Справа № 640/4613/19 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
11 листопада 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.02.2019 № 0069431310.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2020 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0129574-1310-2658, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік (7 709, 02 грн.); 2016 рік (33 305, 89 грн.) та 2017 рік (26 310, 65 грн.) на загальну суму 67 319, 56 грн.
Вищезазначене податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 14.11.2018, що підтверджується корінцем податкового повідомлення-рішення від 09.11.2018 № 0129574-1310-2658.
11.01.2019 позивачем сплачено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки визначене в податковому повідомленні-рішенні від 09.11.2018р. № 0129574-1310-2658, що підтверджується копією квитанції від 11.01.2019 № 981/з24, в якій вказана сума у розмірі 67 319, 56 грн. та призначення платежу: «податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. ос., які євлас.об.житл.нерух.».
Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за результатом якої складено акт від 24.01.2019 № 250/26-15-13-10-15/ НОМЕР_1 «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ОСОБА_1 , за 2017 рік», у висновках якого зазначено, що позивачем допущено порушення п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, а саме несвоєчасна сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
До таких висновків податковий орган прийшов у зв'язку з тим, що граничним терміном сплати є 14.01.2019, а фактично сплачено 13.01.2019.
Водночас, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві було виправлено допущені в акті помилки та повторно винесено акт від 24.01.2019 № 250/26-15-13-10-15/ НОМЕР_1 «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ОСОБА_1 , за 2017р.» в якому зазначено, що граничним терміном сплати є 13.01.2019, а фактично сплачено 14.01.2019.
З огляду на висновки вищезазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.02.2019 № 0069431310, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме на 1 календарний день на позивача накладено штраф у розмірі 10 %, а саме 6 731, 95 грн.
Позивач, вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві протиправним, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки акту перевірки про те, що позивачем допущено прострочення сплати податкового зобов'язання є помилковими, оскільки податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачено в межах 60-денного строку, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Згідно з п.п. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення та запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (підпункт75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).
Згідно зі ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 86.2 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Отже, камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені статтею 12 ПК України.
Відповідно до пункту 36.1. статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1. статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Абзацом 1 підпункту 266.7.5. пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Разом з тим, відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується:
а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;
б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 09.11.2018 № 0129574-1310-2658, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік (7 709, 02 грн.); 2016 рік (33 305, 89 грн.) та 2017 рік (26 310, 65 грн.) на загальну суму 67 319, 56 грн. отримано ним 14.11.2018, що підтверджується корінцем податкового повідомлення-рішення від 09.11.2018 № 0129574-1310-2658.
Таким чином, граничним строком сплати податкового зобов'язання є 13.01.2019.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, 11.01.2019 о 16:05 в АТ «Правекс Банк» позивачем сплачено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки визначене в податковому повідомленні-рішенні від 09.11.2018 № 0129574-1310-2658, що підтверджується копією квитанції від 11.01.2019 № 981/з24, в якій вказана сума у розмірі 67 319, 56 грн. та призначення платежу: «податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. ос., які євлас.об.житл.нерух.».
З вищевикладеного вбачається, що позивачем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачено в межах 60-денного строку, а тому висновки контролюючого органу про порушення ОСОБА_1 пп. «а» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України та щодо наявності підстав для застосування штрафних санкцій у розмірі 10 %, передбачених ст. 126 ПК України, є протиправними, що у свою чергу свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та задоволення позовних вимог.
При цьому, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.
Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2020 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.