Справа № 560/1580/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
12 листопада 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року (ухвалене в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання незаконним та скасування рішення,
в березні 2020 року позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання незаконним та скасування рішення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300,304 КАС України не скористалась та не подала відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 жовтня 2020 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 02.02.2005, що підтверджується Витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.05.2020. Основний вид економічної діяльності: 96.04 Діяльність із забезпечення фізичного комфорту.
Копією пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1 виданого 21.03.2008 стверджено, що позивач, 1982 року народження, отримує пенсію по інвалідності 3 група як інвалід з дитинства, термін дії: довічно (арк. спр. 8).
Позивач подала до контролюючого органу звіт Форми №Д5 (річна) від 06 лютого 2019 року про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, відповідно до якого визначено суму нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2018 рік - 9828,72 гривень (арк. спр. 48-49).
Відповідно до рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області № 0053755305 від 03 березня 2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, застосовано до позивача штраф у розмірі 1225,17 грн за період з 12.02.2019 по 24.12.2019 та нараховано пеню у розмірі 1924 грн 13 коп. (арк. спр. 46).
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулась до суду для його скасування.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону №2464-VI, виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 4 ст. 4 Закону №2464-VI визначено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5 1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу. Звітним періодом є календарний рік.
Отже, звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов: 1) особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда; 2) особа повинна отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 19.04.2019р. у справі № 819/538/18.
З матеріалів справи встановлено, що позивач є пенсіонером та отримує пенсії за віком, а тому звільнена від сплати єдиного внеску.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлений у ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У той же час, колегія суддів звертає увагу, що подання особою "Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази наявності договору на добровільну участь ОСОБА_1 у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та відповідачем таких доказів ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, не надано.
Отже, враховуючи те, що позивач є особою з інвалідністю, отримує відповідну соціальну допомогу, а відтак звільнена від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладала, вона не має обов'язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі №806/2169/16 (адміністративне провадження №К/9901/45232/18).
Щодо доводів апелянта, що позивач самостійно визначила суми зобов'язання із сплати єдиного внеску шляхом подання до контролюючого органу відповідного звіту, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що позивач звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та договір про добровільну участь відповідно у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не уклала.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України не передбачає можливість відкликання звіту, а лише виправлення в ньому помилок, що врегульовано розділом V Порядку № 435.
Подання позивачем звітів фізичної особи-підприємця не є самостійним визначенням грошових зобов'язань в розумінні п.57.1 ст.57 ПК України, відповідно ці суми неможливо ототожнити з узгодженими грошовими зобов'язаннями, а тому несплата сум, зазначених у них, не свідчить про виникнення податкового боргу.
Аналогічні висновки, за яких позивач у разі отримання пенсії може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування незалежно від подачі ним звітів за певний період і визначення у них сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, викладені в постановах Верховного Суду від 04.09.2019р. у справі № 806/1503/16, від 17.10.2018р. у справі № 806/1575/16, від 05.11.2018р. у справі № 806/2169/16, від 20.03.2018р. у справі № 805/2195/17-а.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки Головного управління ДПС у Хмельницькій області, як суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. У контролюючого органу відсутні правові підстави для прийняття оскарженого рішення, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав його протиправним та скасував.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно із ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Курко О. П.