Справа № 120/1413/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян М.Б.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
11 листопада 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,
представника позивача: Яковенка Д.О.,
представника відповідача: Шикунової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження,
в березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Калинівської міської ради, в якому просила:
- визнати незаконним та протиправним розпорядження Калинівської міської ради від 30.01.2020 року №48 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 із позбавленням преміальних виплат і скасувати його;
- стягнути з Калинівської міської ради на користь ОСОБА_1 всі належні їй виплати із врахуванням розпорядження Калинівського міського голови А. Шамалюка від 24.01.2020 року №31 про встановлення та виплату за січень 2020 року надбавку за інтенсивність праці в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг, за вислугу років в органах місцевого самоврядування та премію у вказаних розмірах від нарахованої заробітної плати - 100%;
- стягнути з Калинівської міської ради на користь ОСОБА_1 належну їй на підставі статті 57 Закону України "Про державну службу" грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати;
- стягнути з Калинівської міської ради на користь ОСОБА_1 на підставі статті 117 КЗпП України середній заробіток за весь час затримки виплати остаточної заборгованості по заробітній платі та всім іншим сумам, належним до виплати під час її звільнення оформленого розпорядженням Калинівської міської ради від 10.03.2020 року №104, по день фактичного розрахунку;
- стягнути з Калинівської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Калинівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати остаточної заборгованості по заробітній платі та всім іншим сумам, належним до виплати під час її звільнення, оформленого розпорядженням Калинівської міської ради від 10.03.2020 року № 104, по день фактичного розрахунку за період з 11.03.2020 року по 13.03.2020 року у розмірі 2342,12 із відрахуванням загальнообов'язкових платежів; в задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, позивач вважає розпорядження Калинівської міської ради № 48 від 30.01.2020 року неправомірним. Апелянт посилається на те, що у вказаному розпорядженні відсутнє посилання на вчинення дисциплінарного проступку, крім узагальненої фрази про неналежне виконання посадових обов'язків. Також зазначила, що про вчинення дисциплінарного проступку не була повідомлена та ознайомлена.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 29.01.2020 року заступником міського голови з питань економіки та бухгалтерського обліку Гордійчук Валентиною Петрівною було складено доповідну записку на ім'я міського голови Шмалюка А.В. про виявлення зайвого нарахування ОСОБА_1 заробітної плати головному спеціалісту-інспектору праці юридичного відділу ОСОБА_2 за листопад 2019 року, що потягло до здачі неправильних звітів до пенсійного фонду за листопад, грудень 2019 року, січень 2020 року, неправильне нарахування єдиного соціального внеску, а також подачі податкового звіту за 4 квартал 2019 року та 1 квартал 2020 року Ф.№1ДФ з помилками.
30.01.2020 року заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів Олександром Щьовим видано розпорядження №48 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов'язків з оголошенням догани та позбавленням преміальних виплат в січні-березні 2020 року.
10.03.2020 року розпорядженням міського голови м. Калинівка № 1 ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку Калинівської міської ради, віднесену до 7 категорії посад, за угодою сторін 10.03.2020 року згідно поданої нею заяви.
Не погоджуючись з винесеним розпорядженням про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 48 та бездіяльністю Калинівської міської ради з виплати остаточної заробітної плати при звільненні, ОСОБА_1 звернулася до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з часткової доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
За змістом статті 3 КЗпП України (у редакції чинній на час звільнення позивача) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі статтею 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 1 частини 1 Європейської соціальної хартії кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 року №2493-III (далі - Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування").
Відповідно до статей 1, 2 цього Закону, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (стаття 3 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування").
Згідно частиною 3 статті 7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Як встановлено матеріалами справи та підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 від 15.03.1993 року, відповідно розпорядження № 7 від 06.03.2002 року ОСОБА_1 зараховано на посаду бухгалтера Калинівської міської ради.
Розпорядженням № 10 від 17.02.2006 року ОСОБА_1 присвоєно 13-й ранг посадової особи органу місцевого самоврядування.
Відповідно до розпорядження № 104 від 10.03.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста Калинівської міської ради за угодою сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).
Отже, до спірних правовідносини, що склались між сторонами, підлягають застосуванню норми КЗпП України з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Судом встановлено, що розпорядженням міського голови Калинівської міської ради №31 від 24.01.2020 року "Про упорядкування умов оплати праці працівників апарату Калинівської міської ради та її виконавчого комітету у січні 2020 року" вирішено встановити та виплатити працівникам апарату Калинівської міської ради та її виконавчому комітету за січень 2020 року надбавку за інтенсивність праці в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг, за вислугу років в органах місцевого самоврядування та премію у вказаних розмірах від нарахованої заробітної плати, зокрема ОСОБА_1 100%.
Зазначена премія та надбавка була встановлена позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (далі - Постанова №268).
