12 листопада 2020 рокум. Ужгород№ 260/2735/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати рішення №072150004660 від 16.07.2020 р. про відмову у призначенні пенсії Відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправним; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , загальний стаж роботи в Нарофоминському ліспромхозі за такий час: з 27.11.1980 по 10.04.1981; з 02.12.1982 по 21.03.1983; з 06.10.1983 по 09.04.1984; з 15.10.1984 по 05.04.1985; з 01.10.1985 по 28.03.1986; з 04.11.1986 по 01.04.1987; з 02.11.1987 по 30.04.1988; період роботи у Хустському лісокомбінаті з 10.05.1989 по 31.08.1989; період роботи у Кадуйському лісокомбінаті з 16.01.1990 по 30.03.1990; та з 01.10.1990 по 03.04.1991; періоди роботи у Чернігівському держлісгоспі з 28.11.1991 по 30.03.1992; з 01.10.1992 по 30.04.1993; з 10.02.1998 по 30.06.1998; періоди роботи у Куп'янському держлісгоспі з 27.07.1998 по 25.09.1998; періоди роботи у Нарофоминському лісгоспі: з 26.05.1999 по 31.12.2000; з 01.03.2002 по 31.12.2002; з 22.05.2003 по 31.12.2003; з 01.03.2004 по 28.12.2004; з 01.04.2005 по 22.02.2006; з 01.06.2006 по 28.04.2007; з 02.07.2007 по 18.10.2007; періоди роботи у ТОВ "Вариант плюс і К": з 23.08.2011 по 07.08.2012; з 09.08.2012 по 11.07.2013; періоди роботи у ТОВ "Берег-Кабель ГмбХ" з 11.10.2017 по 15.11.2017, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.03.1993 р.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08 липня 2020 року він звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, до якої долучив всі необхідні документи. Однак відповідач безпідставно відмовив у призначенні такої та підтвердив тільки 7 років 7 місяців 6 днів страхового стажу, що порушує його право на належний соціальний захист.
16 вересня 2020 року відповідач надіслав до суду відзив на позов №0700-0702-7/31735 від 09.09.2020, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, аргументуючи безпідставністю такого. Зокрема, зазначив, що позивачем при зверненні за призначенням пенсії подано три трудові книжки, з яких одна пошкоджена і по такій немає можливостей прочитати записи. Друга трудова книжка є дублікатом, однак позивачем підтверджуючих довідок щодо періодів роботи, зазначених в ній, надано не було. Окрім того, дублікат трудової книжки заповнено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зокрема, не зазначено відомостей щодо загального стажу роботи, у графі 4 зазначені накази, а не довідки, на підставі яких внесено запис.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 08 липня 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Хустського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої долучив трудові книжки АТ-ІV №2236654, БТ-ІІ №6142176, ТК-ІІІ №9437087, військовий квиток НОМЕР_2 , довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, №2 від 13.03.2020 (2 шт.), довідку про заробітну плату №1 від 13.03.2020 (2 шт.).
За результатами розгляду поданих ОСОБА_1 документів рішенням Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) №072150004660 від 16.07.2020 у призначенні пенсії за віком відмовлено у зв'язку з недостатністю страхового стажу. Зокрема, до такого зараховано 7 років 7 місяців 6 днів. При цьому до страхового стажу не включено періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_3 від 06.10.1983 в зв'язку з тим, що така пошкоджена і прочитати записи не можна, а друга трудова книжка НОМЕР_1 від 30.03.1993 дублікат і потребує підтверджуючих довідок.
Так, як вбачається з відомостей підсистеми призначення та виплати пенсії ГУ ПФУ в Закарпатській області, до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди проходження військової служби з 18.05.1978 по 27.06.1980; а також наступні періоди роботи: з 23.08.2011 по 07.08.2012; з 09.08.2012 по 12.07.2013; з 29.08.2013 по 30.07.2014; з 26.08.2014 по 03.07.2015; з 16.09.2015 по 14.09.2016; з 07.10.2016 по 15.06.2017; з 11.10.2017 по 15.11.2017; з 01.04.2019 по 30.04.2019.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням органу Пенсійного фонду України щодо відмови зарахувати до його страхового стажу періодів роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 30.03.1993, з метою захисту права на пенсійне забезпечення, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).
Під «страховим стажем» згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).
Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).
П. 5.5 Інструкції передбачено, що якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і т. ін.), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї). При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис: "Замість видано дублікат", а книжка повертається її власнику. При влаштуванні на нове місце роботи працівник зобов'язаний пред'явити дублікат трудової книжки.
Вказане кореспондується також з положеннями п. 5.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (далі - Інструкція №162) (що була чинна на момент видачі дубліката трудової книжки).
Судом встановлено, що у зв'язку з пошкодженням трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 було видано дублікат трудової книжки НОМЕР_1 від 30.03.1993, до якої було внесено всі відомості про попередні періоди роботи працівника.
У поданому до суду відзиві відповідач наполягає на тому, що вказаний дублікат заповнений з численними порушеннями вимог Інструкції, зокрема, в частині не зазначення загального стажу роботи ОСОБА_1 до видачі дубліката, у графі 4 зазначені накази, а не довідки, на підставі яких внесено запис до такої. Окрім того, вважає, що періоди роботи, зазначені в дублікаті трудової книжки підлягають обов'язковому підтвердженню довідками, виписками з наказів та іншими первинними документами, передбаченими Порядком.
