Справа № 120/1484/20-а
Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
12 листопада 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області та апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року (прийняте у м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області та Жмеринського районного відділу Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
позивачі 01.04.2020 звернулись із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просили:
- визнати протиправними дії відповідача 2 щодо не оформлення паспорта неповнолітнім ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, з урахуванням вимог Закону України від 14.07.2016 № 1474-VIII;
- зобов'язати відповідача 1 організувати роботу з оформлення та видачі, а відповідача 2 оформити та видати бланк паспорта громадянина України неповнолітнім ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, з урахуванням вимог Закону України від 14.07.2016 № 1474-VIII, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних;
- зобов'язати відповідачів вести паспортний облік щодо неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 за прізвищем, іменем, по батькові, роком народження та за місцем реєстрації без використання цифрового ідентифікатора особи, без внесення інформації про них до Єдиного демографічного реєстру чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.06.2020 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Жмеринського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки неповнолітнім ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з підстав, зазначених у листі від 04 грудня 2019 року за № 0518-1379/0518.1-19.
Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі Жмеринського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області з урахуванням висновків, наведних у рішенні суду, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Крім того, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної заяви позивачами подано апеляційну скаргу, в якій просять суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що правовідносини щодо порядку видачі паспорта громадянина України регулюються на підставі Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС від 06 червня 2019 року №456. Однак, позивач звернулась до територіального підрозділу із відповідною заявою із неповним переліком документів відповідно до Порядку №456 та без відповідного рішення суду, яке є обов'язковим за вимогами Розділу ІІІ Порядку №456. Більше того, як зазначає представник відповідача оформлення та видача паспорта у формі книжечки неповнолітнім дітям не є можливим з огляду на недосягнення 16-річного віку, що не дозволяє отримати паспорт у формі книжечки у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, а також Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджено наказом МВС від 06 червня 2019 року №456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивачі вказали, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано позицію Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, крім того законодавець прийняттям змін до законодавства що регулює спірні правовідносини та знижуючи відповідний вік з 16 на 14 по досягненню якого виникає обов'язок, отримання паспорту передбачив одночасний обіг рівнозначних форм паспортів, у формі картки та книжечки, а тому і відповідно видачу паспорту у формі паспортної книжечки одночасно з виникненням обов'язку отримати паспорт.
Позивачі подали відзив на апеляційну скаргу відповідача зазначивши, що відмова Жмеринського РВ УДМС у Вінницькій області, викладена у листі від 04.12.2019 № 0518-1379/0518.1-19, обґрунтована з посиланням на інші підстави, які суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 (Пз /9901/2/18), у якому серед іншого ВП зазначила, що у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних відмова територіальних органів ДМС України у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503/ХІІ є протиправною.
Відповідач у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивачів зазначив, що позивачами не дотримано порядку звернення для отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, про що їм роз'яснено відповідачем у відповіді та запропоновано надати повний перелік документів. Крім того, позивачам неодноразово роз'яснено відповідачем про те, що неповнолітні - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 не досягли відповідного віку для того, щоб отримати паспорт у формі книжечки, адже відповідна видача можлива лише тільки по досягненню 16 років.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивачів необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, адміністративний позов - задовольнити частково, натомість апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
Так, 15.11.2019 позивачі ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулись до Жмеринського РВ УДМС у Вінницькій області з заявою, в якій просили оформити та видати їхнім неповнолітнім дітям паспорт громадянина України у формі паспортної книжки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992.
В заяві зазначалося, що неповнолітні діти позивачів категорично відмовляються оформлювати паспорт громадянина України у формі ID-картки і отримання цього виду паспорта є правом, а не обов'язком громадянина. Також у заяві позивачі просили вести паспортний облік їхніх неповнолітніх дітей за раніше встановленими формами виключно за іменем, прізвищем, по батькові, а при необхідності використовувати інформацію про них з обмеженого переліку, а саме: місця фактичного проживання, року народження, місця роботи/навчання/служби, без внесення інформації до Державного демографічного реєстру, будь-яких баз даних і реєстрів, без їх обробки та передачі. Крім того, в заяві позивачі просили врахувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17. До своєї заяви позивачі додали ряд документів, а саме заяви про видачу паспортів (за формою згідно з Додатком 1 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України), копії свідоцтв про народження дітей, фотокартки розміром 3,5х4,5 см для оформлення бланків паспортів.
Листом № 0518-1379/0518.1-19 від 04.12.2019 Жмеринський РВ УДМС у Вінницькій області повідомив позивачів, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302" до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2015 № 302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України затверджено наказом МВС від 06.06.2019 № 456, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591. У зв'язку з відсутністю відповідного рішення суду відсутні правові підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.
Позивачі вважають такі дії протиправними, а також те, що в цьому випадку відповідач порушив право їх неповнолітніх дітей на отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, звернулись до суду з даним адміністративним позовом за захистом таких прав.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ виникає у особи після досягнення нею 16-річного віку, за умови особистого звернення з відповідною заявою за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, оскільки станом на день звернення позивачів до Жмеринського РВ УДМС у Вінницькій області із заявою про видачу паспортів громадянина України у формі книжечки неповнолітнім ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виповнилося по 14 років, а ОСОБА_8 - 15 років, а тому такі звернення щодо видачі паспортів громадянина України у формі книжечки, є передчасними.
Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що оскільки Жмеринський районний відділ УДМС України у Вінницькій області розглядаючи звернення позивача про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року неповнолітнім особам, які не досягли 16 річного віку, не здійснив оцінку обставинам щодо наявності у останнього права на його отримання, тому суд доходить переконання, що розгляд такого звернення відбувся поверхового, без з'ясування усіх обставин, що мають правове значення у даній ситуації, а тому зобов'язав відповідача з урахуванням висновків, наведених у рішенні суду, повторно розглянути заяви про видачу паспортів громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення від 26 червня 1992 року за № 2503-ХІІ.
Апеляційний суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року №2235-II документом, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України.
Згідно вказаної норми постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (надалі - Положення № 2503-ХІІ).
За приписами пунктів 2, 3 Положення №2503-ХІІ передбачено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 5, 6 Положення № 2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Наведені правові норми є чинними, а тому підлягають застосуванню.
Разом з тим, 20.11.2012 прийнятий Закон України № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI).
Статтею 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
За правилами частини 3 статті 13, частини 4 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (безконтактний електронний носій - імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов'язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом - частиною 1 статті 3 Закону).
Згідно частини 2 статті 21 Закону № 492-VI в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (надалі - постанова №302) запроваджено із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:
- з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;
- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Відповідно до пункту 3 постанови №302 до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється.
За приписами пункту 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302, до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Отже, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що бажання позивача отримати паспорт у формі книжечки обумовлене власними переконаннями та запереченнями обставин здійснення обліку персональних даних у Єдиному державному демографічному реєстрі та запереченням щодо використання імплантованого безконтактного електронного носія у бланку документу.
Пунктами 21 та 22 частини 1 статті 5 КАС України визначено, що типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
За приписами частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Постановою Великої Палати Верховного Суду 19.09.2018 у зразковій справі 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) прийнято рішення про часткове задоволення позову, зазначивши, що висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справа щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки.
Ця справа відповідає вище визначеним ознакам типової справи, оскільки позивачем є фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ; відповідач є територіальним органом ДМС України; предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Оскільки, дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, судом при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду цієї зразкової справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Так, Великою Палатою Верховного Суду України в постанові від 19 вересня 2018 року в зразковій справі 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) викладені такі правові висновки.
Норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.
Перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження "нагальній суспільній потребі", тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі "Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine" від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі "GropperaAG and Others v. Switzerland" від 28 березня 1990 року).
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
За зазначеними підставами Велика Палата Верховного Суду вказала на протиправність дій територіального органу ДМС з відмови у видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України, на якій діяло два нормативних акта: Положення про паспорт №2503-XII і Постанова №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID -картки, який має обмежувальний термін 10 років (частина 3 статті 21 Закону №5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі-Конвенція), ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany), заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).
Статтею 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, визначено, що: "Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції".
Згідно практики ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п.37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у формі книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Так згідно матеріалів справи, а саме відповіді відповідача на подані заяви позивачів ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 сектором УДМС повідомлено про можливість видачі паспорту у разі надання документів за переліком, визначеним у пункті 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України а також рішення суду, що набрало законної сили, проте не вказано, яких документів не подано заявником.
При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 внесено зміни до пункту 3 постанови №302 та доповнено абзацом такого змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року".
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06 червня 2019 року, затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок №456), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Отже, з огляду на те, що відповідачем не обґрунтовано відмовлено у видачі неповнолітнім паспортів зразка 1994 року, зокрема не зазначено, які документи не подані, колегія судів не погоджується з висновками суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог, адже відмова у оформленні паспорта у формі книжечки є протиправною, а належним способом захисту прав неповнолітніх з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду є зобов'язання оформити паспорт зразка 1994 року.
Відповідно до пункту 2 Тимчасового порядку №456 паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року №353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України".
Пунктом 3 Тимчасового порядку №456 встановлено, що оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України: 1)особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто; 2)особі, яка досягла 16-річного віку та яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною, - на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники).
Разом із тим, частиною 2 статті 21 Закону №5492-VI чітко встановлено, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.
Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядком №302 також визначено, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт (пункт 3).
Таким чином, положення Тимчасового порядку №456 щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України особам, що досягли 16-річного віку, не відповідають ані Закону №5492-VI, ані Порядку №302, тому в силу частини 3 статті 7 КАС України, яка передбачає, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, суд не застосовує положення Тимчасового порядку №456 щодо оформлення паспорту зразка 1994 року особам тільки після досягнення 16-річного віку.
Отже, доводи міграційного органу викладених в апеляційній скарзі про те, що позивачі чи самі неповнолітні не зверталися із заявою за формою, встановленою для надання адміністративної послуги, та на момент звернення до міграційного органу для оформлення паспорта громадянина України неповнолітні не досягли 16-річного віку, суд зазначає, що подання документів для отримання паспорту відповідає п.14 Порядку №302, яким визначено вимоги до заяви-анкети, та п.7 Порядку №302, відповідно до якого оформлення паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Колегія суддів зазначає, що наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не були підставою для відмови в оформленні паспорту громадянина України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі 819/2190/17 та у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2020 у справі № 120/72/20-а (ухвала ВС про відмову у відкритті касаційного провадження від 28.07.2020).
Крім того, в контексті правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 19 вересня 2018 року в зразковій справі 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), щодо наявності у громадянина України права на отримання паспорту у формі книжечки суд вказує, що кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, має право на отримання паспорту громадянина України зразка 1994 року.
Стосовно позовних вимог щодо порядку/способу ведення відповідачами паспортного обліку, а також щодо організації роботи з видачі паспортів громадянина України, то такі задоволенню не підлягають, оскільки оформлення паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт, не передбачає внесення персональних даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.
З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції, порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови. При цьому доводи апеляційної скарги Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області колегія суддів вважає необґрунтованими, та такими, що не спростовують встановлені обставини справи.
А тому, апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити частково, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити повністю.
У силу п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
у задоволенні апеляційної скарги Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Жмеринського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області щодо неоформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки неповнолітнім ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26 червня 1992 року.
Зобов'язати Жмеринський районний відділ Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області оформити та видати неповнолітнім ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 паспорти громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26 червня 1992 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.