Справа № 580/2989/19
12 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Кондрат Л.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, суддя Трофімової Л.В., у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у (а.с.32-37) Черкаській області та з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу від 09.08.2019 року №Ф-3849-23 про сплату боргу(недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуання у розмірі 8448 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 01.12.2018 року помилково подав по податкового органу «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за формою № Д5 за 2017 рік. У подальшому, встановивши помилку у подачі звітності намагався подати коригуючу звітність, але зазначена звітність не була прийнята, оскільки подання такої звітності не передбачено Законом. Позивач зазначає, що відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Окрім того, позивач зазначив, що договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не підписував, а помилкова подача звіту за 2017 рік не свідчить про добровільну участь позивача у системі страхування.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у Черкаській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку ЄСВ, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом №2464.
Інструкцією, що визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом № 2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів є Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом МФУ від 20.04.2015 року № 449.
Позивач ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 29.04.1998 року та з 30.04.1998 року перебуває на обліку як платник єдиного внеску (а.с.39).
Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку від 08.07.2014 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.07.2014 року.
Окрім того, відповідно до довідки від 09.02.2017 року № 496 позивач перебуває на пенсійному обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області з 10.11.2016 року і отримує пенсію у зв'язку з інвалідністю, є пенсіонером.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464 недоїмка - сума ЄСВ, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Законом №2464 (стаття 25) передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками ЄСВ, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У випадках, зазначених в абзаці 9 цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою у порядку, встановленому законом. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Як убачається із відомостей облікової картки платника ЄСВ за позивачем обліковано недоїмку зі сплати ЄСВ відповідно до самостійно поданої звітності про суми нарахованого ЄСВ у сумі 8448 грн.
Згідно з частиною 2 статті 11 Закону №2464 із страховими коштами, акумульованими на рахунках органів доходів і зборів, здійснюються, зокрема такі операції: 1) перерахування на рахунки Пенсійного фонду фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до встановлених законом пропорцій розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; 2) повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум; 3) повернення безпідставно стягнених сум єдиного внеску.
Відповідно до статті 26 Закону №2464 суми коштів, безпідставно стягнені територіальними органами доходів і зборів з юридичних і фізичних осіб, належать поверненню з рахунків органами доходів і зборів в триденний строк з дня прийняття рішення територіальним органом доходів і зборів або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
Із матеріалів справи вбачається, що 01.02.2018 року позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску у сумі 8448 грн. 31.05.2019 позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску з мінусовим значенням 8448 грн.
Відповідно до квитанції від 31.05.2019 року № 2 ОСОБА_1 подавав до ГУ ДФС у Черкаській області Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ форми № Д5 (виправлений) за 2017 рік, проте документ не прийнято у зв'язку з тим, що «звіт подано після терміну. Вже є прийняті і оброблені звіти за вказаний період».
Як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно процедур адміністрування щодо підстав відмови у прийнятті звіту не було зазначено, які саме порушення допущено з боку позивача. Податковий орган зобов'язаний прийняти кореспонденцію у строки, визначені у пункті 49.11 статті 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Кодекс № 2755), надіслати мотивовану відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Відповідно до підпункту 2.3.2.1 Інструкції з діловодства у Державній фіскальній службі України доставка документів до ДФС здійснюється через СЕВ, а також може здійснюватися з використанням засобів поштового зв'язку, кур'єрською та фельд'єгерською службами і особисто через поштову скриньку або отримується уповноваженим працівником ДФС. Вхідна кореспонденція, що надійшла на електронні поштові адреси, створені у ДФС відповідно до Закону України «Про звернення громадян» і Закону України «Про доступ до публічної інформації» для отримання звернень громадян та запитів на інформацію, і підлягає реєстрації у службі діловодства, передається структурним підрозділом ДФС, який отримав такий документ, за реєстром переданих/отриманих документів до служби діловодства.
Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 року № 435 визначено, що фізичні особи - підприємці (далі - ФОП), у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, без використання праці найманих працівників, формують та подають Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом, за формою згідно з таблицею 1 додатка 5 до Порядку №435. Якщо ФОП подала до контролюючого органу звітність не за встановленою формою, то відповідно до Закону № 2464 органом ДПС здійснюється накладення на таку особу штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - мають наслідком накладення штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною 1 статті 165-1 КУпАП, зокрема подання не за встановленою формою звітності щодо ЄСВ, - має наслідком накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, ФОП або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від 30 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із правопорушень, зазначених у частині 1 статті 165-1 КУпАП, - мають наслідком накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, ФОП або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від 40 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Випадки, коли контролюючий орган може відмовитися приймати від платника податків декларацію, передбачено у Кодексі № 2755: відповідно до пункту 49.12 статті 49 Кодексу № 2755 платник податків має два варіанти дій: подати нову податкову декларацію або оскаржити рішення контролюючого органу.
Як встановлено судом, позивач подав звіт 01.02.2018 року. Оскаржувану вимогу податковим органом подато 09.08.2019 року, тобто після наміру платника повідомити контролюючий орган про помилку та вжитих заходів, спрямованих на її виправлення.
Згідно пункту 16 розділу 2 Порядку № 435, відповідальним за правильність і достовірність заповнення Звіту з ЄСВ є страхувальник.
Статтею 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI передбачено, що посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема за подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Держреєстр). У разі виявлення помилки до закінчення строку подання цього звіту роботодавець повторно формує та подає звіт у повному обсязі. При цьому чинним вважається останній електронний або паперовий звіт, поданий роботодавцем до закінчення строку подання звітності, визначеного Порядком № 435. Порядок №435 не містить правил внесення змін до додатку 5, за яким підприємці щорічно звітують про суми ЄСВ, нараховані ними за себе. Відповідно до пункту 2 розділу Порядку № 435 у разі виявлення помилки у Звіті з ЄСВ після закінчення звітного періоду в реквізитах, що стосуються застрахованої особи (крім грошових показників), необхідно сформувати й подати звіт за попередній період, що містить: перелік таблиць звіту; таблицю (у цьому випадку таблицю 5), зазначивши тип форми «скасовуюча» з відомостями про застраховану особу (працівника), які були помилкові; ту саму таблицю 5 із зазначенням типу форми «початкова» і правильних відомостей щодо застрахованої особи.
Пунктом 3 розділу 4 Інструкції № 499 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Відповідно до пункту 3 розділу 6 Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Водночас згідно з пунктом 4 розділу 6 Інструкції № 449 після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику корінець такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом (господарським судом), то підшивається примірник (копія) рішення суду (господарського суду) до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічна норма міститься, зокрема, у пункті 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 14.04.2015 року № 435 (далі - Порядок № 435), згідно якого фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
Добровільна участь особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідачем не надано до справи укладений у встановленому законом порядку договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та не надано доказів обов'язку сплати ЄСВ позивачем.
Сам факт помилкової подачі позивачем звіту за 2017 рік не свідчить про добровільну участь ОСОБА_1 у системі страхування.
Відповідно пункту 6 Розділу VI Інструкції № 499 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом.
Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що при розгляді цієї справи може бути враховано також рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року в справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.
Разом із тим у пункті 71 рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності» при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини».
За обставинами цієї справи встановлено, що позивач належить до категорії осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску, так як є пенсіонером, отримує пенсію у зв'язку з інвалідністю 2 групи. Помилковість подання позивачем звітності щодо про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 року не є свідченням, що позивач повинен сплачувати такі внески.
Окрім того, позивач подав у подальшому коригуючу звітність, тобто виправив здійснені ним помилки.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Судя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.