Однак суд не може погодитися з такою аргументацією відповідача з огляду на наступне.
Так, порядок заповнення дубліката трудової книжки регламентується положеннями розділу 5 Інструкції та Інструкції №162, положення яких є ідентичними.
Відповідно до п. 5.2 Інструкції дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
П. 5.3 Інструкції встановлено, що якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника.
Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника. Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.
Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а в графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.
У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Зміст вищезазначених норм свідчить про те, що перевірку наявності первинних документів для внесення записів про роботу у період до дати оформлення дубліката трудової книжки та належність оформлення таких документів здійснює підприємство за останнім місцем роботи працівника, яке оформлює дублікат трудової книжки. Наявність чи відсутність належно оформлених документів впливає на повноту записів про стаж роботи по окремих періодах роботи. Інструкція не містять положень щодо здійснення такої перевірки іншими особами, відмінними від підприємства, яке оформлює дублікат трудової книжки.
Як вбачається з дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 30.03.1993, всі відомості про роботу ОСОБА_1 вчинені акуратно, з них можна точно встановити про місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи. Достовірність таких записів засвідчена написом «З оригіналом вірно» та підписом та печаткою інспектора з кадрів Чернігівського держлісгоспу. А тому суд вважає, що такі відповідають вимогам Інструкції. Більше того, суд зауважує, що норми Інструкції не вимагають внесення до графи 4 саме довідок, на підставі яких внесено запис, та не виключають можливість зазначення наказів.
При цьому суд вважає, що, допущені при оформленні дубліката трудової книжки порушення щодо не внесення спочатку запису про загальний стаж роботи позивача жодним чином не нівелює достовірність таких записів та інформацію про стаж роботи особи.
Суд зазначає, що норми чинного законодавства покладають саме на роботодавця обов'язок щодо повноти ведення обліку особового складу та заробітної плати працівників, за недотримання якого встановлена відповідальність. Більше того, пенсіонер не може бути позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок недотримання роботодавцем порядку обліку особового складу та заробітної плати, оскільки це суперечитиме конституційним засадам у сфері соціального захисту.
Така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд також відхиляє твердження відповідача щодо необхідності підтвердження стажу роботи за дублікатом трудової книжки у спосіб, передбачений положеннями Порядку, оскільки такий регламентує правовідносини щодо підтвердження трудового стажу у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. При цьому відповідно до положень Порядку, необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 21 березня 2019 року у справі №227/4564/16-а.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні до уповноваженого органу було подано трудові книжки, в яких зазначені всі записи про його трудовий стаж, а тому підстави для витребування інших підтверджуючих документів, відповідно до Порядку, у відповідача були відсутні.
Проаналізувавши законодавчі вимоги, що регламентують порядок обчислення страхового стажу для отримання пенсії, суд дійшов висновку, що трудова діяльність включається до такого в разі її належного документального підтвердження. При цьому, суд враховує те, що згідно із законодавчими нормами основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, в тому числі її дублікат.
Ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на вищенаведені законодавчі норми суд вважає достатніми та належними доказами відповідні записи в дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 від 30.03.1993 ОСОБА_1 , а тому відмовляючи у зарахуванні таких до страхового стажу позивача орган Пенсійного фонду діяв в супереч законодавчих норм.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що частина періодів роботи за дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 від 30.03.1993 була зарахована до його страхового стажу органом Пенсійного фонду України самостійно, а саме: з 23.08.2011 по 07.08.2012; з 09.08.2012 по 12.07.2013; з 29.08.2013 по 30.07.2014; з 26.08.2014 по 03.07.2015; з 16.09.2015 по 14.09.2016; з 07.10.2016 по 15.06.2017; з 11.10.2017 по 15.11.2017, що підтверджується відомостями підсистеми призначення та виплати пенсії ГУ ПФУ в Закарпатській області, а тому позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.
З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним рішення №072150004660 від 16.07.2020 про відмову у призначенні пенсії Відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, зазначені в дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 від 30.03.1993, а саме: в Нарофоминському ліспромхозі за такий час: з 27.11.1980 по 10.04.1981; з 02.12.1982 по 21.03.1983; з 06.10.1983 по 09.04.1984; з 15.10.1984 по 05.04.1985; з 01.10.1985 по 28.03.1986; з 04.11.1986 по 01.04.1987; з 02.11.1987 по 30.04.1988; на Хустському лісокомбінаті з 10.05.1989 по 31.08.1989; у Кадуйському лісокомбінаті з 16.01.1990 по 30.03.1990; з 01.10.1990 по 03.04.1991; періоди роботи у Чернігівському держлісгоспі з 28.11.1991 по 30.03.1992; з 01.10.1992 по 30.04.1993; з 10.02.1998 по 30.06.1998; у Куп'янському держлісгоспі з 27.07.1998 по 25.09.1998; у Нарофоминському лісгоспі: з 26.05.1999 по 31.12.2000; з 01.03.2002 по 31.12.2002; з 22.05.2003 по 31.12.2003; з 01.03.2004 по 28.12.2004; з 01.04.2005 по 22.02.2006; з 01.06.2006 по 28.04.2007; з 02.07.2007 по 18.10.2007.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань 560 гривень 53 коп. (П'ятсот шістдесят гривень 53 коп.) судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року).
СуддяР.О. Ващилін