01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
11 листопада 2020 року Справа № 640/3563/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2020 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про:
- визнання протиправною відмови відповідача у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок травми, отриманої при виконанні обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан;
- зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу в місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності при виконанні інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2020 року адміністративний позов було задоволено частково:
- визнано протиправними дії Міністерства оборони України в частині неналежного розгляду питання про призначення та виплату або відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності у порядок та спосіб, визначені законодавством України;
- зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату грошової допомоги від 25 вересня 2018 року разом з доданими до неї документами у порядок та спосіб, визначені законодавством України.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено порядок розгляду документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги особі, якій встановлено інвалідність, що передбачає обов'язок розпорядника бюджетних коштів прийняти рішення за результатами розгляду цих документів про призначення та виплату такої допомоги або про відмову у її призначенні та виплаті.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог відповідач посилається на те, що позивачем пропущено строк для реалізації його права на отримання одноразової грошової допомоги особі, якій встановлено інвалідність, і законодавством не передбачено можливості поновити такий строк.
Крім того, апелянт зазначає, що він не приймав жодного рішення щодо призначення позивачу спірної допомоги, оскільки до нього не надходили відповідні документи від уповноваженого органу.
Разом з тим, апелянт наполягає на тому, що позовні вимоги ОСОБА_1 , заявлені ним у позові в цій справі, є передчасними, що він звернувся до Міноборони в порядку Закону України «Про звернення громадян», а не за процедурою, визначеною чинним законодавством.
Також апелянт зазначає, що позивачем не було подано витягу з протоколу ВЛК про причинний зв'язок захворювання.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2020 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за його участю.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу у Збройних Силах, у тому числі з травня 1981 року по листопад 1982 року в Демократичній Республіці Афганістан, має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, є інвалідом війни ІІІ групи, що підтверджується посвідченням від 17 травня 1996 року серія НОМЕР_1 , виданим Мукачівським об'єднаним міським військовим комісаріатом та посвідченням від 14 квітня 2014 року серія НОМЕР_2 , виданим Управлінням праці та СЗН Мукачівської РДА.
Актом судово-медичного обстеження від 14 квітня 2008 року № 232/08 судово-медичним експертом Мукачівської міжрайсудмедекспертизи Ткачовою-Монич Е.В. надано заключення, відповідно до якого, тілесні ушкодження, виявлені у позивача, можуть являтися наслідками перенесених осколкових поранень і контузії вибуховою хвилею, під час проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан в 1982 році.
У заключенні військового комісара Мукачівського ОМВК та Голови ВЛК зазначено, що на підставі даних судово-медичного освідчення тілесні ушкодження позивача, можуть являтися наслідками перенесених осколкових поранень і контузії вибуховою хвилею, під час проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан в 1982 році.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 02 квітня 2014 року серія 10 ААБ № 464033 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок «травма, так, отримана при виконанні обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку в ДРА».
25 вересня 2018 року з метою отримання одноразової грошової допомоги, позивач подав військовому комісару Закарпатського обласного військового комісаріату заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, до якої додано наступні документи: копія паспорту, копія картки фізичної особи-платника податків, копія витягу з протоколу ЦВЛК МОУ (без зазначення дати складання та номеру протоколу), копія висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 14 квітня 2008 року №232/08; довідка МСЕК від 02 квітня 2014 року серії 10 ААБ №464033, копії посвідчень, копія військового квитка.
22 листопада 2018 року відповідач направив позивачу лист № 0290/Б-1730/946, яким повідомив, що документи на призначення одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби, оформляє та подає в Департамент фінансів МО України обласний військовий комісаріат за місцем проживання цих осіб, а також, що з наданих в листі відомостей не можливо визначити право позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги, тому для отримання більш детальних роз'яснень позивачу необхідно звернутися в військовий комісаріат за місцем проживання.
Позивач, вважаючи порушеним своє право на отримання соціальної допомоги, звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок № 975), Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженим наказом Міноборони від 14.08.2014 № 530 (далі - Положення № 530), Положенням про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 № 564 (далі - Положення № 564).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що він поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Пунктом «б» частини першої статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.
Відповідно до статті 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Частиною дев'ятою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
У п.п. 3, 6 Порядку № 975 закріплено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період строкової військової служби, проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
У п. 11 Порядку № 975 визначено, що вiйськовослужбовець, вiйськовозобов'язаний та резервiст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разi настання iнвалiдностi чи втрати працездатностi без встановлення йому iнвалiдностi, подає уповноваженому органу такi документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням iнвалiдностi чи часткової втрати працездатностi без встановлення iнвалiдностi; довiдку медико-соцiальної експертної комiсiї про встановлення групи iнвалiдностi або вiдсотка втрати працездатностi iз зазначенням причинного зв'язку iнвалiдностi чи втрати працездатностi.