У пункті 1 Постанови №268 Кабінет Міністрів України постановив затвердити схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної Ради України, апарату Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Рахункової палати України, апарату Ради національної безпеки і оборони України, апарату Вищої ради юстиції, секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, апарату Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Рахункової палати Автономної Республіки Крим, виборчої комісії Автономної Республіки Крим, міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, органів прокуратури, судів та інших органів державної влади, згідно з додатками 1-47, 55, а також розміри надбавок за ранг державного службовця, дипломатичний ранг, спеціальне звання, та окладів осіб рядового і начальницького складу податкової міліції за спеціальні звання згідно з додатками 56-58.
Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених цією постановою, і схем посадових окладів згідно з додатками 48-54 і 57.
Відповідно до підпункту 2) пункту 2 постанови № 268 керівникам відповідних органів надане право здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 1 січня 2007 р. - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.
Згідно підпункту 4) пункту 3 Постанови № 268, надано право виплачувати працівникам органів надбавку за вислугу років службовцям органів місцевого самоврядування у відсотках до посадового окладу в таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків - у порядку, визначеному Положенням про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. № 1049 "Про надбавки за вислугу років для працівників органів виконавчої влади та інших державних органів".
Тобто, положення про преміювання розробляється в органах самостійно, дотримуючись норм Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", постанови Кабінету Міністрів України № 268 та інших нормативно-правових актів, передбачаючи стимулювання ефективного виконання завдань та функцій працівниками підрозділів відповідного органу.
У положеннях про преміювання визначається коло працівників, на яких поширюється чинність преміальної системи, показники і умови преміювання щодо кожної категорії працівників.
Так, відповідно даних положень постанови Кабінету Міністрів України № 268, Калинівською міською радою розроблено Положення про преміювання працівників Калинівської міської ради.
Відповідно до розділу 2 Положення про преміювання працівників Калинівської міської ради, встановлено виплачувати премію працівникам ради згідно з розпорядженням міського голови.
Пунктом 2.2 Положення про преміювання працівників Калинівської міської ради працівники апарату Калинівської міської ради та її виконавчого комітету преміюються за виконання таких показників:
- своєчасне і якісне виконання завдань, передбачених службовими обов'язками, розробленими відповідно до Законів України, постанов Уряду та вищестоящих органів;
- за систематичне вдосконалення професійних знань, участь у громадській роботі, співпрацю з громадськими формуваннями територіальної громади;
- за високу ефективність роботи та інтенсивність праці.
Згідно пункту 2.9, 2.10 Положення про преміювання працівників Калинівської міської ради працівники установи можуть бути позбавлені премії повністю або частково за:
- недоліки та упущення у роботі;
- порушення трудової, фінансової дисципліни;
- невиконання правомірних вказівок адміністрації, відсутність результативності у виконанні поставлених завдань, низький рівень виконавської дисципліни;
- несвоєчасне виконання вимог нормативних документів, планових завдань, підготовки звітних та інших даних.
Позбавлення премії, передбаченої цим Положенням проводиться за розпорядженням з обов'язковим зазначенням конкретних обставин, які спричинили прийняття такого рішення.
Як свідчать матеріали справи, 30.01.2020 року заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів Олександром Щьовим видано розпорядження №48 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов'язків з оголошенням догани та позбавленням преміальних виплат в січні-березні 2020 року.
Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Статтею 139 КЗпП України закріплено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно зі статтею 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Відповідно до статті 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.
Згідно зі статтею 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно правової позиції Верховного Суду України у постанові Судової палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-33цс14, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.
Судом встановлено, що приймаючи оскаржуване розпорядження, відповідачем дотримано вимоги вищенаведених нормативних актів.
Як свідчать матеріали справи, 29.01.2020 року заступником міського голови з питань економіки та бухгалтерського обліку Гордійчук Валентиною Петрівною була проведена перевірка нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати у грудні 2019 року головному спеціалісту ОСОБА_2 за листопад 2019 року.
Вказаною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 у листопаді 2019 року головному спеціалісту ОСОБА_2 нараховано заробітної плати 19509,89 гривень, хоча згідно чинного законодавства заробітна плата за листопад 2019 рік ОСОБА_2 повинна складати 15184,61 гривень. Тобто за листопад зайво нарахована заробітна плата ОСОБА_2 склала 4883,92 гривень, також не нарахована відпустка за 26.11.2019 року у сумі 558,65 гривень та зайво нарахований ЄСВ у сумі 363,76 гривень.
Щодо виплати лікарняних ОСОБА_2 перевіркою встановлено, що лікарняний лист надійшов 22.11.2019 року, про що свідчить протокол засідання комісії із соціального страхування Калинівської міської ради від 22.11.2019 року, підпис на лікарняному ОСОБА_1 та сформована та подана заява-розрахунок до Фонду соціального страхування 22.11.2019 року ОСОБА_1 на суму нарахованих лікарняних 2172,05 гривень. Однак, відповідно до розрахунку ОСОБА_2 на руки було виплачено 6955,30 гривень.
Перевіркою 29.01.2020 року також було встановлено неправильне нарахування відпускних у грудні 2019 року ОСОБА_2 . Так, ОСОБА_1 нараховано 1137,12 гривень за два дні відпустки, де до розрахунку взято завищені доходи за листопад 2019 року - 19509,89 гривень, хоча потрібно було брати дійсні доходи - 15184,61 гривень. Не вірно також нараховано премію до дня місцевого самоврядування, де ОСОБА_1 нараховано - 16515,16 гривень, однак відповідно законодавства потрібно було нарахувати 16285,72 гривень. Також у персоніфікованому звіті додатку 4 не правильно відображено та недонараховано ЄСВ на суму 315,05 гривень.
Відтак доходи відображені за 4 квартал 2019 року у Ф.№1ДФ податкового звіту відображені невірно.
Також, відповідно до результатів перевірки у січні 2020 року ОСОБА_1 нарахувала головному спеціалісту ОСОБА_2 завищену суму матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, яка розраховується на підставі попередніх двох місяців. Отже, заробітна плата ОСОБА_2 у січні 2020 року нарахована не правильно, про що подано персоніфікований звіт до пенсійного фонду з завищеною сумою ЄСВ.
Під час перевірки заступником міського голови з питань економіки та бухгалтерського обліку також було виявлено, що ОСОБА_1 було подано неправильні звіти до податкової Ф.№1ДФ за 1 квартал 2019 року та 4 квартал 2019 року. Так, у першому кварталі 2019 році завищені доходи багатьом громадян (військовослужбовці, службовці), що отримували допомогу з місцевого бюджету та подали декларації про доходи за 2019 рік.
Таким чином, виявлені під час перевірки помилки у нарахуванні заробітної плати та у звітах поданих до податкового органу, доводять вину ОСОБА_1 . Під час судового засідання представником позивача не заперечувалось здійснення ОСОБА_1 вказаних помилок.
Колегією суддів враховано, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани, яке накладене на позивача оскаржуваним розпорядженням є найменшим видом дисциплінарного стягнення, яке передбачене чинним законодавством про працю і яке є достатнім для дисциплінування позивача та попередження допущення подібних поршень у майбутньому.
Тому, на думку суду, відповідачем при винесені оскаржуваного розпорядження дотримано всіх обов'язкових процедур визначених чинним законодавством, а вид дисциплінарного стягнення накладеного на позивача повністю відповідає принципу співмірності вчиненого дисциплінарного проступку та накладеного за нього стягнення.
Судова колегія не приймає до уваги доводи представника позивача про порушення відповідачем процедури накладення дисциплінарного стягнення, зокрема щодо повідомлення ОСОБА_1 про накладення на неї дисциплінарного стягнення 10.03.2020 року, оскільки під час судового засідання в суді першої інстанції остання повідомила суд, що дізналася про накладення дисциплінарного стягнення в день його винесення, тобто 30.01.2020 року.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.
Враховуючи вищенаведені обставини, з огляду на наявні у матеріалах справи документи та показання представників сторін, суд не приймає до уваги посилання представника позивача щодо того, що про оголошення догани позивачу стало відомо 10.03.2020 року.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що невручення позивачу особисто оскаржуваного розпорядження не може свідчити про його протиправність за умови встановленого факту порушення посадових обов'язків, який підтверджується належними доказами.
У зв'язку з вищевикладеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо безпідставності позовних вимог про визнання незаконним та протиправним розпорядження Калинівської міської ради від 30.01.2020 року №48 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 в даній частині задоволенню не підлягають.
Оскільки вимога про стягнення з Калинівської міської ради на користь ОСОБА_1 всіх належних виплат із врахуванням розпорядження Калинівського міського голови А. Шамалюка від 24.01.2020 року №31 про встановлення та виплату за січень 2020 року надбавку за інтенсивність праці в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг, за вислугу років в органах місцевого самоврядування та премії у вказаних розмірах від нарахованої заробітної плати - 100% є похідною від позовної вимоги, у задоволені якої суд дійшов висновку відмовити, тому у задоволенні цієї частини позову теж слід відмовити.
Стосовно вимоги про стягнення з Калинівської міської ради на користь ОСОБА_1 належну їй на підставі статті 57 Закону України «Про державну службу» грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати, суд зауважує, що позивач є посадовою особою органу місцевого самоврядування і на неї розповсюджуються положення Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а не Закону України "Про державну службу".
Відтак, підстав для стягнення з Калинівської міської ради на користь ОСОБА_1 належну їй на підставі статті 57 Закону України «Про державну службу» грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати суд у даному випадку не вбачає.
Разом із тим, щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 гривень, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2019 року справа №464/3789/17 зокрема, зазначає: "виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір. При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України)".
Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Згідно з статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Між тим стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 пов'язує саме із прийняттям Калинівською міською радою розпорядження від 30.01.2020 року №48, однак за умови не доведення позивачем протиправності дій відповідача у межах заявлених позовних вимог із скасування розпорядження від 30.01.2020 року №48, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Судове рішення в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 12 листопада 2020 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.