Справа № 181/939/20
Провадження № 2-о/181/41/20
"12" листопада 2020 р. смт. Межова
Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Літвінової Л.Ф.,
за участі:
секретаря судового засідання Макогон І.С.,
заявниці ОСОБА_1 ,
представника заінтересованої особи Пудак Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку окремого провадження, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року,
ОСОБА_1 звернулась до Межівського районного суду Дніпропетровської області із заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
В обґрунтування заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народилась в смт. Межова Межівського району Дніпропетровської області. Згідно свідоцтва про укладення шлюбу зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , внаслідок чого змінила прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ». На даний час у неї мається паспорт радянського зразка. В період з травня 1989 року по 1992 рік працювала у колгоспі ім. Фрунзе, розташованому в смт. Межова Дніпропетровської області, правонаступником якого є ТОВ «Земля». При зверненні до Межівського районного сектору Державної міграційної служби для врегулювання питання стосовно видачі їй паспорта громадянина України, їй було роз'яснено, що вирішувати питання необхідно тільки в судовому порядку.
ОСОБА_1 звернувся до Магдалинівського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про видачу паспорта, встановлення його особи, належності до громадянства України.
В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 доводи заяви підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Представник заінтересованої особи - Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області - Пудак Д.М. проти задоволення заяви не заперечувала.
Суд, вислухавши учасників судового процесу, перевіривши зібрані по справі докази, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Межова Межівського району Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Межівським Рай бюро ЗАГС Дніпропетровської області 07 березня 1957 року, актовий запис № 28 (а.с.8).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 14 вересня 1985 рокуМежівським районним відділом ЗАГС Дніпропетровської області, заявниця 14 вересня 1985 року уклала шлюб з ОСОБА_2 та змінила прізвище на « ОСОБА_4 » (а.с.9).
Як вбачається з архівної довідки Відділу трудового архіву Межівської районної ради Дніпропетровської області № Д-450-20 від 16.10.2020 року, виданої згідно з документами (книгами обліку розрахунків по оплаті колгоспу ім. Фрунзе) архівного фонду ТОВ «Земля» смт. Межова Межівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 в серпні 1991 року мала 3 вихододні на роботу та заробітну плату в розмірі 19,22 (а.с.10).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 453 від 20.10.2020 року, виданою виконавчим комітетом Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області (а.с.11).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 16.10.2020 року, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 з травня 1979 року та по теперішній час (а.с.12).
Відповідно до ст.9 Закону України «Про правонаступництво України», всі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.
Згідно п.п.1, 2 ст.З Закону України «Про громадянство України» (в редакції від 18 січня 2001 року), громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України, особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно роз'яснень, наданих у Постанові Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У відповідності до п.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» № 2235-III від 18.01.2001р., громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Згідно п.10 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України N 215/2001 від 27.03.2001 року, для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України» належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію свідоцтва про народження; в) один із таких документів: - довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; - довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; - документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року; - копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); - судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року ; - судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що судом беззаперечно встановлений факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає за необхідне задовольнити заяву та встановити факт проживання останньої в Україні станом на 24 серпня 1991 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухвалені судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись статтями 3, 10-13, 19, 69,77, 78, 81, 209, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 293-294, 315-319, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року - задовольнити повністю.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , українки, уродженки смт. Межова, Межівського району, Дніпропетровської області, на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12 листопада 2020 року.
Суддя: Л. Ф. Літвінова