До заяви додаються копiї: постанови вiдповiдної вiйськово-лiкарської комiсiї щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузiї, травми або калiцтва), захворювання; документа, що свiдчить про причини та обставини поранення (контузiї, травми або калiцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане iз вчиненням особою кримiнального чи адмiнiстративного правопорушення або не є наслiдком вчинення нею дiй у станi алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'янiння, або навмисного спричинення собi тiлесного ушкодження; сторiнок паспорта з даними про прiзвище, iм'я та по батьковi i мiсце реєстрацiї; документа, що засвiдчує реєстрацiю фiзичної особи у Державному реєстрi фiзичних осiб - платникiв податкiв, виданого органом доходiв i зборiв (для фiзичної особи, яка через свої релiгiйнi переконання вiдмовляється вiд прийняття реєстрацiйного номера облiкової картки платника податкiв, офiцiйно повiдомила про це вiдповiдний орган доходiв i зборiв та має вiдмiтку в паспортi громадянина України, - копiю сторiнки паспорта з такою НОМЕР_3 ).
Згідно з п.п. 12, 13 Постанови № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Пунктом 4.7 Положення № 530 передбачено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів МО України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.
Відповідно до пункту 4.8 Положення № 530 висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів МО України.
Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.
Відповідно до пункту 2 Розділу І Положення № 564 Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум утворюється в апараті Міністерства оборони України з метою виконання пункту 13 Порядку №975, та Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290.
Згідно пунктом 3 Розділу ІІ Положення № 564 з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов'язана приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям Збройних Сил України, особам, звільненим з військової служби зі Збройних Сил України та СРСР, які стали інвалідами, військовозобов'язаним та резервістам, які стали інвалідами внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов'язаних з їх призовом на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, членам родин загиблих (померлих) військовослужбовців Збройних Сил України; приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів.
Пунктами 1, 2 Розділу ІІІ Положення № 564 передбачено, що Комісія приймає рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі документів, визначених Порядком №975 та Положенням № 530, та інших нормативно-правових актів. Формою роботи Комісії є засідання.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що право особи на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, виникає з дня встановлення інвалідності, що визначається датою, вказаною в довідці МСЕК.
Водночас, обов'язок щодо забезпечення реалізації зазначеного права покладено на Міністерство оборони України шляхом прийняття відповідного рішення на підставі повної та всебічної перевірки поданих позивачем документів.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем було подано у порядку, визначеному законодавством, заяву та документи для призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності.
При цьому, така заява була подана позивачем відповідно до Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 957 та саме до Закарпатського ОВК /т.1 а.с.12/, а не в порядку Закону України «Про звернення громадян» та не безпосередньо до Міноборони, як на тому безпідставно наполягає апелянт.
Разом з тим, в обґрунтування вказаних доводів щодо недотримання позивачем порядку звернення із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності апелянтом не надано жодних доказів.
Втім, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Тож, наведені доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що викладеними вище правовими нормами передбачено чітку процедуру вирішення Міноборони питання щодо призначення особі спірної соціальної виплати, яка передбачає здійснення розгляду її документів, висновку уповноваженого органу та прийняття відповідного рішення.
Однак, як було правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів цієї справи, відповідачем жодного рішення (зокрема, оформленого протоколом засідання Комісії) за результатами розгляду заяви позивача та його документів не приймалося, а натомість було направлено позивачу лист /т. 1 а.с. 17/, який також не містить відповідного мотивування.
При цьому, доводи апелянта про те, що до нього не надходили документи позивача і висновок від Закарпатського ОВК, судова колегія відхиляє як не обґрунтовані та безпідставні, оскільки жодних доказів щодо самостійного (безпосереднього) подання позивачем його документів саме до Міноборони суду не надано, а натомість, як відзначалося вище, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з відповідною заявою та доданими до неї документами саме до Закарпатського ОВК /т.1 а.с. 12/.
При цьому, колегія суддів зазначає, що наведені доводи апелянта не підтверджують правомірності його дій, а навпаки - вказують на порушення ним принципу належного урядування.
Європейським Судом з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі «RYSOVSKYY v. UKRAINE» («Рисовський проти України») заява № 29979/04 підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
При цьому, Суд наголосив, що саме на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року).
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає виваженими та правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності вийти за межі позовних вимог у цій справі та задовольнити їх частково шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо неналежного розгляду питання про призначення та виплату або відмову у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності у порядок та спосіб, визначені законодавством України, та його зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву позивача про виплату грошової допомоги від 25.09.2018 разом з доданими до неї документами у порядок та спосіб, визначені законодавством України.
Всі інші доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для призначення позивачу спірної допомоги, несвоєчасності реалізації ним свого права на звернення щодо її призначення, відсутності певних документів, судова колегія відхиляє як передчасні.
При цьому, аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав задоволення позову в цій справі частково.
Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права..
Таким чином, апеляційна скарга Міністерства оборони України залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2020 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 12 листопада 2020 року.
Головуючий суддя
Судді: