415/6610/19
2/415/266/20
10 листопада 2020 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді - Луньової Д.Ю.;
за участю секретаря судового засідання - Гавриленко В.В.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ (місцезнаходження: пр. Льва Ландау, буд. № 27, м. Харків, 61080) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення грошових коштів, пов'язаних з утриманням під час навчання, -
07 серпня 2019 року представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням, а саме грошові коштів розмірі 10962,06 грн. та судовий збір.
Ухвалою судді Лисичанського міського суду Луганської області Луньової Д.Ю. від 10 березня 2020 року справі відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу без повідомлення сторін.
Представник позивача подав до суду клопотання, в якому просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю,а також до стажу державної служби.
За змістом ч. 4, 5 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2,4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 30 серпня 2014 року по 20 червня 2015 року, наказом Харківського національного університету внутрішніх справ (далі - ХНУВС) від 28 серпня 2014 року № 189 відповідача переведено з Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка до складу курсантів ХНУВС, наказом від 20 червня 2015 року № 86 відповідача відрахували зі складу курсантів та відкомандирували до ГУМВС України в Луганській області для подальшого проходження служби.
Наказом ГУНП в Луганській області від 11 квітня 2016 року № 204 відповідача звільнено відповідно до ЗУ «Про Національну поліцію» за п. 7 ч. 1 ст. 77.
За таких обставин, спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
У межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві в силу вимог 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18), в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 461/5577/15-ц (провадження № 14-18цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15 (провадження № 11-750апп18).
Таким чином, на позовні вимоги позивача про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі поширюється юрисдикція адміністративного суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі , якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Суд також роз'яснює позивачу його право звернутись до суду з даними вимогами в порядку адміністративного судочинства.
Окрім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена за платіжним дорученням № 1069 від 08 травня 2019 року року сума судового збору в розмірі 1921 грн. підлягає поверненню на підставі відповідного клопотання.
Керуючись ст.ст. 124, 125 Конституції України; ст.ст. 4, 247,255, 261,353 ЦПК України, ст. 18 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»; с.ст. 4, 19 КАС України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд,-
Провадження по справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, пов'язаних з утриманням під час навчання - закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення в порядку передбаченому ст. 261 ЦПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду, з врахуванням вимог п. 15.5) Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Д.Ю. Луньова