11 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/15978/20
категорія 112030400
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Капинос О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у перерахунку пенсії у зв"язку з втратою годувальника неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 , виходячи із розміру фактично отримуваної пенсії за віком годувальника .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок пенсії у зв"язку з втратою неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 годувальника - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 100% пенсії за віком годувальника, яку він отримував на день смерті, та здійснити її виплату з часу звернення за призначенням такої пенсії, починаючи з 19 червня 2020 року з урахуванням розміру раніше виплаченої пенсії по втраті годувальника.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно відмовляє у перерахунку пенсії на двох неповнолітніх дітей у зв"язку з втратою годувальника, виходячи з розміру пенсії, отриманої годувальником на день смерті, оскільки базовою величиною для визначення розміру пенсії є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, який на день смерті ОСОБА_2 становив 16255,98 грн. Таким чином, розмір пенсії у зв"язку з втратою годувальника для двох неповнолітніх дітей належить визначити саме в такому розмірі, а не у розмірі 9856,82 грн. як визначив відповідач.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
09.11.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому вказано про те, що розмір пенсії позивача у зв"язку з втратою неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 годувальника - ОСОБА_2 нарахований та сплачується відповідно до вимог чинного законодавства.
Разом з тим, вказаний відзив до уваги судом не приймається, оскільки не надано доказів його направлення позивачу, як це передбачено п.1 ч.4 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 , що видане Новоград-Волинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) 18.06.2020 помер чоловік позивача - ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки про доходи №0223312990402219, що видана ГУ ПФУ в Житомирській області, ОСОБА_2 станом на червень 2020, тобто на момент смерті, отримував пенсію за віком у розмірі 16255,98 грн.
З 19.06.2020 позивачу була призначена пенсія у разі втрати годувальника на двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 9845,72 грн. З 01.07.2020 розмір пенсії становить 9856,82 грн., що сторонами не заперечується.
Не погоджуючись з визначеним розміром пенсії, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника із розміру пенсії, отриманої годувальником на день смерті згідно ст. 37 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 03.09.2020 №0600-0329-8/45740 позивачу повідомлено, що з огляду на те, що страховий стаж померлого становить 40 років 5 місяців 25 днів, коефіцієнт страхового стажу становить 0,40417, враховуючи положення п.1 ст.40 Закону , розмір пенсії за віком померлого годувальника з 19.06.2020 становив 9845,72 грн. З 01.07.2020 - 9856,82 грн. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Приписами ч.1 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Суд зазначає, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3)пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону № 1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до п.1,2 ст.36 Закону непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
З 19.06.2020 позивачу була призначена пенсія у разі втрати годувальника на двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 9845,72 грн. З 01.07.2020 розмір пенсії становить 9856,82 грн.
Обґрунтовуючи правомірність дій відповідача при призначенні пенсії у зазначеному розмірі та відсутність підстав для перерахунку, відповідач посилався на те, що страховий стаж померлого становить 40 років 5 місяців 25 днів, коефіцієнт страхового стажу становить 0,40417, враховуючи положення п.1 ст.40 Закону, розмір пенсії за віком померлого годувальника з 19.06.2020 становив 9845,72 грн. З 01.07.2020 - 9856,82 грн. Іншого чинним законодавством не передбачено.
Суд не погоджується з такими діями відповідача, з огляду на таке.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Згідно з ч.1 ст.37 Закону № 1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Отже, у разі перебування у особи на момент смерті на утриманні двох та більше непрацездатних членів сім"ї, пенсія, у зв"язку з втратою годувальника призначається у розмірі 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Відповідно до довідки про доходи №0223312990402219, що видана ГУ ПФУ в Житомирській області, ОСОБА_2 станом на червень 2020, тобто на момент смерті, отримував пенсію за віком у розмірі 16255,98 грн.
На момент смерті ОСОБА_2 , мав на утриманні двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження зазначених осіб.
Таким чином, оскільки розмір пенсії за віком на день смерті ОСОБА_2 становив 16255,68 грн. та враховуючи наявність на його утриманні двох неповнолітніх (непрацездатних) дітей, суд вважає, що розмір пенсії, у зв"язку з втратою годувальника на цих дітей має виплачуватися в розмірі пенсії за віком померлого годувальника, тобто 16255,68 грн.
Зазначене свідчить про те, що відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку позивачу пенсії у зв"язку з втратою годувальника у розмірі пенсії, отриманої годувальником на день смерті, відповідно до ст.37 Закону №1058, діям неправомірно. При визначенні позивачу розміру пенсії у сумі 9856,82 грн., відповідачем не враховано положень ст.37 Закону №1058.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене, враховуючи, з огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність вчинених ним дій та прийнятого рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 242,246,295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у перерахунку пенсії, у зв"язку з втратою годувальника неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 , виходячи із розміру фактично отримуваної пенсії за віком годувальника .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії, у зв"язку з втратою неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 годувальника - ОСОБА_2 , у розмірі 100% пенсії за віком годувальника, яку він отримував на день смерті, з 19 червня 2020 року, з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос