% від відповідних сум грошового забезпечення.
Щодо зменшення розміру пенсії позивача за рахунок виплати з 01 січня 2018 року - 50%, а з 01 січня 2019 року - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, то суд першої інстанції дійшов висновку, що при проведенні позивачеві перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 відповідач не мав правових підстав не врахувати та не застосовувати до спірних правовідносин положення статті 63 Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 103 та в інший спосіб здійснювати виплату перерахованої позивачу пенсії, а саме з 01 січня 2018 - 50 % та з 01 січня 2019 року - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Суд першої інстанції зазначив, що пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до п. 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є не чинними саме з 05 березня 2019 року, а не з моменту прийняття такого нормативно-правового акта. Отже, пенсія позивача за вислугу років підлягає виплаті у розмірі 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018 саме з 05 березня 2019 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, враховуючи вимоги ст.308 КАС України, апеляційному перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в оскарженій позивачем частині, а саме щодо зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії за період з 01.01.2018 по 04.03.2019.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З метою реалізації норми частини 4 статті 63 Закону України №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2018 року прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч.4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
З урахуванням наведеного, ст.63 Закону № 2262-ХІІ Кабінету Міністрів України фактично делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри пенсійних виплат при перерахунку пенсії військовослужбовців, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, у зв'язку зі зміною грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в п.2, п.3 ст.116 Конституції України, а тому посилання апелянта на хибність висновків суду першої інстанції з даного питання колегія суддів вважає необґрунтованими.
На виконання ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 103 від 21.02.2018 р. «Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі по тексту іменовано - Постанова №103), пунктом 1 якої передбачено необхідність перерахування пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704).
Постанова № 103 є нормативно-правовим актом, який, з огляду на положення ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ, є обов'язковим у застосуванні органами пенсійного фонду при здійсненні обчислення перерахунку та виплати пенсії відповідній категорії осіб, на яких спрямована дія цієї постанови.
Пунктом 2 Постанови № 103 встановлено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:
- з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
- з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
- з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Згідно п.7 Постанови № 103 на Міністерство оборони разом з іншими відомствами після набрання чинності цією постановою покладено завдання забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розміри грошового забезпечення, визначені в пункті 1 цієї постанови, відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженого постановою № 45.
В п.1, п.4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. № 45, встановлено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Як видно з матеріалів справи виплата пенсії позивачу проводиться пенсійним органом відповідно до Постанови № 103, яким встановлено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) з 1 січня 2018 р. у зазначених вище розмірах.
Матеріалами справи підтверджено, що з 01.01.2018 пенсію позивачу перераховано з урахуванням попередньої суми пенсії та підвищення, що відповідає ч.4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та Постанові №103.
З урахуванням наведеного, пенсійний орган при проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу у період з 01.01.2018 р. - 04.03.2019 р. не мав правових підстав для не врахування та не застосування до спірних правовідносин положення норм ст.63 Закону № 2262-ХІІ та Постанови КМУ 103.
На вказаний календарний проміжок часу Постанова №103 такою, що суперечить Конституції України або вимогам закону не визнавалась та не скасовувалась, а отже була діючою, і як наслідок, підлягала обов'язковому застосуванню в межах спірних правовідносин.
Зокрема, колегія суддів звертає увагу на те, що Постанова № 103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсії, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій.
Вказана правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, зокрема, в ухвалі від 02.05.2018 р. по справі № 818/1076/18.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що дії пенсійного органу які полягають у зменшенні розміру пенсії позивача з 01.01.2018 р., визначеного станом на 04 березня 2019 року не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання Постанови № 103, що кореспондується з приписами ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ в частині наданого Уряду права встановлювати такі умови перерахунку пенсії.
Проте, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 й зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №826/3858/18 Верховний Суд у постанові від 12.11.2019, серед іншого вказав на те, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону №2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Відтак із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року.
Проте скасування в судовому порядку вказаних пунктів Постанови № 103 (після проведення перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року) не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувані дії ГУ ПФУ у Вінницькій області відповідали вимогам чинного на час їх вчинення законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Колегія суддів зазначає, що пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 втратили чинність з 05 березня 2019 року, як того вимагає ч.2 ст.265 КАС України.
Відтак, доводи апелянта щодо проведення перерахунку та виплати пенсії йому до 05.03.2019 є безпідставними, так як відповідач не мав правових підстав не враховувати та не застосувати до спірних правовідносин положення норм ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Постанови КМУ №103, та у інший спосіб здійснювати таку виплату перерахованої пенсії.
З огляду на зазначене, визнання нечинними в подальшому пунктів 1, 2 Постанови №103 рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.12.2018 р. в справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019 р., не може мати наслідком визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку пенсії, які були вчинені відповідачем до визнання нечинною Постанови № 103.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач діяв відповідно до законодавства, чинного на час виникнення у позивача права на перерахунок пенсії, а саме: Закону № 2262-ХІІ, Постанови № 103, Порядку № 45. До того ж такий підхід до застосування вказаних правових норм не є дискримінаційним та не порушує принцип рівності перед законом.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що у спірний період з 01.01.2018 - 04.03.2019 (до дати набрання законної сили рішення суду, яким визнано протиправним та скасовано п.1, 2 Постанови № 103) пенсійний орган, виплачуючи 50% та 75 % підвищення до пенсії позивачу, перерахованої з 01.01.2018р. згідно з Постановами Кабінету Міністрів № 103 та № 704 від 30.08.2017р., діяв у відповідності до п. 2 Постанови № 103, яка була чинною на той час, та не порушив вимог ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ.
Подібна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.10.2020 у справі №640/17732/19.
Отже, саме з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, а не з 01 січня 2018 року, як просив апелянт.
Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.